Рішення № 52404327, 29.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.09.2015р. Справа №905/876/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар», м.Запоріжжя, код ЄДРПОУ 37434954

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м.Київ, код ЄДРПОУ 22927045 в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м.Світлодарськ, код ЄДРПОУ 00131245

про стягнення 148024,79 грн

за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м.Київ, код ЄДРПОУ 22927045 в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м.Світлодарськ, код ЄДРПОУ 00131245

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар», м.Запоріжжя, код ЄДРПОУ 37434954

про стягнення 10109,83 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувались перерви з 10.09.2015р. до 29.09.2015р., з 11:05 год. 29.09.2015р. до 16:00 год. 29.09.2015р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар», м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м.Київ в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м.Світлодарськ про стягнення заборгованості у розмірі 148024,79 грн, з яких:

- основна заборгованість – 93178,18 грн,

- 3% річних – 2450,71 грн,

- інфляційні – 52395,90 грн.

17.08.2015р. позивач надав заяву №1408/107 від 14.08.2015р., у відповідності до якої заявив вимоги про стягнення 139407,17 грн, з яких:

- основна заборгованість – 93178,18 грн,

- 3% річних – 1799,74 грн,

- інфляційні – 44429,25 грн.

Виходячи з того, що нормами ст.22 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, судом розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар» з урахуванням заяви №1408/107 від 14.08.2015р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №12/24 від 01.04.2014р. в частині проведення оплати отриманого товару, що стало підставою для нарахування відсотків річних, інфляційних збитків.

Відповідач у відзиві №25/2395 від 05.08.2015р., додатку до відзиву №25-3 від 28.09.2015р. проти задоволення позову заперечив з посиланням на наявність надзвичайних обставин, які пов’язані з проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей.

Крім того, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» просило відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат з посиланням на приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо не нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

09.09.2015р. до господарського суду надійшла заява №25/2950 від 02.09.2015р. про розстрочення виконання рішення на 6 місяців.

Ухвалою господарського суду від 19.08.2015р. до спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар» про стягнення пені і штрафу за прострочену поставку в сумі 10109,83 грн.

Позивач у відзиві №3108/107 від 31.08.2015р. на зустрічний позов зазначив, що поставка товару була здійснена у строки, які узгоджені сторонами.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.712 вказаного нормативно-правового акту за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 01.04.2014р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) було підписано договір №12/24, у відповідності до п.п.1.1, 1.2 якого постачальник зобов’язався поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку №1 до договору (п.1.3 договору №12/24 від 01.04.2014р.).

За приписами п.п.2.1, 2.2 укладеного сторонами правочину ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором. Ціни на продукцію визначаються в додатку №1 до договору.

У п.12.1 договору №12/24 від 01.04.2014р. сторони узгодили, що останній набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку №1 до договору.

Згідно із п.8 вказаного додатку строк дії договору обчислюється з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014р. включно, а в частині виконання зобов’язань – до повного їх виконання.

На підставі укладеного сторонами правочину у квітні та вересні 2014 року позивач поставив відповідачу товар на суму 291637,90 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №РН-781 від 24.04.2014р. на суму 198459,72 грн,

- №РН-1669/1 від 23.09.2014р. на суму 93178,18 грн.

Факт отримання продукції за вказаними видатковими накладними засвідчено актами приймання-передачі від 24.04.2014р., 23.09.2014р. та не заперечується відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов’язок по оплаті отриманого товару у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар» заявлено вимоги про стягнення, зокрема, основного боргу у розмірі 148024,79 грн.

Наразі, за твердженням відповідача, поставку товару за договором №12/24 від 01.04.2014р. було здійснено з порушенням строків, які визначені договором, внаслідок чого, на думку відповідача, існують підстави для стягнення з позивача неустойки на суму 10109,83 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що зустрічний позов підлягає залишенню без задоволення з одночасним частковим задоволенням первісних позовних вимог, виходячи з наступного:

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п.2.5 договору №12/24 від 01.04.2014р. розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком №1 до договору.

За умовами п.3 додатку №1 до договору №12/24 від 01.04.2014р. розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 45 календарних днів з моменту постачання товару на склад покупця.

