Постанова № 52395136, 06.10.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 р. Справа №805/4195/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Постановлена у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання Ляшко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (м. Артемівськ)

до Державного підприємства «Дзержинськвугілля»

про стягнення заборгованості

за участю

представників сторін: від позивача - не з'явився

від відповідача - Прудников Р.М., Кротов В.В.

ВСТАНОВИВ:

Горлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державного підприємства «Дзержинськвугілля» про стягнення податкового боргу у загальній сумі 10 842 410,53 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заяв чи клопотань до суду не надав.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнач частково у сумі 10 478 813,28 грн. Проти позовних вимог у сумі 363 597,25 грн. зі сплати земельного податку заперечував та посилався на вимоги діючого законодавства, яким його звільнено від сплати податку та надав до суду сертифікат Торгово-промислової палати України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідач зареєстрований у якості юридичної особи 01.11.2005 року, номер запису 1 258 123 0000 000121, ідентифікаційний код 33839013, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи А00 № 2579827, знаходиться на обліку позивача.

За період 2 - 4 квартал 2014 року за відповідачем рахується податковий борг з екологічного податку, з урахуванням часткової сплати, у сумі 768 080,08 грн., який виник у зв'язку із наданням наступних податкових декларацій екологічного податку: № 9042728232 від 24.07.2014 року, № 9041232440 від 18.07.2014 року, № 9043750243 від 30.07.2014 року, № 9062165234 від 28.10.2014 року, № 9058535204 від 14.10.2014 року, № 9059025029 від 15.10.2014 року, № 9079221050 від 27.01.2015 року, № 9077762868 від 15.01.2015 року, № 9078567167 від 20.01.2015 року.

За відповідачем рахується податковий борг по авансовим внескам з податку на прибуток, з урахуванням часткової сплати у сумі 351 761,83 грн. та нарахованої пені у сумі 12 771,51 грн., у сумі 733944,68 грн., який виник у зв'язку із наданням податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік № 9089945711 від 07.02.2014 року.

За період 2 - 4 квартал 2014 року за відповідачем рахується податковий борг по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, з урахуванням часткової сплати, у сумі 8 651 433,64 грн., який виник у зв'язку із наданням наступних розрахунків податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин: від 23.07.2014 року № 9042427307, № 9042427327, № 9042427344, № 9042427348; від 03.11.2014 року № 9063310318, № 9063310353, № 9063310359, № 9063310368; від 30.01.2015 року № 9079501449, № 9079501516, № 9079501520, № 9079501523, № 9079501528, № 9079501532, № 9079501534, № 9079501538.

За період 2 - 4 квартал 2014 року за відповідачем рахується податковий борг по рентній платі за спецвикористання води, з урахуванням часткової сплати у сумі 1777,72 грн., у сумі 325 354,88 грн., який виник у зв'язку із наданням наступних податкових декларацій: від 23.07.2014 року № 9042430304, від 27.10.2014 року № 9061805899 та від 05.02.2015 року № 9079973686.

Крім цього, за період з вересня 2014 року по квітень 2015 року за відповідачем рахується податковий борг по земельному податку, з урахуванням часткової сплати, у сумі 363 597,25 грн., оскільки відповідачем були надані податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік № 9008262729, № 9011095553, № 9004572750, № 9004090207 та за 2015 рік № 9017121636, № 9017123736, № 9013543603.

Позивачем було складено першу податкову вимогу № 1/52 від 18.11.2008 року на суму 923 326,73 грн., яку відповідач отримав 19.11.2008 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи на корінці податкової вимоги та другу податкову вимогу № 2/58 від 22.12.2008 року на суму 58507691,97 грн., яку відповідач отримав 25.12.2008 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи на корінці податкової вимоги.

В матеріалах справи відсутні докази щодо оскарження зазначених податкових вимог у судовому порядку.

Відповідно до довідок про стан заборгованостей відповідача загальна сума складає 10 842 410,53 грн.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

П. 19-1.1 ст. 19 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1. ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, а також повноваження на звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, прямо передбачено законом.

Пп. 16.1.4. п.16.1. ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно вимог ст.. 249 ПК України суми податку обчислюються за податковий (звітний) квартал платниками податку. У разі якщо під час провадження господарської діяльності платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов'язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини.

Ст.. 250 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації:

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.

Порядок та строки сплати податкових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин визначені розділом ХІ ПК України.

П.п. 263.11.1 п. 263.11. ст.. 263 ПК України визначено, що звітним (податковим) періодом з плати за користування надрами для видобування корисних копалин є календарний квартал.

Податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин подається органу державної податкової служби до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових розрахунків.

Як передбачено п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, розрахунки, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 250.2 цієї статті для подання податкової декларації.

П.п. 9.1.12 п. 9.1 ст. 9 ПК України визначено, що збір за спеціальне використання води належить до загальнодержавних зборів.

Відповідно до п. 323.1 ст. 323 ПК України платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

У п. 324.1 ст. 324 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

У відповідності до вимог п. 326.1 ст. 326 ПК України водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.

Відповідно до п. 326.2 ст. 326 ПК України збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об'єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів.

Згідно п. 328.1 ст. 328 ПК України базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.

Пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

П. 38.1. ст. 38. ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання ( пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Таким чином, внаслідок несвоєчасної сплати податкових зобов'язань утворилась заборгованість у загальній сумі 10 842 410,53 грн. яка підтверджується обліковими картками відповідача (зворотній бік).

Згідно зі п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 95.1, 95.3 ст. 95 ПК України, зокрема, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

П. 38.1.ст. 38. ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Крім цього, згідно ст.. 136 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 112 КАС України суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

З огляду на викладене, суд приймає часткове визнання адміністративного позову відповідачем, оскільки ці дії не суперечать закону та не порушують його права або інтереси.

Суд також зазначає, що Закон України від 02.09.2014 № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (надалі Закон № 1669) визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Ст.. 6 Закону № 1669 передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Ст.. 1 Закону № 1669 визначені терміни, а саме: період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання аб. 3 п. 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 року затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Відповідачем до матеріалів справи наданий сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили № 1914 від 02.12.2014 року, згідно якого Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 05.05.2014 року відповідачеві при здійснені господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо

Щодо зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Кабінет Міністрів України не уповноважений зупиняти дію переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Перелік, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 року на виконання Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», не скасований.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є м. Дзержинськ, який відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р входить до зазначеного переліку.

Суд зазначає, що право на звільнення від виконання своїх обов'язків надано відповідачеві саме Законом (Закон № 1669), тобто нормативним актом, що має вищу силу, відсутність механізму реалізації норм Закону № 1669 стосовно звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, не позбавляє позивача від виконання його норм та не дає підстав для стягнення з відповідача заборгованість зі сплати земельного податку.

Таким чином, стягнення з відповідача заборгованості по земельному податку з 14.04.2014 року суперечить вимогам Закону № 1669.

Ст.. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, позовні вимоги у сумі 10 478 813, 28 грн. (екологічний податок, авансові внески з податку на прибуток, рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення та рентна плата за спецвикористання води) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню; позовні вимоги щодо стягнення з відповідача податкового боргу по земельному податку у сумі 363 597,25 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 71, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» суму податкового боргу у сумі 10 478 813, 28 грн. за рахунок коштів, що перебувають на рахунках у банках, обслуговуючих платника податків.

В іншій частині позову відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 06.10.2015 року у присутності представників відповідача.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2015 року.

Суддя Маслоід О.С.