Постанова № 52407336, 13.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. Справа № 920/642/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О. В.

при секретарі Курченко В.А.,

за участю представників:

позивача - Тіунова І.С. (довіреність від 26.0615 №17-06/1),

відповідача - Вольвач Н.О. (довіреність б/н від 22.05.15),

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4415 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 25.06.15 у справі № 920/642/15

за позовом ТОВ "Облсумиліфт", м.Суми,

до ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми", м.Суми,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - КП "Сумижитло" Сумської міської ради, м.Суми,

про стягнення 229365,26 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.06.15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лугова Н.П., судді Рунова В.В., Резніченко О.Ю.) позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 174778,13 грн. боргу та 4587,37 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати.

В апеляційній скарзі, зокрема, посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано положень договору щодо зобов'язань позивача сплатити відповідачу адмінвитрати та 3% за послуги банку і розрахункового центру (п. 2.1.1, п. 2.1.2 договору). Таким чином, на думку відповідача, з нього безпідставно стягнуто 6546,56 грн. адмінвитрат та 7396,07 грн. послуг за період з вересня 2013 р. по грудень 2014 р..

Окрім того, відповідач заперечує проти стягнення з нього на користь позивача боргу за січень-березень 2015 р., оскільки, на думку відповідача, у відповідний період між ними не було договірних стосунків. За вказаний період, на думку відповідача, також безпідставно включено до розрахунків 1233,71 грн. адмінвитрат та 1297,26 грн. послуг.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.15 апеляційну скаргу призначено до розгляду, запропоновано учасникам процесу надати суду апеляційної інстанції: відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі; позивачу та третій особі - відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

Третя особа - КП "Сумижитло" Сумської міської ради - повідомлена належним чином про час та місце судового засідання у справі, відзиву на апеляційну скаргу не надала, не направила представника в судове засідання та не повідомила суд про причини його неявки.

В судовому засіданні 01.10.15 представник ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" підтримав вимоги апеляційної скарги та зазначив, що просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 25.06.15, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 174778,13 грн. боргу та 4587,37 грн. витрат по сплаті судового збору - тоді як в апеляційній скарзі зазначено, що апелянт просить скасувати рішення суду про стягнення 229365,26 грн. При цьому письмового уточнення вимог апеляційної скарги ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" суду надано не було.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, присутній в судовому засіданні представник ТОВ "Облсумиліфт" проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою від 01.10.15 розгляд справи відкладено на 13.10.15 для надання апелянтом письмового уточнення вимог апеляційної скарги, а також для надіслання копій відповідного уточнення позивачу та третій особі, оскільки, виходячи зі змісту чинного процесуального законодавства (ст.22, 94, 99 ГПК України), зміна апелянтом вимог апеляційної скарги повинна здійснюватися з дотриманням законодавчих приписів, встановлених для подання апеляційної скарги - зокрема, щодо надіслання копії апеляційної скарги іншій стороні у справі. Також запропоновано учасникам процесу надати суду: позивачу та третій особі - відзиви на апеляційну скаргу; відповідачу - пояснення стосовно зазначення у направлених позивачеві листах від 24.03.15 та від 02.04.15 про припинення дії договору №0309/13-1 від 03.09.13 з 31.03.15, а також про надання позивачем актів виконаних робіт та рахунки за надані послуги в період з 01.03.15 по 09.03.15; пояснення та докази щодо порядку надіслання повіреним та виконавцем за вищевказаним договором рахунків стосовно спірних сум, а також пояснення, яким чином, на думку відповідача, зазначене мало бути враховано місцевим господарським судом при розгляді справи.

12.10.15 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №14070) в якому позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що умовами договору передбачено певний порядок погашення адмінвитрат та відсотків послуг (п.5.1, 5.2, 5.3, 5.4 договору), а відтак, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави зменшувати заявлені позивачем до стягнення суми на вказані суми адмінвитрат та послуг. Також посилається на те, що судом першої інстанції зроблені обґрунтовані висновки про правомірність позовних вимог за 2015 рік, оскільки факт виконання робіт у даному періоді підтверджується матеріалами справи.

13.10.15 відповідачем надано уточнення до апеляційної скарги (вх. №14144), в яких відповідач просить скасувати рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача адмінвитрат у розмірі 6546,56 грн. та 3% послуг банків та розрахункових центрів у розмірі 7396,07 грн. за період з 01.09.13 по 31.12.14 а також заборгованості за період з 01.01.15 по 31.03.15 у розмірі 49883,59 грн.

Також 13.10.15 за вх. №№ 14143 та 14146 відповідачем надано письмові пояснення до апеляційної скарги з приводу відсутності підстав стягнення заборгованості за 2015 рік та клопотання про приєднання до матеріалів справи переписки між сторонами з приводу припинення договору, а також копій судових рішень у аналогічній справі № 920/643/15.

Відповідачем також заявлено клопотання (вх. № 14145, 14174 від 13.10.15) про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням керівника товариства та необхідністю наданням ним пояснень по суті спору.

Розглянувши заявлене клопотання колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки судом апеляційної інстанції надано достатньо часу для надання пояснень у справі. Окрім того, у судовому засіданні присутній представник відповідача, який представляв інтереси відповідача у суді першої та апеляційної інстанції, тобто, обізнаний з матеріалами справи.

Таким чином, у задоволенні клопотання колегія суддів відмовляє.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 174778,13 грн. боргу за технічне обслуговування ліфтів.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, між позивачем, відповідачем та третьою особою було укладено договір 0309/13-1 від 03.09.13 із додатковою угодою №1 від 15.04.14, яка є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 1.1 договору третя особа, КП "Сумижитло" Сумської міської ради (замовник, довіритель) доручає, а позивач, ТОВ "Облсумиліфт" (виконавець), приймає на себе надання послуг по експлуатації, організації і виконанню робіт повного технічного обслуговування та ремонту ліфтів і диспетчерських систем на об'єктах замовника у житлових будинках, що перебувають на балансі довірителя, згідно з чинним законодавством відповідно до додатку 1, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що замовник (довіритель) від свого імені та за власний рахунок доручає відповідачеві, ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" (повірений), здійснювати нарахування вартості наданих послуг з експлуатації, організації і виконання робіт повного технічного обслуговування та ремонту ліфтів і диспетчерських систем на об'єктах замовника мешканцям, що проживають у житлових будинках, які перебувають на балансі довірителя та знаходяться на обслуговуванні у повіреного (абоненти); здійснювати збір коштів за надані послуги з абонентів замовника (довірителя) на розрахунковий рахунок повіреного.

Згідно з п. 2.1 договору, щомісячна планова сума, що підлягає перерахуванню повіреним на рахунок виконавця за надані абонентам послуги складає 26354,02 грн. та коригується на відсоток фактично сплачених абонентами коштів.

Виконавець сплачує повіреному суму адміністративних витрат, розрахункова вартість яких складає 472,00 грн. згідно з додатком № 2 до договору, яка коригується на відсоток фактично сплачених абонентами коштів (п.2.1.1 договору).

Також виконавець відшкодовує повіреному суму 3% (1% - за послуги банків та 2% - за послуги розрахункового центру) від суми фактично сплачених абонентами коштів за надані послуги за місяць (п.2.1.2 договору).

У відповідності до п. 5.1 договору, після 20-го числа поточного місяця виконавець надає повіреному акти виконаних робіт із зазначенням їх вартості. Повірений щомісячно до 10-го числа надає виконавцю звіт про суму грошових коштів, фактично отриманих повіреним від абонентів за технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем у попередньому місяці та обсяг цих коштів, виражений у відсотках до вартості виконаних робіт згідно актів виконаних робіт, підписаних сторонами.

Згідно з п. 5.2 договору, виконавець на підставі отриманого від повіреного звіту про суму грошових коштів, фактично отриманих повіреним від абонентів за технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем у попередньому місяці, виписує та надає повіреному рахунок для перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Пунктом. 5.3 договору визначено, що повірений на підставі звіту про суму грошових коштів, фактично отриманих ним від абонентів за технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем у попередньому місяці та обсяг цих коштів, виражений у відсотках до вартості виконаних робіт згідно з актами, підписаними сторонами, виписує та надає виконавцю рахунок для перерахування на розрахунковий рахунок повіреного суми адміністративних витрат, скоригованої на відсоток фактично сплачених абонентами коштів, та 3% від суми фактично сплачених абонентами коштів за надані послуги за місяць.

Згідно з п. 5.4 договору повірений щомісячно до 15-го числа перераховує виконавцю фактично сплачені абонентами кошти за технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем у попередньому місяці на підставі зазначеного у п. 5.1 звіту та зазначеного у п. 5.2 рахунку.

Виконавець щомісячно до 25-го числа перераховує повіреному суму адміністративних витрат, скориговану на відсоток фактично сплачених абонентами коштів, та 3% від суми фактично сплачених абонентами коштів за надані послуги за місяць на підставі зазначеного у п. 5.1 звіту та зазначеного у п. 5.3 рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з вересня 2013 р. по березень 2015 р. позивачем були виконані для відповідача роботи на суму 334365,26 грн., що частково з боку відповідача підтверджується актами приймання виконаних робіт по техобслуговуванню ліфтів за вказаний період, підписаними обома сторонами та актом звіряння взаємних розрахунків (копії вказаних актів наявні у матеріалах справи). Місцевим господарським судом встановлено, що в порушення вказаних зобов'язань за договором, відповідач оплату за виконані роботи здійснював нерегулярно і не в повному обсязі.

Після часткової сплати та коригування позивачем суми заборгованості на відсоток фактично сплачених абонентами коштів відповідно до вищенаведених приписів п. 2.1 договору ТОВ "Облсумиліфт" було заявлено до стягнення з ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" заборгованість у розмірі 174778,13 грн.

Відповідач в суді першої інстанції в уточненні до відзиву від 25.06.15 (т.2, а.с.8) визнав борг перед позивачем в сумі 117593,15 грн. за 2013 - 2014 роки.

Проти позовних вимог в частині стягнення 57184,98 грн. відповідач заперечував, посилаючись на те, що з 01.01.15 припинена дія договору та закінчена дія дозволу у позивача на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Аналогічні аргументи ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" наводить також і в апеляційній скарзі. А саме, апелянт посилається на те, що 20.11.14 надіслав лист позивачу, в якому попередив про припинення дії договору з 31.12.14 та запропонував укласти додаткову угоду до договору від 03.09.13 про припинення дії вказаного договору з 31.12.14. Проте, як зазначає сам відповідач, позивач відмовився від підписання додаткової угоди про припинення дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з листа від 20.11.14, викладене в ньому твердження про припинення дії договору за своєю правовою природою є виключно пропозицією однієї із сторін договору щодо припинення його дії, яка не була прийнята другою стороною. При цьому відповідачем не надано суду першої та апеляційної інстанції будь-яких доказів розірвання договору № 0309/13-1 від 03.09.13 в судовому порядку або за згодою сторін.

Про визнання відповідачем чинності договору після 31.12.14 додатково свідчать листи, направлені ним позивачеві: від 16.03.15 (т.1, а.с.91), від 24.03.15 (т.1, а.с.93), від 02.04.15 (т.1, а.с.95), з яких вбачається, що ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми", звертаючись до ТОВ "Облсумиліфт" із проханням надати копію нового дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки (у зв'язку з тим, що термін дії наданого раніше позивачу дозволу сплинув 09.03.15), надіслати акти виконаних робіт за послуги, надані у березні 2015 року, повідомляючи позивача про намір припинити дію договору з 31.03.15 тощо - тим самим підтверджує факт продовження дії договору у 1 кварталі 2015 року.

Посилання апелянта на те, що вищевказані листи були направлені на адресу ТОВ "Облсумиліфт" помилково, колегія суддів не вважає належними аргументами, оскільки на їх підтвердження відповідачем не надано жодних доказів.

В апеляційній скарзі та у поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції, ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" також посилається на те, що факт виконання ТОВ "Облсумиліфт" робіт з обслуговування ліфтів у 2015 році не підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Однак вказане твердження спростовується наявними у справі доказами. А саме, позивачем було надано суду першої інстанції крім актів виконання робіт за період з січня по березень 2015 року (які не були підписані відповідачем), додаткові докази на підтвердження факту продовження виконання ТОВ "Облсумиліфт" своїх зобов'язань за договором в 2015 році, зокрема - графіки виконання ремонту ліфтів, які обслуговувалися за договором у спірний період (т.1, а.с.100 -101), витяг з журналу відомостей ліфтової аварійної служби позивача про відмови ліфтів, які обслуговувалися за договором у зазначений період (т.1, а.с.102 - 123), витяг з журналу отримання завдань (т.1, а.с. 216), з яких вбачається, що позивачем виконувалися роботи з обслуговування ліфтів у спірний період.

Щодо заперечень апелянта проти наявності у відповідача обов'язку сплатити за роботи, виконані позивачем у період з 10.03.15 по 31.03.15, із посиланням на закінчення 09.03.15 дії наявного у позивача дозволу на виконання роботи підвищеної небезпеки, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та не спростовано відповідачем в ході апеляційного провадження, дія дозволу на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки закінчилася 09.03.15, тобто в період дії договору, а не до його укладення. Оскільки процес продовження дії дозволу є тривалим, ТОВ "Облсумиліфт" 09.03.15 уклало договір субпідряду №09/03/15-2 (т.1, а.с.88) із ТОВ "Демікс-Комфорт", яке станом на дату укладення даного договору мало чинний дозвіл на виконання роботи підвищеної небезпеки. На думку колегії суддів, вказані дії позивача узгоджуються з приписами ч. 1 ст. 833 ЦК України щодо права підрядника залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), а також із умовами договору №0309/13-1 від 03.09.13, якими позивачу не заборонено залучати субпідрядників для виконання своїх обов'язків перед відповідачем.

Окрім того, питання дотримання позивачем нормативно-правових актів, які регулюють умови, що висуваються до спеціалізованих організацій для можливості проведення технічного обслуговування та ремонту ліфтів і диспетчерських систем, зокрема, необхідності мати відповідний дозвіл, не належить до компетенції відповідача та не може слугувати аргументом щодо несплати виконаних за договором № 0309/13-1 від 03.09.13 робіт у період з 10.03.15 по 31.03.15.

Колегія суддів зазначає, що вищевказаним обставинам місцевим господарським судом було надано належну правову оцінку і зроблено обґрунтовані висновки про наявність чинних договірних відносин між сторонами після 01.01.15 та про безпідставність заперечень відповідача щодо стягнення з нього суми заборгованості з оплати робіт, виконаних позивачем у 2015 році.

В ході апеляційного провадження відповідач також заперечував проти стягнення з нього адміністративних витрат, передбачених п.2.1.1 договору № 0309/13-1 від 03.09.13, у сумі 6546,56 грн. та відсотків за послуги банків і розрахункового центру згідно з п.2.1.2 договору в сумі 7396,07 грн. за період з вересня 2013 року по грудень 2014 року, а також адміністративних витрат у сумі 1233,71 грн. та відсотків за послуги банків і розрахункового центру в сумі 1297,26 грн. за січень - березень 2015 року.

Відповідач стверджує, що, на його думку, судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги прямо передбачені умовами договору зобов'язання позивача щодо сплати на користь відповідача адміністративних витрат та відсотків за послуги банків.

