Постанова № 52395124, 15.10.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/3318/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом позивача Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської областідо відповідача ОСОБА_1про стягнення боргу зі сплати страхових внесків

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2015 року на адресу Полтавського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України (надалі - Управління) в Шишацькому районі Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 537,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, який є платником єдиного внеску, всупереч вимогам Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не сплатив у передбачений законом строк єдиний внесок за 2011 рік, 2012 рік та І-ІІ квартали 2013 року в загальному розмірі 5 197,66 грн та суму штрафних санкцій, нарахованих рішеннями від 29.04.2013 № 206 та від 29.04.2013 № 215 у загальній сумі 340,00 грн, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 5 537,66 грн, яка підлягає стягненню у примусовому порядку.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, в адміністративному позові просив розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

23.09.2015 від відповідача надійшла заява, у якій, зокрема ОСОБА_1 просила суд взяти до уваги довідку про припинення підприємницької діяльності від 07.04.2014.

За таких обставин та з урахуванням приписів частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI) з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 8) ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у період з 30.12.1999 по 14.07.2014 була зареєстрована як фізична особа-підприємець; відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2000 (а.с. 9).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2464 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За приписами пункту 1 частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 січня року, наступного за базовим звітним періодом.

З урахуванням положень абзацу третього частини восьмої статті 9 цього Закону базовим звітним періодом для відповідача є календарний рік.

Законом № 2464-VI та розділом VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), передбачено порядок стягнення заборгованості з платників, зокрема зазначено, що платник протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені; у разі незгоди з розрахунком суми боргу, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, платник узгоджує її з органами Пенсійного фонду у порядку, встановленому Пенсійним фондом України; у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду - має право на оскарження вимоги у судовому порядку.

Управлінням винесена вимога про сплату боргу (яка відповідачем не оскаржена) № Ф - 61 у від 07.08.2013 на суму 10 331,19 грн (а.с. 11).

Дана вимога направлена на адресу відповідача та повернута до Управління з відміткою пошти "за відмовою адресата від одержання" (а.с. 12).

Відповідно до пункту 6.4 розділу VI Інструкції № 21-5 вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України. Якщо платник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата. У разі коли не можливо вручити платнику єдиного внеску вимогу поштою в зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (відсутністю службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти вимогу, вимога вважається врученою платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Статтею 6 Закону № 2464-VI передбачений обов'язок платника єдиного внеску подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою встановленими Пенсійним фондом. Якщо боржник не дотримується вимог законодавства, то до нього застосовуються заходи впливу, що передбачені статтею 25 Закону № 2464-VI, а саме: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень пункту 4 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI Управлінням винесені рішення від 29.04.2013 № 206 та від 29.04.2013 № 215 (а.с. 13-16), якими до відповідача застосовано штрафні санкції у загальному розмірі 340,00 грн. Рішення направлені на адресу відповідача та отримані ним, що підтверджується підписом на рекомендованих повідомленнях про вручення поштової кореспонденції. Дані рішення відповідачем не оскаржені.

Суд зазначає, що згідно з частиною 16 статті 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

При цьому, як вище зазначено, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 8) внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 14.07.2014, номер запису - НОМЕР_2.

Так, згідно зі статтею 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно з частиною 3 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Частиною першою статті 52 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Отже, відповідно до статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Викладене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 04.12.2013 у справі 6-125цс13 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 36171773).

Внаслідок того, що ОСОБА_1 станом на дату розгляду та вирішення справи обов'язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік, 2012 рік, І-ІІ квартали 2013 року в загальному розмірі 5 537,66 грн не виконано, що також підтверджується розрахунком суми заборгованості (а.с. 10) та витягом із картки особового рахунку відповідача (а.с. 10-а), вимоги позивача про стягнення боргу зі сплати страхових внесків за 2011 рік, 2012 рік, І-ІІ квартал 2013 року в розмірі 5 537,66 грн визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 17, 18, 71, 158 - 163, 1832, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області (р/р № 37190104001625 у УДКС в Шишацькому районі, МФО 831019, код 22529632) борг зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік, 2012 рік, І-ІІ квартали 2013 року в загальному розмірі 5 537,66 грн (п'ять тисяч п'ятсот тридцять сім гривень шістдесят шість копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.С. Канигіна