Рішення № 52404691, 07.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015Справа №910/20970/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Індіго» до приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» про відшкодування шкоди в порядку регресу 3 290, 57 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Соколовська Я.В. (довіреність № 51 від 31.01.2015);

від відповідача: Бузінський А.В. (довіреність № б/н від 24.12.2014).

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року товариство з додатковою відповідальністю «Індіго» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 3 290, 57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/20970/15.

31.08.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист з інформацією на судовий запит стосовно страхового полісу № АВ/7964840.

У судовому засіданні 07.10.2015 представники сторін з'явилися, надали пояснення по суті спору.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача подав до суду відзив, в якому заперечує проти заявленого позову та просить суд відмовити в його задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Таким чином, як зазначає відповідач, АТ «Просто-Страхування» повинно відшкодовувати вартість саме матеріального збитку з урахуванням зносу.

У судовому засіданні 07.10.2015 представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

17.10.2011 між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір страхування наземного транспорту № 206-02288-11 (надалі - договір), відповідно до якого застраховано майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані із володінням та/або користуванням та/або розпорядженням застрахованим транспортним засобом та додатковим обладнанням, встановленим на цьому транспортному засобі.

Строк дії договору встановлений з 17.10.2011 до 16.10.2012 (п. 13 договору).

Безумовна франшиза за договором встановлена 0 грн. (п. 7.3. договору).

За умовами договору транспортний засіб застраховано, в тому числі, на випадок дорожньо-транспортної пригоди (п. 6.1. договору).

03.10.2015 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача транспортного засобу BMW 5201, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу ГАЗ 2705, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_5.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 08.11.2012 у справі № 2609/23682/15 ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, через пошкодження внаслідок ДТП застрахованого транспортного засобу у позивача виник обов'язок виплатити страхове відшкодування згідно з умовами договору.

Згідно ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.

У разі пошкодження транспортного засобу, при визначенні суми страхового відшкодування в розрахунок приймається розрахункова вартість його відновлення. Розмір страхового відшкодування визначається наступним чином: до вартості ремонтно-відновлювальних робіт додається вартість необхідних для ремонту матеріалів та вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту, вираховується франшиза, всі несплачені страхувальником суми страхової премії (або її частин), суми отримані від інших страховиків за аналогічними договорами страхування цього транспортного засобу, суми, отриманих від третіх осіб, відповідальних за заподіяний збиток, якщо такі суми були одержані до моменту виплати страхового відшкодування (п. 22.3. договору).

Згідно з п. 8 договору страхове відшкодування здійснюється без урахування амортизаційного зносу.

Пунктом 22.7. договору передбачено, що страховик виплачує страхове відшкодування в розмірі прямого дійсного збитку, але не більше страхової суми, встановленої для відповідного періоду страхування з відрахуванням франшизи, якщо вона передбачена в договорі. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру страхової суми, зазначеної в цьому договорі.

У звіті про оцінку майна від 17.12.2014 № 746 встановлено суму збитку в розмірі 14 332, 12 грн.

Позивачем, на підставі страхового акту від 10.12.2012 № 16375/206 ОСОБА_3 видано 14 332, 12 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 10.12.2012.

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання страховика за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів перед страхувальником у повному обсязі.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги щодо сплати шкоди в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 14 332, 12 грн до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Наявність вини у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження застрахованого транспортного засобу, підтверджена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

Законом України «Про страхування» передбачено, що цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів підлягає обов'язковому страхуванню (ст. 7 Закону)

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/7964840, строк дії з 13.09.2012 по 12.09.2013, страхувальник ОСОБА_5, забезпечений транспортний засіб автомобіль ГАЗ 2705, державний реєстраційний номер НОМЕР_2).

Обов'язок страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП майну третьої особи, встановлений п. 22.1 ст. 22. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відшкодування здійснюється у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Вирішуючи питання про суму відшкодування, суд враховує положення абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом № АВ/7964840, яким застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи, встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50 000, 00 грн та франшизу 510, 00 грн.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що сума відшкодування повинна бути визначена з урахуванням зносу відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з огляду на наступне.

Як зазначено в преамбулі, вказаний Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Розділ ІІІ Закону, яким передбачено порядок здійснення страхового відшкодування, регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком. Проте для позивача відповідач у справі не є страховиком у розумінні Закону, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

З правового аналізу норм ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" слідує, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача у розмірі фактично виплаченого відшкодування (у розмірі понесених витрат), що виключає будь-яку залежність вказаного розміру від оцінки відновлювального ремонту та коефіцієнту зносу. Крім того, Договором добровільного страхування наземного транспорту 17.10.2011 № 206-02288-11, при виконанні якого у позивача виник обов'язок виплатити страхувальнику страхове відшкодування, встановлено, що знос на запасні частини та деталі, що підлягають заміні внаслідок настання страхового випадку, не враховується (п. 8).

Отже, суд приходить до висновку, що розмір відшкодування, право вимоги виплати якого виникло у позивача до відповідача, обмежений лише фактичними витратами (платежами) страховика (позивача), здійсненими на користь страхувальника, за вирахуванням встановленої полісом франшизи.

При цьому суд враховує часткове погашення відповідачем заявленої до стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 10 531, 55 грн., що відбулося до звернення позивача до суду, як зазначено у позовній заяві.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування шкоди в розмірі 3 290, 57 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Індіго» (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 1, код ЄДРПОУ 33831166) суму страхового відшкодування в розмірі 3 290, 57 (три тисячі двісті дев'яносто) грн 57 коп., а також судовий збір в сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 15.10.2015.

Суддя Я.А. Карабань