Відтак, відповідач мав здійснити оплату партій товару наступним чином:

- на суму 198459,72 грн (видаткова накладна №РН-781 від 24.04.2014р.) не пізніше 09.06.2014р. (з урахуванням того, що останній день строку (08.06.2014р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України);

- на суму 93178,18 грн (видаткова накладна №РН-1669/1 від 23.09.2014р.) не пізніше 07.11.2015р.

Як свідчать матеріали справи грошові кошти у розмірі 198459,72 грн відповідач перерахував на користь позивача 21.05.2015р.

При цьому, за поясненнями позивача, які відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.ст.526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» за одержаний товар на суму 93178,18 грн не розрахувалось.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 93178,18 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи зустрічної позовної заяви щодо порушення позивачем строків поставки товару за договором №12/24 від 01.04.2014р., за висновками суду, є безпідставними з огляду на наступне:

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У п.9.2 укладеного сторонами правочину, постачальник та покупець узгодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов’язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відтак, відповідач нарахував пеню та штраф у розмірі 10109,83 грн, а саме:

- 198459,72 грн х 0,1% х 2 дні = 396,92 грн,

- 45601,64 грн х 0,1% х 143 дні = 6520,80 грн,

- 45601,64 грн х 7% 3192,11 грн.

При цьому, виходячи зі змісту зустрічної позовної заяви, товар на суму 198459,72 грн було поставлено з порушення строків, які встановлені договором №12/24 від 01.04.2014р., а товар на суму 45601,64 грн був заявлений відповідачем, проте, не поставлений позивачем.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Статтею 36 вказаного Кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За умовами п.3.3 укладеного сторонами правочину фактичний об’єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід’ємною частиною договору.

Згідно із п.5 додатку №1 до договору №12/24 від 01.04.2014р. строк поставки продукції складає 5 днів від дати отримання постачальником письмової заявки покупця.

Як вказує відповідач, відокремленим підрозділом Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» було направлено позивачу заявку №08-1904 від 14.04.2014р., яка отримана Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар» 16.04.2014р.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем до матеріалів справи надано заявку №08-1904 від 14.04.2014р., рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №8305004596263 (№8479200398346).

Позивач факт отримання заявки №08-1904 від 14.04.2014р. заперечив. Крім того, позивач у письмових поясненнях №2509/107 від 25.09.2015р. зазначив, що особа на прізвище Давиденко (яка згідно із рекомендованим повідомленням №8305004596263 визначена одержувачем поштового відправлення) ніколи не працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар».

Одночасно, у вказаних письмових поясненнях позивач посилався на інформацію, що наявна на інформаційному веб-порталі Українського державного підприємства зв’язку «Укрпошта» стосовно пересилання поштового відправлення з штриховим ідентифікатором №8479200398346.

Судом перевірено відомості, на які посилається позивач, та встановлено, що за інформацією вказаного підприємства зв’язку дані про відправлення за №8479200398346 відсутні, тому що не зареєстровані в системі. Аналогічні за змістом результати пошуку містяться на інформаційному веб-порталі Українського державного підприємства зв’язку «Укрпошта» відносно штрихового ідентифікатору №8305004596263.

Крім того, як було зазначено судом вище, отримання продукції за видатковими накладними №РН-781 від 24.04.2014р., №РН-1669/1 від 23.09.2014р. засвідчено актами приймання-передачі від 24.04.2014р., 23.09.2014р, які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.

Відтак, за висновками суду, відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту прострочення позивачем поставки товару за договором №12/24 від 01.04.2014р., внаслідок чого підстави для стягнення з позивача на користь відповідача 10109,83 грн та задоволення зустрічної позовної заяви відсутні.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні збитки в сумі 44429,25 грн за період з листопада 2014 року по червень 2015 року, а також 3% річних в розмірі 1799,74 грн за період з 07.11.2014р. до 30.06.2015р.

Як було встановлено судом вище, зобов’язання з оплати товару на суму 93178,18 грн за видатковою накладною №РН-1669/1 від 23.09.2014р. мало бути виконано відповідачем не пізніше 07.11.2015р. Відтак, позивачем невірно визначено період за який мають нараховуватись 3% річних та інфляційна складова боргу.

Проте, за розрахунком суду, 3% річних за період з 08.11.2014р. по 30.06.2015р. становлять 1799,74 грн.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційних збитків, суд зазначає про наступне:

За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення – лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Виходячи з того, що платіж за видатковою накладною №РН-1669/1 від 23.09.2014р. мав бути здійснений не пізніше 07.11.2014р., період прострочення для нарахування інфляційних витрат за ним починається з грудня 2014 року. За таких обставин, інфляційна складова боргу за період з грудня 2014 року по червень 2015 року становить 41863,46 грн.

