Рішення № 52402062, 07.10.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.10.15р. Справа № 904/7475/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Приватного акціонерного товариства "Макіївський завод "Лазер", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 558 788,45 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Скиба О.С., довіреність № ББУ/ПУ353/ББ/14 від 10.12.2014 року, представник;

від відповідача: Чернілевська І.В., довіреність № б/н від 01.09.2015 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Макіївський завод «Лазер» неустойки у загальній сумі 558788,45 грн., з яких: 557389,46 грн. - штраф, 1398,99 грн. - пеня.

Судовий збір позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору № 446-ПУ від 09.01.2014 року в частині своєчасної поставки продукції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з наведених у ньому підстав.

У письмовому відзиві на позов та у доповненні до нього від 06.10.2015 року відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою правову позицію відсутністю вини у затримці поставки продукції через неналежне виконання позивачем своїх зустрічних договірних зобов'язань з її оплати, наявністю форс-мажорних обставин, викликаних проведенням на території перебування виробничих потужностей відповідача (м. Макіївка, Донецька область) антитерористичної операції, а також відсутністю умов для стягнення неустойки, якими відповідно до пункту 6.2. договору є попередні вимоги позивача як щодо стягнення штрафу, так і пені.

На підтвердження зазначеному відповідач звертає увагу суду на наявне рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015 року у справі №904/5881/15 про стягнення з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ПрАТ «Макіївський завод «Лазер» заборгованості у сумі 9418620,80 грн., пені у сумі 1560973,54 грн., інфляційних втрат у сумі 1638766,30 грн., 3% річних у сумі 91162,65 грн. за прострочку в оплаті продукції за договором, який покладений в основу позовних вимог у справі, що розглядається.

Разом з тим відповідач посилається також на відсутність з боку позивача будь-яких попередніх письмових претензій в порядку статей 6, 7 Господарського процесуального кодексу України щодо сплати заявленої до стягнення неустойки, на виданий Донецькою торгово-промисловою палатою сертифікат № 4197 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також на відсутність з боку позивача жодних доказів на підтвердження понесених ним збитків через порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної поставки продукції.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні за змістом відзиву на позов.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду від 25.08.2014 року з призначенням судового засідання на 16.09.2015 року після чого оголошувалася перерва до 07.10.2015 року.

У судовому засіданні 07.10.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - Покупець, Позивач) і Приватним акціонерним товариством Макіївський завод «Лазер» (далі - Постачальник, Відповідач) був укладений договір № 446-ПУ (далі - Договір) відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених цим договором, поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (у подальшому - Продукція) в асортименті, у кількості , у строки, за ціною та за якісними характеристиками, узгодженими сторонами за цим договором і у специфікаціях до нього.

Відповідно до пункту 1.2. договору покупець зобов'язався прийняти і оплатити поставлену йому продукцію відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 4.1. договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, у кількості, за цінами, за якісними характеристиками в у строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до договору.

Умови поставки продукції - DDP згідно з «Інкотермс 2000» та з урахуванням умов і застережень, що містяться у цьому договорі та/або у відповідних специфікаціях до нього (пункт 4.2. договору).

Пунктом 4.5. договору передбачено, що датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.

При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на видатковій накладній.

За змістом пункту 6.2. договору у разі непоставки (у тому числі недопоставки) продукції у строки, передбачені договором чи відповідною специфікацією, постачальник за письмовою вимогою покупця сплачує покупцеві неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5% від вартості продукції, що поставляється за відповідною специфікацією. У разі порушення постачальником своїх зобов'язань відповідно до даного пункту більше ніж 10 календарних днів, постачальник додатково, за письмовою вимогою покупця, сплачує неустойку у розмірі 0,1% від вартості непоставленої/недопоставленої у строк продукції за кожний день прострочки. Неустойка нараховується за весь період порушення зобов'язання.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками. Сторони дійшли згоди про те, що у разі неналежного виконання обома сторонами своїх зобов'язань строк дії договору встановлюється до 31.12.2015 року включно.

У разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами усіх прийнятих на себе зобов'язань (пункт 8.1. договору).

