Рішення № 52404491, 05.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015Справа №910/20397/15За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна»

до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

про стягнення 1050000 доларів США

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Самборський В.М., довіреність від 21.07.2015;

від відповідача - Гуйван Т.П., довіреність від 10.-08.2015 № 010-01/5434; Андрущук О.В., довіреність від 27.08.2015 № 010-01/5737;

в с т а н о в и в:

07.08.2015 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про стягнення на свою користь 1050000 доларів США згідно депозитного договору №23-5/2-А від 10.10.2002.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що листом від 03.08.2015 №23-06/5277 відповідачем відмовлено у поверненні позивачу його вкладу за депозитним договором №23-5/2-А від 10.10.2002 на вимогу останнього, що викладена у листі від 27.07.2015 за вих. № 05-21/1418. Посилаючись на порушення вказаними діями відповідача положень ст. 1060 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір банківського вкладу укладається на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад), а також умов пункту 1.3 зазначеного Депозитного договору, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Письмовим відзивом від 2508.2015 № 010-5/399 на позовну заяву відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідно до п. 1.1 укладеного сторонами Депозитного договору його предметом є розміщення позивачем як Вкладником у відповідача як Банка гарантійного депозиту у сумі 1050000 доларів США з метою забезпечення виконання Вкладником своїх зобов'язань за укладеними сторонами Договором підтримки та Договором про розрахунки, на строк до 28.07.2015, але в будь-якому випадку на строк, не менший ніж строк, протягом якого будуть виконуватися зобов'язання за Договором підтримки та Договором про розрахунки. Крім того, відповідач зазначив, що положеннями ст. 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий влад), але договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Посилаючись на відкладальну умову - умову укладеного сторонами Депозитного договору щодо дії вказаного договору (та розміщення депозиту) до виконання позивачем всіх зобов'язань за Договором підтримки та Договором про розрахунки, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 27.08.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.10.2015, 11 год. 00 хв.

Після перерви в судове засідання 05.10.2015 прибули повноважні представники сторін у справі.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши присутніх під час судового розгляду справи представників учасників судового процесу, суд встановив такі фактичні обставини.

10.10.2002 між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (банком, відповідачем) та ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» (вкладником, позивачем) укладений Депозитний договір №23-5/2-А (далі за текстом - Депозитний договір), відповідно до п. 1.1. якого вкладник розміщує на спеціальному рахунку №16118022118437, відкритому у банку, не пізніше 06.12.2002, грошові кошти в сумі 25 000 доларів США, як депозит до запитання для забезпечення фінансової безпеки операцій, що здійснюються з використанням платіжних карток, емітованих вкладником відповідно до Договору від 03.06.2002 №23-5/1А, укладеному між банком і вкладником.

22.01.2004 між ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» (асоціатом, позивачем) та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (принципалом, відповідачем) укладений Договір про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі VISA International №1-1/23-6 (далі за текстом - Договір про підтримку), відповідно до п. 2.1.якого принципал зобов'язується від імені та за рахунок асоціата представляти інтереси останнього в МПС щодо діяльності асоціата в статусі асоційованого члена МПС.

22.01.2004між ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» (асоціатом, позивачем) та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (принципалом, відповідачем) укладений Договір про проведення розрахунків за операціями з платіжними картками банка асоційованого члена міжнародної платіжної системи №1-2/23-6(далі за текстом - Договір про розрахунки), відповідно до п. 1.1. якого принципал здійснює обслуговування кореспондентського рахунку асоціата, пов'язане з розрахунками за операціями з емісії та операціями з видачі готівки за картками.

22.01.2004 між сторонами було укладено Додаткову угоду №4 до Депозитного договору, якою назву договору та його умови було викладено у новій редакції.

Відповідно до пункту 1.1. Депозитного договору (у редакції Додаткової угоди №4 від 22.01.2004) з метою забезпечення виконання вкладником своїх зобов'язань, що випливають з п.п. 4.1.3., 4.1.8., 4.1.14, 8.3., 8.6. Договору про підтримку та з п.п. 5.1.2., 5.1.4., 8.4. Договору про розрахунки, укладених між вкладником і банком, вкладник розміщує в банку гарантійний депозит в сумі 25000 доларів США на строк з 05.12.2002 по 21.07.2005.

22.01.2004 між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (заставодержателем, відповідачем) та ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» (заставодавцем, позивачем) укладений Договір застави майнових прав №1-5/23-6 від 22.01.2004, відповідно до умов якого заставодавець з метою забезпечення своїх зобов'язань, викладених у Договорі підтримки та у Договорі про розрахунки, передає заставодержателю в заставу майнові права, а саме право вимоги коштів з вкладного (депозитного) рахунка, відкритого заставодавцю заставодержателем відповідно до Депозитного договору.

11.07.2014 між сторонами було укладено Додаткову угоду №14 до Депозитного договору, відповідно до умов якої позивач розмістив у відповідача депозит у загальній сумі 1050000 доларів США.

Згідно з п. 1.3 Депозитного договору (у редакції Додаткової угоди №14 від 11.07.2014) терміном повернення Гарантійного депозиту є 28.07.2015.

Пунктом 1.1 Депозитного договору (у редакції Додаткової угоди №14 від 11.07.2014) передбачено, що Вкладник розміщує в Банку вклад у сумі 1050000 доларів США на строк до 28.07.2015, але у будь-якому випадку на строк, не менший ніж строк, протягом якого будуть виконуватися зобов'язання за Договором підтримки та Договором про розрахунки.

Відповідно до пункту 2.2 Депозитного договору у редакції Додаткової угоди № 4 від 22.01.2004 після закінчення терміну дії Депозитного договору відповідач повинен перерахувати суму Гарантійного депозиту на кореспондентський рахунок позивача № 16009012118437, відкритий в Банку, після чого відповідач повинен закрити кореспондентський рахунок.

Листом від 27.05.2015 №023-6/51 відповідач запропонував позивачу підписати додаткову угоду до Депозитного договору, в якій пропонувалось змінити термін повернення депозиту з 28.07.2015 на 23.01.2017.

Листом від 02.06.2015 №10-07/1005 позивач відмовив у внесенні змін до Депозитного договору в частині перенесення дати повернення депозиту з 28.07.2015 на 23.01.2017.

У листі від 20.07.2015 № 023-00/4966 АТ «Укрексімбанк» зазначило про необхідність укладення додаткової угоди до Депозитного договору.

Листом від 27.07.2015 №05-21/1418 ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» повідомило АТ «Укрексімбанк» про необхідність повернення вкладу саме 28.07.2015.

У листі від 03.08.2015 №023-06/5277 відповідач повідомив, що не вважає терміном повернення вкладу дату 28.07.2015, оскільки відповідно до п.1.1 Депозитного договору №23-5/2-А від 10.10.2002 даний договір укладений на інших умовах повернення вкладу і не є строковим, що випливає з п. 1.1 договору.

Відмова відповідача у поверненні вкладу є підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Укладений сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором банківського вкладу, відносини за яким врегульовані ст.ст. 1058-1065 Цивільного кодексу України.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та у порядку, встановленому договором (ст. 1058 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містяться й у ст. 340 Господарського кодексу України.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесено вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено цивільно-правовими нормами про банківський вклад або не випливає із суті цих договірних зобов'язань.

Частиною 1 ст. 1060 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною (ч. 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України).

За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (ч.3 ст. 1060 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що згідно з п. 1.3 Депозитного договору (у редакції Додаткової угоди №14 від 11.07.2014) терміном повернення Гарантійного депозиту є 28.07.2015.

Будь-якої відкладальної умови щодо строку повернення депозиту пункт 1.3 Депозитного договору не містить.

Пунктом 1.1 Депозитного договору (у редакції Додаткової угоди №14 від 11.07.2014) передбачено, що Вкладник розміщує в Банку вклад у сумі 1050000 доларів США на строк до 28.07.2015, але у будь-якому випадку на строк, не менший ніж строк, протягом якого будуть виконуватися зобов'язання за Договором підтримки та Договором про розрахунки.

Відповідно до пункту 2.2 Депозитного договору у редакції Додаткової угоди № 4 від 22.01.2004 після закінчення терміну дії Депозитного договору відповідач повинен перерахувати суму Гарантійного депозиту на кореспондентський рахунок позивача № 16009012118437, відкритий в Банку, після чого відповідач повинен закрити кореспондентський рахунок.

Аналіз сукупності вказаних положень договору надає підстави для висновку про чітке визначення строку повернення депозиту - 28.07.2015, та строковий характер укладеного сторонами у справі Депозитного договору.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача у справі щодо визначення Депозитним договором періоду розміщення депозиту на невизначений строк: «на строк, не менший ніж строк, протягом якого будуть виконуватися зобов'язання за Договором підтримки та Договором про розрахунки», оскільки ст. 1060 Цивільного кодексу України розрізняє види вкладів саме в залежності від умов їх повернення, а не розміщення, а тому умови Депозитного договору про розміщення вкладу на строк, не менший ніж строк, протягом якого будуть виконуватися зобов'язання за Договором підтримки та Договором про розрахунки, не можуть тлумачитися як визначений Депозитним договором строк повернення депозиту. Вказані умови не скасовують і не змінюють встановлений пунктами 1.1 та 2.2 Депозитного договору строк повернення депозиту - 28.07.2015.

Крім того, відповідно до ч.4 ст. 213 Цивільного кодексу України якщо немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги береться в тому числі подальша поведінка сторін.

Відповідач у листах від 27.05.2015 № 023-6/51 та від 20.07.2015 № 023-00/4966 запропонував ПАТ «Петрокоммерц Банк-Україна» підписати додаткову угоду про визначення нової дати повернення вкладу - 23.01.2017, тим самим визнавши, що 28.07.2015 є граничною датою повернення вкладу за договором.

Згідно з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт порушення відповідачем у справі умов пункту 1.1 та 2.2 укладеного сторонами Депозитного договору, а саме невиконання зобов'язання з повернення позивачеві депозиту у розмірі 1050000 доларів США на вимогу позивача після настання строку повернення вкладу - 28.07.2015.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 1050000 доларів США за Депозитним договором №23-5/2-А від 10.10.2002 є обґрунтованими.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вулиця Горького, 127, код 00032112) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» (01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20, код22906155) 1050000,00 (один мільйон п'ятдесят тисяч) доларів США за Депозитним договором №23-5/2-А від 10.10.2002, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вулиця Горького, 127, код 00032112) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» (01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20, код 22906155) 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) гривень витрат зі сплати судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 12.10.2015.

Суддя Демидов В.О.