Постанова № 52395098, 15.10.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2877/13-a

15 жовтня 2015 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі: головуючого судді Осташа А. В. при секретарі судового засідання Ліщинській М.М.

за участю:

представника позивача - Авдєєнка В.В.;

представника відповідача - Лещук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за позовом приватного підприємства "Енергоконструкція"

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

про скасування податкового повідомлення-рішення №0007282203 від 6 листопада 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2013 року приватне підприємство (ПП) ,,Енергоконструкція" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ) за № 0007282203 від 06 листопада 2013 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено (а.с.39-41).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ПП ,,Енергоконструкція" подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року апеляційна скарга ПП «Енергоконструкція» залишена без задоволення, а постанова Тернопільського окружного адміністративного суду без змін (а.с.74-78).

В подальшому, позивач оскаржив рішення суддів першої та апеляційної інстанції до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2015 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.103-105).

Вищий адміністративний суд в своїй ухвалі зазначив, що судами попередніх інстанцій при винесенні рішень не перевірена реальність та товарність господарських операцій, а тому під час нового розгляду справи суд на виконання вимог ч.5 ст.227 КАС України, суд при новому розгляді справи врахував вимоги суду касаційної інстанції, всебічно та повно з'ясував всі фактичні обставини справи, витребував та об'єктивно оцінив докази, що мають значення для розгляду та вирішення справи по суті та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

При новому розгляді справи суд відповідно до ст..55 КАС України допустив процесуальне правонаступництво відповідача з Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області (надалі по тексту - Тернопільська ОДПІ).

Під час нового судового розгляду справи, представник позивача позовні вимоги підтримав, та пояснив, що при розгляді справи суд першої та апеляційної інстанції як на підставу відмови у задоволенні позову посилалися на ту обставину, що за спірними податковими накладними передбачалась поставка продукції, яка підлягала транспортуванню, однак доказів транспортування такої продукції позивач не надав. Проте, продукція, що постачалась ТзОВ ,,Стела" і була вказана у спірних податкових накладних, за своїми габаритами і кількістю не потребувала перевезення вантажним автотранспортом. Крім того, неможливість проведення органом податкової службі податкової перевірки ТзОВ ,,Стела" у липні 2013 року внаслідок відсутності вказаного суб'єкта господарювання за місцем своєї реєстрації не може свідчити про фіктивність господарських операцій в січні та лютому 2012 року. Дана обставина, на думку представника позивача додатково підтверджується показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3

Крім того, представник позивача вважає, що позивач не повинен і не може нести відповідальність за наслідки господарської діяльності ТзОВ ,,Стела" та можливе невиконання останнім зобов'язань по сплаті податків.

За таких обставин, позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечила проти позовних вимог, зазначила, що в ході перевірки ПП «Енергоконструкція» було встановлено, що господарські операції позивача із ТОВ «Стелла» не несуть економічного змісту та не мають реальних наслідків, що свідчить про фіктивний характер вказаних операцій та їх спрямування на неправомірне отримання податкової вигоди, а тому дані операції з вищевказаним контрагентом були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Представник відповідача просила суд врахувати той факт, що фіктивність господарських операцій доводиться неможливістю брати у них участь саме контрагента позивача, що підтверджується актом перевірки контрагента позивача, складеним ДПІ в Печерському районі міста Києва.

З врахуванням викладеного, представник відповідача вважає, що Тернопільська ОДПІ провела перевірку з дотриманням норм чинного законодавства та прийняла правомірні податкові повідомлення - рішення, а тому, вимоги позивача є безпідставними.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду, а також допитано свідка.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі висновків позапланової виїзної документальної перевірки ПП ,,Енергоконструкція" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах із ТзОВ ,,Стела" за період з 01.01.2012 року по 28.02.2012 року, оформленої актом № 1990/22-03/21159437 від 25.10.2013 року, Тернопільська ОДПІ 06 листопада 2013 року прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0007282203, яким визначила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25374,00 грн., в тому числі 16916,00 грн. за основним платежем та 8458,50 грн. за штрафними санкціями.

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу (ПК) України допустило заниження податку на додану вартість на загальну суму 16916,00 грн., а саме: за січень 2012 року на суму 8583,00 грн., за лютий 2012 року на суму 8333,00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов, зокрема, на основі акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва за № 372/26-55-22-08/30765630 від 18.07.2013 року, згідно якого контрагент позивача - ТзОВ ,,Стела" відсутнє по місцю реєстрації і знаходження, відсутні будь-які складські приміщення і транспортні засоби, відсутні бухгалтерські чи інші фінансові документи, які б підтверджували правомірність отримання і перебування у товариства товарів, що ніби-то були реалізовані позивачу.

При винесені оспорюваного податкового повідомлення-рішення податковий орган виходив з того, що операції з придбання товарів підприємством позивача у вказаного вище контрагента не мали реального характеру, а тому позивач протиправно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по цих господарських операціях.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується та вважає їх безпідставними виходячи з наступного:

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового Кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зазначаючи в акті перевірки про порушення позивачем вищенаведених норм Податкового кодексу України, податковий орган жодним чином не зазначив в чому ж виявилось таке порушення зі сторони позивача.

Як вбачається з встановлених в судовому засіданні обставин, позивачем в листопаді 2011 року було укладено договір товарно-матеріальних цінностей (електротехнічного обладнання). Поставка товару відбулась 5 січня та 21 лютого 2012 року.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій з ТзОВ ,,Стела" позивач надав видаткові накладні за № 5 від 05.01.2012 року на придбання запчастини до електрообладнання загальною вартістю 51500,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 8583,40 грн. та за № 34 від 21.02.2012 року на придбання запчастини до електрообладнання на загальну суму 50000,04 грн., в тому числі ПДВ в сумі 8333,34 грн.; виданні ТзОВ ,,Стела" податкові накладна за № 6 від 05.01.2012 р. на загальну суму 51500 грн. в т. ч. ПДВ в сумі 8583,40 грн. та за № 5 від 09.02.2012 р. на загальну суму 50000 грн. в т. ч. ПДВ в сумі 8333,34 грн.

На підставі вказаних податкових накладних позивач відніс до податкового кредиту за січень 2012 року ПДВ в сумі 8583, 40 грн. та за лютий 2012 року - ПДВ в сумі 8533, 34 грн.

Проведення розрахунку за отриманий товар підтверджується платіжними документами (а.с.13-14).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що до кінця лютого 2012 року працював директором ТОВ «Стела» після чого звільнився. Свідок зазначив, що з ПП «Енергоконструкція» співпрацював близько 2-3 років. Останні поставки на виконання умов договору поставки, який ще був укладений наприкінці 2011 року, були здійсненні його власним транспортом (бусом). Підтвердив, що поставка товару дійсно відбулася, кошти за товар були оплачені. Претензій у нікого до якості поставленого товару не було.

З аналізу вищенаведених доказів, суд приходить до висновку, що позивач виконав всі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Тернопільська ОДПІ прийшовши до висновку про нереальність здійснення господарських операцій між ПП «Енергоконструкція» та ТОВ «Стела», взяли до уваги висновок акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 18 липня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стела», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків (а.с.30 - 36).

Суд не може приймати до уваги вищенаведений акт як належний та допустимий доказ, який підтверджує нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та названим контрагентом, оскільки вищенаведеними актом перевірки було зафіксовано неможливість проведення звірки контрагента позивача, але жодним чином не перевірялися та не аналізувалися будь-які документи по взаємовідносинах даних суб'єктів господарювання. Крім того, як вбачається з вищезазначеного акту, податковий інспектор зробив припущення, що оскільки ТОВ «Стела» є «транзитером» то існує можливість того, що «вигодонабувачами» можуть бути ряд підприємств, серед яких і ПП «Енергоконстуркція». Такі припущення і були покладені в основу акту перевірки позивача.

Також суд вважає, що на реальність здійснення господарських операцій не впливає (можливе в даній справі) невиконання контрагентом своїх зобов'язань.

Так, Постановою Верховного Суду України від 1 червня 2010 р. № 10/82 визначено, що «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Позиція Верховного суду в даному випадку повністю узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

В даному випадку з врахуванням вищенаведеного рішення Європейського суду з прав людини та керуючись ч.2 ст.8 КАС України суд при вирішення спору в вищенаведеній частині застосовує принцип верховенства права.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошено на тому, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування такого підходу на практиці, оскільки подібне розмежування дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Суд при вирішенні даного спору, враховує те, що податковим органом не доведено недобросовісності ПП «Енергоконстуркція», а вчиненні ним господарські операції з ТОВ «Стела» не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Згідно приписів частини 2 статті 71 КАСУ, яка регулює порядок доказування в адміністративному суді, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно обов'язок щодо доказування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень покладається на останнього і у справах про визнання його правового акта протиправним і його скасування.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 6 листопада 2013 року №0007282203 та №0002051700 є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані належним чином відповідачем, а отже підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області №0007282203 від 6 листопада 2013 року.

3. Стягнути на користь приватного підприємства "Енергоконструкція" (і.п.н.п.п. 211594319182) з Державного бюджету України 172 грн. 05 коп. сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №841 від 26 листопада 2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 16 жовтня 2015 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.