Надаючи оцінку вищевказаним аргументам, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту договору № 0309/13-1 від 03.09.13, ним встановлено різні умови для різних видів розрахунків між сторонами. А саме, як уже зазначалося, згідно з п. 2.1 договору, щомісячна планова сума, що підлягає перерахуванню повіреним (відповідачем) на рахунок виконавця (позивача) за надані абонентам послуги, складає 26354,02 грн. та коригується на відсоток фактично сплачених абонентами коштів. Тобто даним положенням договору дійсно встановлено автоматичне коригування належної до сплати суми шляхом зменшення її на відсоток фактично сплачених абонентами коштів, що і було зроблено ТОВ "Облсумиліфт" при визначенні розміру позовних вимог.

Щодо пунктів 2.1.1 та 2.1.2 договору, якими безпосередньо врегульовано порядок сплати адміністративних витрат та відсотків, ними не встановлено жодних умов щодо можливості подібного заліку, а натомість зазначено про обов'язок позивача як виконавця сплачувати (відшкодовувати) відповідачеві як повіреному відповідні суми.

Із вказаними положеннями також кореспондуються умови п.п.5.3, 5.4 договору, якими встановлено порядок та строки надання повіреним відповідних рахунків виконавцеві та перерахування останнім сум адміністративних витрат та відсотків на рахунок повіреного.

Відповідно до п.3 ст. З ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства. Частиною 1 ст.627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас, в силу приписів ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, при укладенні договору №0309/13-1 від 03.09.13 сторони взяли на себе обов'язок здійснювати певні погоджені ними дії (зокрема, щодо перерахування адміністративних витрат та відсотків за послуги банків і розрахункового центру) саме у тій послідовності і в тому порядку, який зазначений у вищенаведених пунктах договору.

Посилання відповідача на судові рішення у справі №920/643/15 за позовом ТОВ "Облсумиліфт" до ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" колегія суддів не вважає належними аргументами, оскільки, як вбачається зі змісту рішення господарського суду Сумської області від 02.07.15 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.15, спір у справі №920/643/15 виник з правовідносин сторін за іншим договором (№76-ето від 01.06.13), крім того, висновки судів, на які посилається відповідач, стосуються не встановлення обставин справи, а їх правової оцінки, тому вони не можуть бути преюдиційними в розумінні ч.3 ст.35 ГПК України для Харківського апеляційного господарського суду при розгляді даної справи № 920/642/15.

Таким чином, твердження відповідача про те, що його заборгованість перед позивачем підлягає автоматичному зменшенню на розмір сум адміністративних витрат та відсотків (зі сплати яких, як вважає відповідач, у позивача існує перед ним заборгованість), колегія суддів відхиляє, оскільки вони зроблені при довільному тлумаченні змісту пунктів 2.1.1 та 2.1.2 договору. Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" не позбавлене права звернутися до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Облсумиліфт" вищевказаних сум у тому разі, якщо вважає, що ТОВ "Облсумиліфт" порушило право ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" на їх отримання.

Щодо даної справи, то як уже зазначалося, предметом розгляду в ній є стягнення з відповідача на користь позивача 174778,13 грн. боргу за технічне обслуговування ліфтів. Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано, із посиланням на ст.ст.509, 853, 837, 882 ЦК України, дійшов висновку про задоволення позову та про стягнення вказаної суми з відповідача на користь позивача - з наведених вище підстав, які не спростовані відповідачем в ході апеляційного провадження.

При цьому матеріалами справи встановлено, що в суді першої інстанції ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Суми" не було заявлено зустрічного позову про стягнення з ТОВ "Облсумиліфт" сум адміністративних витрат та відсотків, а також не надано доказів здійснення сторонами відповідного взаємозаліку в порядку ст.601 ЦК України.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи на підставі чого, рішення господарського суду Сумської області від 25.06.15 у справі № 920/642/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 25.06.15 у справі №920/642/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 16.10.15

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.