Посилання відповідача на приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо не нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, судом до уваги не приймаються, враховуючи наступне:

Частиною 1 ст.510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

За приписами ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У даному випадку, відповідач є боржником за договором №34 від 22.08.2005р., який зобов’язаний забезпечити своєчасне надходження коштів на рахунок позивача, що належать до сплати за вказаною угодою.

Одночасно, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 04.11.2010р. по справі №4/719, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів від інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з’ясувавши обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних збитків, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, заслухавши пояснення відповідача у цій частині, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 41863,46 грн. Крім того, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відносно заяви №25/2950 від 02.09.2015р. відповідача про розстрочення виконання рішення на 6 місяців, суд зазначає про наступне:

Відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити його виконання.

Підставою для вчинення вказаних дій є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Пунктом 7.2 постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» суду касаційної інстанції встановлено, що підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Одночасно, судом також повинні прийматися до уваги можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом.

Обґрунтовуючи подану заяву відповідач посилається на наявність обставин проведення антитерористичної операції на сході України, внаслідок чого відбулись численні руйнування та ушкодження електричних мереж та інфраструктури; припинення з 23.05.2015р. виробництва електроенергії Зміївською ТЕС Публічного акціонерного товариства «Центренерго»; нестабільною роботою Вуглегірської та Трипільської ТЕС Публічного акціонерного товариства «Центренерго»; скорочення за 5 місяців 2015 року майже в двічі (з 6104,569 млн кВт до 3039,567 млн кВт) виробництва електроенергії в порівнянні з відповідним періодом минулого року; наявність заборгованості по довгостроковим кредитам у розмірі 363356 тис. грн; перебування Публічного акціонерного товариства «Центренерго» у процедурі банкрутства тощо.

На підтвердження своєї заяви відповідачем представлено до матеріалів справи довідку про фінансовий стан Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на 01.06.2015р.; звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2015 року; судові рішення у справі №15/76-б-43/624-б про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Центренерго»; виписку з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення заперечив.

З огляду на наявні у матеріалах справи документи, з урахуванням того, що негайне виконання рішення є ускладненим, приймаючи до уваги матеріальні інтереси позивача, суд вважає можливим надання розстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області від 29.09.2015р. по справі №905/876/15 на 3 місяці, внаслідок чого клопотання №25/2950 від 02.09.2015р. відповідача, підлягає частковому задоволенню.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 172,36 грн належить повернути позивачу у зв’язку з наявністю обставин зменшення позовних вимог. Одночасно, судовий збір в сумі 2788,14 грн, сплачений за подання первісного позову, підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, судовий збір у розмірі 1827 грн, сплачений за подання зустрічної позовної заяви, підлягає віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги (з урахуванням заяви №1408/107 від 14.08.2015р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар», м.Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м.Київ в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м.Світлодарськ про стягнення 139407,17 грн, з яких:

- основна заборгованість – 93178,18 грн,

- 3% річних – 1799,74 грн,

- інфляційні – 44429,25 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, буд.1, код ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (84792, Донецька область, м.Дебальцеве, м.Світлодарськ, код ЄДРПОУ 00131245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар» (69006, м.Запоріжжя, Північне шосе, буд.4, офіс 210, код ЄДРПОУ 37434954) основний борг – 93178,18 грн, інфляційні – 41863,46 грн, 3% річних – 1799,74 грн, а також судовий збір в сумі 2736,82 грн.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 29.09.2015р. по справі №905/876/15 на 3 місяці наступним чином:

- жовтень 2015 року – 46526,07 грн,

- листопад 2015 року – 46526,07 грн,

- грудень 2015 року – 46526,06 грн,

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині первісний позов залишити без задоволення.

Відмовити повністю у задоволенні зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м.Київ в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м.Світлодарськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар», м.Запоріжжя про стягнення 10109,83 грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Оскар» (69006, м.Запоріжжя, Північне шосе, буд.4, офіс 210, код ЄДРПОУ 37434954) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 172,36 грн, сплачений на підставі платіжного доручення №741 від 06.07.2015р.

У судовому засіданні 29.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 05.10.2015р.

Суддя Ю.О.Паляниця