Ухвала суду № 52407694, 13.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7890/15 Головуючий у 1-й інстанції: Нагорянський С.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2015 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної реєстраційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Г.М. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за реєстраційним номером НОМЕР_2, прийняте 31.03.2015; зобов'язати Державну реєстраційну службу України зареєструвати за позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності на нерухоме майно - колії локомотивного депо №№ 16, №7, 18, 17А, інвент. № 855, колії північного району №№ 1,2,5,6,7 інвент.857, колії від північних до південних воріт комбінату № 859, колії від північних до південних воріт інвент. № 858, розташованих у м. Шостка Сумської області.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2015 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19.08.2013 у справі № 589/3292/13-ц у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - територіальна громада м. Шостка в особі Шосткинської міської ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - позов задоволено повністю. Визнано дійсним укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 договір купівлі-продажу № 19/11/10 від 19.11.2010. Визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності на нерухоме майно - колії локомотивного депо №№ 16, №7, 18, 17А, інвент. № 855, колії північного району №№ 1,2,5,6,7 інвент.857, колії від північних до південних воріт комбінату № 859, колії від північних до південних воріт інвент. № 858, розташованих у м. Шостка Сумської області. Вказане судове рішення набрало законної сили 30.08.2013.

З метою реєстрації права власності на майно позивачем подано до Державної реєстраційної служби України заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 20.03.2015 за реєстраційним номером 10699070, для проведення державної реєстрації права приватної власності на залізничні колії під'їздні колії, що розташовані за адресою: Сумська область, м. Шостка, вул. Привокзальна, 2.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Г.М. від 31.03.2015 позивачу було відмовлено у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень (реєстраційний номер НОМЕР_2).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що встановлені судом обставини не дають можливості достовірно встановити приналежність залізничних колій, за якими позивач бажає зареєструвати право власності, до об'єктів нерухомого майна, а позивачем у свою чергу не надано достатніх та переконливих доказів зворотного.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що позивачем було подано до реєстраційної служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, до якої було подано всі встановлені законодавством документи, які відповідають вимогам чинного законодавства, однак позивачу було протиправно, на думку позивача, відмовлено у державній реєстрації права власності на нерухомість.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Пунктом «й» частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі:

- договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

- свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

- свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

- рішень судів, що набрали законної сили;

- інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Частиною 3 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

- заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

- нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі;

- із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта;

- подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

- заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;

- заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Відповідно до п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 17.10.2013 № 868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що за результатом розгляду заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.03.2015 та документів, поданих для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, реєстратором відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 31.03.2015 № НОМЕР_2.

Підставою для прийняття вказаного рішення була невідповідність поданих документів вимогам, а також те, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Зокрема, державним реєстратором було встановлено, що залізничні колії, згідно Державного класифікатора будівельних споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту від 17.08.2000 № 507, віднесено до інженерних споруд, а тому, окремо залізничні колії, як нерухоме майно, державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - не підлягає. Крім того, причиною для відмови була та обставина, що в рішенні суду та технічному паспорті відсутня адреса місця розташування об'єкта.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт» під'їзні колії - залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Згідно п. 4 Правил технічної експлуатації міжгалузевого промислового залізничного транспорту України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01 жовтня 2009 року № 1014, залізнична колія - дві рейкові нитки, що укладені одна від одної на визначеній відстані та прикріплені до шпал (брусів).

Відповідно до наказу Фонду державного майна України «Про затвердження Класифікатора державного майна» від 15.03.2006 № 461, інженерні споруди - об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та інше. До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та інше.

Крім того, підрозділ 202 «Об'єкти інфраструктури залізничного транспорту» додатку 1 «Класифікація структурних компонентів» включає:

- майнові комплекси об'єктів залізничного транспорту з їх інфраструктурою,

- служби управління залізницями,

- вокзали, станції,

- депо та станції (пункти) технічного обслуговування залізничного транспорту тощо.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вищенаведені обставини не дають можливості достовірно встановити приналежність залізничних колій, за якими позивач бажає зареєструвати право власності, до об'єктів нерухомого майна, а позивачем у свою чергу не надано достатніх та переконливих доказів зворотного.

Також, колегія суддів не бере до уваги довідку відділу містобудування та архітектури № 13 від 25.02.2015, в якій повідомляється, що колії локомотивного депо №№ 16, №7, 18, 17А, інвент. № 855, колії північного району №№ 1,2,5,6,7 інвент.857, колії від межі до воріт комбінату інвент. № 858, розташовані у м. Шостка, не являється єдиним комплексом у складі залізничного вузла і окремою поштовою адресою не визначаються, з огляду на те, що вищевказана довідка та повідомлені в ній обставини не можуть бути єдиним та беззаперечним доказом на підтвердження того, що залізничні колії не є інженерними спорудами, що і було підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що окремо залізничні колії, як нерухоме майно, державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не підлягає.

Як уже зазначалось, рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19.08.2013 у справі № 589/3292/13-ц за позивачем визнано право власності на залізничні колії, при цьому, вказані залізничні колії не було визнано окремими об'єктами нерухомого майна.

Крім того, залізничні колії, право власності на які визнано за позивачем рішенням суду та право власності, на які було заявлено позивачем до реєстрації як об'єкт нерухомого майна, не віднесені до об'єктів нерухомого майна, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, перелік яких наведений у ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Г.М. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за реєстраційним номером НОМЕР_2 від 31.03.2015 прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.