На виконання умов договору, у межах узгоджених специфікацій між сторонами від: 25.12.2014 року (строк поставки - до 30.01.2015 року), 12.12.2014 року (строк поставки - до 30.01.2015 року), 28.10.2014 року (строк поставки - до 15.11.2014 року), 15.10.2014 року (строк поставки - до 15.11.2014 року), 14.10.2014 року (строк поставки - до 15.11.2014 року), 15.11.2014 року (строк поставки - до 15.11.2014 року), 21.02.2014 року (строк поставки - до 15.03.2014 року), 19.06.2014 року (строк поставки - до 20.07.2014 року), 01.07.2014 року (строк поставки - до 25.07.2014 року), 31.07.2014 року (строк поставки - до 25.08.2014 року), 07.04.2014 року (строк поставки - до 10.05.2014 року), 06.08.2014 року (строк поставки - до 25.08.2014 року), 04.08.20214 року (строк поставки - до 25.08.2014 року), відповідач за видатковими накладними: № 0000045 від 17.04.2015 року; № 0000016 від 02.02.2015 року; № 0000545 від 02.02.2014 року; № 0000526 від 17.11.2014 року; № 0000531 від 17.11.2014 року; №0000174 від 19.03.2014 року; №0000528 від 17.11.2014 року; № 0000522 від 19.11.2014 року; № 0000534 від 21.11.2014 року; №0000446 від 29.07.2014 року; № 0000447 від 29.07.2014 року; № 0000469 від 26.08.2014 року; № 0000294 від 16.05.2014 року; №0000472 від 26.08.2014 року; № 0000475 від 03.09.2014 року (далі - спірні видаткові накладні) здійснив поставку позивачеві продукції на загальну суму 11 147 789,13 грн.

При цьому на порушення строків, передбачених специфікаціями, відповідач допустив прострочку поставки продукції:

за видатковою накладною № 0000045 від 17.04.2015 року на загальну суму 21196,80 грн. - на 77 днів;

за видатковою накладною № 0000016 від 02.02.2015 року на загальну суму 5798400,00 грн. - на 3 дні;

за видатковою накладною № 0000545 від 02.02.2014 року на загальну суму 94224,00 грн. - на 17 днів;

за видатковою накладною № 0000526 від 17.11.2014 року на загальну суму 1841424,00 грн. - на 2 дні;

за видатковою накладною № 0000531 від 17.11.2014 року на загальну суму 192582,00 грн. - на 2 дні;

за видатковою накладною № 0000174 від 19.03.2014 року на загальну суму 696000,00 грн. - на 4 дні;

за видатковою накладною № 0000528 від 17.11.2014 року на загальну суму 202074,00 грн. - на 2 дні;

за видатковою накладною № 0000522 від 19.11.2014 року на загальну суму 160911,60 грн. - на 4 дні;

за видатковою накладною № 0000534 від 21.11.2014 року на загальну суму 236460,00 грн. - на 6 днів;

за видатковою накладною № 0000446 від 29.07.2014 року на загальну суму 318508,92 грн. - на 4 дні;

за видатковою накладною № 0000447 від 29.07.2014 року на загальну суму 206400,00 грн. - на 4 дні;

за видатковою накладною № 0000469 від 26.08.2014 року на загальну суму 17298,83 грн. - 1 день;

за видатковою накладною № 0000294 від 16.05.2014 року на загальну суму 758400,00 грн. - на 6 днів;

за видатковою накладною №0000472 від 26.08.2014 року на загальну суму 354884,98 грн. - на 1 день;

за видатковою накладною № 0000475 від 03.09.2014 року на загальну суму 249024,00 грн. - на 9 днів.

За порушення строку поставки продукції за вказаними накладними позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф у сумі 557389,46 грн. та пеню у сумі 1398,99 грн. проти чого відповідач заперечує, що і є причиною виникнення спору.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За викладеного та відповідно до пунктів 4.1, 4.2., 4.5. договору відповідачем допущено прострочку поставки за спірними видатковими накладними на загальну суму 11147789,13 грн.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Заявлений позивачем до стягнення штраф у сумі 557 389,46 грн. від недопоставленої у строк продукції на загальну суму 11147789,13 грн. розрахований відповідно до умов пункту 6.2. договору (11147789,13 х 5% : 100% = 557389,46).

Заявлена позивачем до стягнення неустойка у сумі 1398,99 грн. із розрахунку 0,1% за 66 днів прострочки поставки продукції за видатковою накладною № 0000045 від 17.04.2015 року на загальну суму 21196,80 грн., розрахована відповідно до умов пункту 6.2. договору (21196,80 х 66 х 0,1% : 100% = 1398,99).

Перевіркою вказаних розрахунків порушень не встановлено.

Відповідачем сам розрахунок штрафних санкцій як такий не оспорюється.

Наведені відповідачем заперечення щодо стягнення штрафних санкцій є безпідставними з огляду на таке.

Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі № 15рп/2002 року (справа про досудове врегулювання спорів) можливість судового захисту не може бути поставлена законом у залежність від використання суб'єктами інших засобів прав захисту.

Зокрема, відповідно до вказаного рішення Конституційний Суд України вирішив, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

За вказаних обставин посилання відповідача на норми Господарського процесуального кодексу України та умови договору щодо необхідності дотримання позивачем у справі досудового претензійного порядку врегулювання спору до уваги судом не приймаються.

Не є обґрунтованими і твердження відповідача стосовно форс-мажорних обставин, які виключають його відповідальність за порушення строку поставки продукції за договором.

Із наданого відповідачем сертифікату № 4197, виданого Донецькою торгово-промисловою палатою 30.04.2015 року, вбачається, що вказаним сертифікатом засвідчена наявність у період з 14.04.2014 року по 26.01.2015 року форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема: акти тероризму, військові дії на території Донецької області (вилучення та знищення документації підприємства озброєними людьми) щодо обов'язку відповідача як платника податків, а саме податків і зборів у строки та розмірах, встановлених нормативно-правовими актами (а.с. 72 том 1).

Наявність форс-мажорних обставин стосовно виконання його зобов'язань за спірним договором не вказана.

Однак, зазначеним сертифікатом підтверджено місцезнаходження відповідача та його виробничих потужностей до 26.01.2015 року на території м. Макіївки Донецької області, охопленої актами тероризму та військовими діями у період поставки продукції, простроченої за умовами договору.

Зазначена обставина поряд із іншими, встановленими у справі, відповідно до нормативних приписів статті 43 Господарського кодексу України потребує належної оцінки судом, за результатом якої наявні правові підстави для вирішення питання щодо зменшення заявленої позивачем до стягнення неустойки.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У питанні щодо можливості зменшення неустойки суд вважає такими, що заслуговують на увагу умови виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань (акти терору, воєнні дії), незначні строки порушення строків поставки щодо переважної більшості таких поставок, встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015 року у справі №904/5881/15 факти прострочки самим позивачем оплати продукції за спірним договором, а також відсутність доказів на підтвердження збитків позивача від порушення відповідачем строків поставки.

На вимогу суду надати докази на підтвердження/спростування понесених збитків позивач таких доказів суду не надав (а.с. 93 том 1). У судовому засіданні 07.10.2015 року представник позивача пояснив, що відповідні служби підприємства не можуть здійснити такий розрахунок з огляду на використання спірної продукції у власному виробництві.

Суд також оцінює спірні обставини у справі з урахуванням вимог чинного законодавства щодо порядку і основних засад як встановлення так і виконання господарсько-правових зобов'язань.

Так, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, вимога щодо врахування принципів розумності та справедливості є прямою вимогою закону до договору та до реалізації законних прав за наслідками порушення однією із сторін умов договору. Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною, адекватною, співрозмірною у порівнянні з характером допущеного порушення і виконувати своє основне призначення за правовою природою - забезпечення виконання договірних зобов'язань.

Разом з тим суд приймає до уваги й інтереси позивача, який за сучасних економічних умов знаходиться з відповідачем у рівних умовах господарювання і є потерпілою стороною від порушення відповідачем договірних зобов'язань.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Зокрема, право на справедливий суд закріплене у статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17.07.1997 року.

З урахуванням викладеного суд зменшує заявлений позивачем розмір штрафних санкцій на 30%, що у грошовому відношенні складає: стосовно штрафу - 167216,84 грн. (557389,46 х 30% = 167216,84); стосовно пені - 419,70 грн. (1398,99 х 30% = 419,70).

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково у загальній сумі 391151,91 грн., з яких: 390172,62 грн. - штраф (557389,46 - 167216,84 = 390172,62); 979,29 грн. - пеня (1398,99 - 419,70 = 979,29).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 11 175,77 грн. (558788,45 х 2% = 11 175,77).

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Макіївський завод "Лазер" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Карла Маркса, буд. 96, корпус 1, кв. 42, ідентифікаційний код 14310684) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Леніна, буд. 76, ідентифікаційний код 00178353) штраф у сумі 390172,62 грн., пеню у сумі 979,29 грн., судовий збір у сумі 11 175,77 грн.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.10.2015 року.

Суддя І.І. Колісник