Рішення № 52404504, 06.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015Справа №910/20835/15За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Приватного акціонерного товариства «Просто страхування»

про стягнення 2 505,23 грн.

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача Макєєв В.М. (довіреність №0114376 ВІД 29.12.2014);

від відповідача Чередніченко Г.О. (довіреність від 24.12.2014)

встановив :

12.08.2015 Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Просто страхування» заборгованості в порядку регресу в розмірі 2 505,23 грн.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив, що сума оціненої шкоди зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

27.12.2011 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» та ТОВ «Євро Лізинг» укладено договір добровільного страхування ризиків пов'язаних з експлуатацією транспортних засобів №28-0107-0001лиз/8488 (далі за текстом - договір), предметом якого є майнова відповідальність за пошкодження транспортного засобу Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1.

13.08.2012 о 09 год. 30 хв. по вул. Вільямса, 15 в м. Києві, ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки Опель, державний номерний знак НОМЕР_2, не дотримала дистанцію, внаслідок чого сталось зіткнення з автомобілем Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1, та пошкодження транспортних засобів.

Згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.09.2012 у справі №2601/16364/12 (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушенням водієм ОСОБА_3 п. п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, в результаті чого останнього визнано винним у скоєні правопорушення, що причинило пошкодження зазначених транспортних засобів.

Відповідно до акту виконаних робіт №ККН00000397 ТОВ «Автогарант АВ» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1 складає 26 92,11 грн.

Рахунок-фактура №АКК-004832 від 17.10.2012 ТОВ "Автогарант АВ" був виставлений замовнику послуг з ремонту - ТОВ "Євро Лізинг" на суму 15 049, 38 грн., в тому числі ПДВ 2 508, 23 грн.

Позивачем складений страховий акт №ДККА-19462 від 01.03.2013, за яким страхове відшкодування, що підлягає виплаті 15 049,39 грн.

Згідно платіжного доручення №3714 від 06.03.2013 позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 15049,38 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у .в'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Ст. 1191 Цивільного кодексу України та п.38.2.1 ст.38 Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ч.1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з частинами 1-3 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 р. у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 р. у справі № 910/3655/13 та від 27.01.2014 р. у справі № 910/3023/13.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1 складає 15 049,38 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору, позивачем відповідно до страхового акту №ДККА-19462 від 01.03.2013, була здійснена виплата страхового відшкодування в розмірі 15 049,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3714 від 06.03.2013.

Вина особи ОСОБА_3, яка керувала автомобілем Опель, державний номерний знак НОМЕР_2, встановлена постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 24.09.2012.

Таким чином, на підставі зазначених вище обставин справи, наведених норм закону та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АВ/7963808, на відповідача покладений обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Опель, державний номерний знак НОМЕР_2.

Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюється, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом № АВ/7963808 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза за даним полісом - 510,00 грн.

З платіжного доручення №5729 від 21.02.2014 вбачається часткова сплата страхового відшкодування відповідачем на користь позивача у розмірі 12 031, 15 грн. (15 049,38 грн. (відновлювальний ремонт автомобіля згідно рахунку-фактури №АКК-004832 від 17.10.2012) - 2 508, 23 грн. ПДВ - 510,00 грн. франшизи).

За рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15.04.2015 у справі №752/265/15-ц, розмірі франшизи - 510,00 грн. було стягнуто з винної особи у вчиненні ДТП на користь позивача.

Залишився не відшкодований розмір ПДВ - 2 508, 23 грн. (однак прохальній частині позовної заяви позивач заявив до стягнення 2 505, 23 грн.), проти якого відповідач заперечує у письмовому відзиві на позов. Із запереченнями відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п.196.1.3 п. 196.1 ст.196 Податкового кодексу України операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з поставки товарів чи послуг, оскільки такі операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд констатує, що у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкту чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. а) п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківський установі, що обслуговує платника податку.

Таким чином, податкові зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником податку.

Інші заперечення відповідача, наведені у відзиві на позов щодо акту виконаних робіт, судом визнаються не обґрунтованими та безпідставними, враховуючи, що виплата страхового відшкодування, як було вже вище встановлено, проведена позивачем на підставі рахунку-фактури №АКК-004832 від 17.10.2012.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код 24745673) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А, код 30859524) страхове відшкодування у розмірі 2 505,23 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ять гривень 23 коп.) та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В судовому засіданні 06.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 12.10.2015.

Суддя В.О. Демидов