Рішення № 52404950, 08.10.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 р. Справа № 917/2000/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційного банку "Приватбанк", 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50

до Приватне підприємство "МЕГАФАСАДСТРОЙ", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Хорольська, буд. 109

про стягнення грошових коштів у сумі 74329,12 грн.

Представники:

від позивача: Ребрик С.М.

від відповідача: не з'явився

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та оголосив дату складання повного рішення (ст.85 ГПК України).

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення 74329,12 грн. заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 24.03.2014 р. з яких: 47153,90 грн заборгованість за кредитом, 13244,98 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 13930,24 грн. пені.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з мотивів викладених у позовній заяві та надав додаткові докази по справі.

Відповідач явку представника у засідання не забезпечив. Ухвала суду від 09.09.2015 р. про порушення провадження у справі направлялася відповідачу за адресою, вказаною у позові та повернулася до суду з відміткою поштової установи: "За закінченням терміну зберігання".

Відомості про державну реєстрацію відповідача підтверджуються даними, що містяться на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб підприємців (діє відповідно до наказу Міністерства юстиції України №18 46/5 від 14.12.2012 р. "Про затвердження порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Таким чином, відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідач вважається належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання та про покладені на нього обов'язки.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив:

24.03.2014 р. уповноваженою особою Приватного підприємства "Мегафасадстрой" (далі - відповідач) було підписано заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг" Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач, банк). Згідно заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет. На підставі поданих відповідачем банку даних йому був відкритий поточний рахунок 26004054613154.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Правила, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт, підписуючи відповідну заяву.

Таким чином, після підписання Договору клієнту надається право користуватися послугами банку, однією з яких є послуга "Гарантований платіж", яка може бути надана як за рахунок власних коштів клієнта, так і за рахунок коштів Банку, тобто кредит.

Зокрема, послугу "Гарантований платіж" позивач надає для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і ПАТ "Приватбанк" (далі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання ПАТ "Приватбанк" заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка") згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ "Приватбанк" зарахувати кошти на рахунок отримувача в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ "Приватбанк" як за рахунок власних коштів платника так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п.п. 3.1.1.73 Умов).

Відповідно до п. 3.2.2.1. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо повернення, сплати процентів і винагороди. Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є номер і дата заявки (присвоюється автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/ кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (п. 3.1.1.74 Умов). Всі зазначені реквізити вказані в виписках по рахунках. Після отримання ПАТ "Приватбанк" за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки (система Internet Banring Приват -24 - офіційний канал зв'язку між банком та клієнтом відповідно до п.1.1.1.91 Умов) ПАТ "Приватбанк" розглядає її на предмет надання або відмови у наданні послуги у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75 Умов).

Відповідно до п. 3.2.2.2. Умов клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки.За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних від розміру заборгованості. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 р. клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ "Приватбанк" відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 р. клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі непогашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31 день заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Свої зобов'язання позивач виконав належним чином, своєчасним проведенням Гарантованих платежів ініційованих клієнтом, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відкритих для обслуговування рахунку відповідача. Відповідач користувався кредитом за послугою "Гарантований платіж" неодноразово з наданням відповідних заявок (а.с. - 45-46).

Згідно наданих позивачем банківських виписок прострочена заборгованість на рахунок відповідача з'явилась 02.02.2015 р. і не була погашена у строк визначений п. 3.2.2.2 Умов.

Відповідно до п. 3.2.2.7.5 Умов - Банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування; вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Як вбачається з позовної заяви, відповідач не виконав належним чином умови договору щодо повернення отриманих коштів, тому виникла заборгованість. Так, згідно розрахунку (а.с. - 49) станом на 12.08.2015 року сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 13930,24 грн., з яких: 47153,90 грн. тіло кредиту, 13244,98 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом; 13930,24 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 20.07.2015 р. (а.с. - 53, в якій вимагав погасити прострочену заборгованість у повному обсязі за реквізитами, встановленими умовами кредитного договору (докази відправки цінним листом в матеріалах справи, а.с. -54-56).

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (глава 71), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор вправі вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності заборгованості за спірним договором в загальному розмірі 74329,12 грн., з яких: 47153,90 грн заборгованість за кредитом, 13244,98 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 13930,24 грн. пені. , підтверджується матеріалами справи.

Доказів повернення позивачу отриманих коштів відповідачем не надано, обставини, на які посилається позивач не спростовані будь-якими доказами, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення основного боргу.

Крім того, приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, відповідачем не надано суду будь-яких доказів оплати відсотків за користування кредитом, які передбачені п. 3.2.2.2 Умов, вимоги позивача про їх стягнення у розмірі 13244,98 грн. за період з 16.01.2015 р. по 12.08.2015 р.. (розрахунок, а.с. - 49, банківські виписи, а.с - 66-71), суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

У відповідності до ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Стягнення пені узгоджено сторонами в п. 3.2.2.10.1. Умов.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами встановлено інший строк нарахування пені, що не суперечить зазначеній вище нормі ГК України. Так, згідно п. 3.2.210.4. Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.2.2.10.1-3.2.2.10.3 Умов здійснюється на протязі 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконаним клієнтом.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність нарахування пені у розмірі 13930,24 грн. за період з 04.03.2015 р. по 12.08.2015 р. (розрахунок а.с. - 49, банківські виписки а.с. - 72-81), оскільки строк та розмір нарахування відповідає чинному законодавству умовам Договору, тому, позов в цій частині - задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог; відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних заперечень проти позову не надав.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача (ст.49 ГПК України).

Крім того, від позивача надійшло клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем при подачі позовної заяви платіжним дорученням №ВОТМ3В1000 від 13.08.2015 р. сплачено судовий збір у сумі 1827,00 грн. Згідно штемпеля поштової установи позовна заява була відправлена до суду 07.09.2015 р.

01.09.2015 р. набрав чинності Закон України від 22.05.2015 N 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", згідно якого внесено зміни в Закон України "Про судовий збір", зокрема в ч. 2 п.1 Закону якою визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати. Таким чином, станом на подачу позовної заяви про стягнення 74329,12 грн. заборгованості, необхідно було сплатити судовий збір у сумі 1218,00 грн. (1 мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2015 р.).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, про задоволення клопотання позивача про повернення надлишкова сплаченого судового збору позивачу з державного бюджету в розмірі 609,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,43,49,75,82-85 ГПК України, п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "МЕГАФАСАДСТРОЙ" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Хорольська, буд. 109, код ЄДРПОУ 391118944) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094, поштова адреса: а/с 1800, м. Дніпропетровськ, 49027, код ЄДРПОУ 14360570) - 47153,90 грн заборгованості за кредитом, 13244,98 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 13930,24 грн. пені та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству комерційного банку "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094, поштова адреса: а/с 1800, м. Дніпропетровськ, 49027, код ЄДРПОУ 14360570) зі спеціального фонду Державного бюджету України 609,00 грн. судового збору надлишково сплаченого платіжним дорученням №ВОТМ3В1000 від 13.08.2015 р на суму 1827,00 грн. (оригінал в матер. справи, а.с - 7).

Повне рішення складено 13.10.2015 р.

Суддя Н.Г.Гетя