Ухвала суду № 52401782, 13.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Левенця Б.Б.

при секретарі: Бугаю О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2015 року у справі за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и л а :

у лютому 2015 року КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточнень, просило стягнути солідарно з останніх на свою користь заборгованість по квартирній платі та платі за житлово-комунальні послуги в розмірі 1 527, 34 грн., інфляційні втрати в розмірі 801, 03 грн. та 3 % річних за порушення грошового зобов`язання у розмірі 261, 98 грн. посилаючись на те, що відповідачі не в повному обсязі та несвоєчасно здійснюють платежі на оплату квартирної плати та комунальних послуг, що призвело до утворення боргу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.07.2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» заборгованість за комунальні послуги в розмірі 1 527, 34 грн., інфляційні втрати в розмірі 801, 03 грн. та 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання в розмірі 261, 98 грн.. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Справа № 761/4462/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/12988/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Кондратенко О.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, у якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове із застосуванням строків позовної давності, виходячи з розрахунків за період з лютого 2012 року по лютий 2015 року. Посилаються на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. А саме, вважають, що до спірних правовідносин має застосовуватися трирічний строк позовної давності, проте оскільки вони юридично не обізнані, то не змогли заявити про застосування позовної даності у суді першої інстанції.

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_5 просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомив, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у його відсутності за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки форми № 3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1.

Згідно розрахунку боргу по квартирній платі та платі за комунальні послуги за період з 01.01.2007 року по 01.07.2014 року заборгованість відповідачів становить 1 527, 34 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не в повному обсязі виконували зобов`язання щодо сплати витрат за житлово - комунальні послуги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Тобто зазначеною нормою встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

В матеріалах справи відсутня заява відповідачів про застосування строків позовної давності, яка подана до винесення місцевим судом рішення, згідно вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України та апелянти не заперечують, що таку заяву не подавали.

Оскільки без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може, суд першої інстанції не мав правових підстав для застосування позовної давності та відмови у позові в частині, яка знаходиться поза межами трирічного строку.

Причини неподання заяви про застосування позовної давності правового значення не мають.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Оскільки відповідачі не подавали до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності, не заявили про це усно у судовому засіданні колегія суддів не має підстав прийняти таку заяву при апеляційному розгляді.

Інших доводів, окрім доводів про не застосування судом позовної давності апеляційна скарга не містить.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді