Постанова № 52395253, 10.09.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року Житомир справа № 806/1598/15

категорія 10.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шимоновича Р.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області до Фермерського господарства "Еліта-Хміль" про стягнення 12153,70 грн.,-

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області звернулось до суду з позовом, у якому просить стягнути з Фермерського господарства "Еліта-Хміль" із відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за січень-березень 2015 року, мотивуючи тим, що кошти у добровільному порядку до Пенсійного фонду в установлений строк не надійшли.

Представники сторін подали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Справа розглядається у порядку письмового провадження, відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Встановлено, що Фермерське господарство "Еліта-Хміль" зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Приписами частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статей 2, 4 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пунктів 6.4, 6.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області було направлено відповідачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне страхування" з 2015 року, відповідно до якого, розмір місячного відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій у січні становить 10638,86 грн (у тому числі за 2014 рік), у лютому та березні 2015 року по 757,42 грн.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, представники відповідача наголошували на тому, що обов'язковою умовою для призначення пільгової пенсії, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів №244 від 16.05.1992, є зайнятість особи на момент звернення за призначенням пенсії на постійній роботі в колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також селянських (фермерських) та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання. Проте, на момент звернення до Управління, ОСОБА_1 виконувала сезонні роботи в ФГ"Еліта-Хміль".

Так, розпорядженням Управління №185430 від 12.12.2013 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Судом встановлено, що підставами для призначення ОСОБА_1 пенсії, відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", були:

трудова книжка із записом №44 від 02.08.2013 про прийняття ОСОБА_1 на основне місце роботи робітницею хмелебригади ФГ "Еліта-Хміль";

довідка ФГ "Еліта-Хміль"від 30.08.2013 №6 видана ОСОБА_1 про те, що вона постійно працює робітницею хмелебригади ФГ "Еліта-Хміль" на основному місці роботи з 22.08.2013;

посвідчення № 52673, відповідно до якого Указом Президента України від 04.03.2011 №273/2011 ОСОБА_1 присвоєно почесне звання "Мати-героїня".

Право громадян України на державне пенсійне забезпечення передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Так, статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Умови призначення пенсій за віком встановлені статтею 12 Закону №1788-XII, у силу якої право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Водночас, відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону №1788-XII, жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи.

На виконання пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" від 16.05.1992 № 244.

Пунктом 1 Постанови №244 встановлено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

За змістом пункту 2 Постанови №244, право на пенсію на вказаних у пункті 1 цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподаpському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання.

Тобто, визначальною умовою для призначення пільгової пенсії багатодітним жінкам, зайнятим у сільськогосподарському виробництві є факт постійної зайнятості останніх на сільськогосподарських підприємствах, незалежно від форми власності на момент звернення з відповідною заявою про призначення пенсії.

У ході судового розгляду справи встановлено, що згідно наказу ФГ "Еліта-Хміль" від 22.08.2013 №22-к ОСОБА_1 прийнята на роботу тимчасового характеру робітницею хмелебригади по трудовому договору на період комплексу осінньо-польових робіт з відрядною оплатою праці, що підтверджується копією наказу №22-к від 22.08.2013 та записом у трудовій книжці серії БТ-І №6697876.

Відповідно до наказу ФГ "Еліта-Хміль" від 10.09.2013 №24-к, ОСОБА_1 звільнено з 10.09.2013 з роботи тимчасового характеру за власним бажанням.

Представники відповідача у судових засіданнях наполягали на тому, що довідку від 30.08.2013 №6 про те, що ОСОБА_1 постійно працює робітницею хмелебригади ФГ "Еліта-Хміль" на основному місці роботи з 22.08.2013 була видана останній для оформлення кредиту, та жодним чином не є довідкою, яка підтверджує стаж роботи для призначення пільгової пенсії.

Наведені обставини зумовили звернення ФГ "Еліта-Хміль" до Управління із заявою від 04.07.2015, в якій відкликало довідку № 6 від 30.08.2013.

Встановлено, що на підставі наказу управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області від 14.07.2015 №319 у період з 14.07.2015 по 15.07.2015 посадовою особою Управління проведено позапланову перевірку ФГ "Еліта-Хміль" з питання достовірності та обґрунтованості поданих для призначення (перерахунку) пенсії довідки № 6 від 30.08.2013, за результатами якої складено акт перевірки достовірності видачі довідок для призначення (перерахунку) пенсії № 436 від 15.07.2015.

Перевіркою встановлено розбіжності між записом в трудовій книжці, довідкою № 6 від 30.08.2013 та наказами № 22-к від 22.08.2013 та № 24-к від 30.08.2013.

На підставі акту перевірки № 436 від 15.07.2015 управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області розпорядженням від 22.07.2015 п/в13321 пс 185430 припинило виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2015.

Проте, наведені обставини, на переконання позивача, відповідно до статті 101 Закону №1788-XII, не звільняють відповідача від обов'язку відшкодувати Управлінню понесені фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1

Суд не погоджується із такими доводами позивача та зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Так, статтею 101 Закону №1788-XII встановлено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Разом з тим, статтею 102 Закону №1788-XII передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Отже, відповідальність за подання недостовірних документів, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати передбачена як для страхувальника, так і для пенсіонера. Визначальною обставиною, яка зумовить обов'язок відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду, є подання недостовірних відомостей одним із суб'єктів - страхувальником або пенсіонером.

При цьому, згідно частини 1 статті 50 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Отже, системний аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодування суми пенсій, виплачених внаслідок неправомірної поведінки пенсіонера, покладається на пенсіонера.

У ході судового розгляду справи беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах на підставі поданих нею до Управління документів, які містять недостовірні відомості.

Таким чином, доказами, що містяться у матеріалах справи та обставинами, встановленими судом, підтверджується, що ОСОБА_1 на момент призначення пенсії не була постійно працевлаштована у ФГ "Еліта-Хміль", а виконувала роботи тимчасового характеру, тому не набула права на пенсію з підстав, передбачених пунктом "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1

У відповідності до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено факт відсутності підстав для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за січень-березень 2015 року.

Водночас, докази подані Управлінням, не підтверджують обставини, на яке воно посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

У задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області - відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович