Рішення № 52392338, 17.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/4905/15 Головуючий у 1-й інстанції: Стоматов Е.Г.

Є.У.№ 333/9640/14-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Савченко О.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_1,

При секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору припиненим,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі Банк) звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що відповідно до укладеного сторонами договору б/н від 23.08.2011 року відповідач ОСОБА_3 23.08.2011 року отримав кредит у розмірі 11600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму затишку заборгованості за кредитом. Посилаючись на те, що умови договору відповідач не виконує, станом на 19.11.2014 року має заборгованість у розмірі 22378,72 грн., із яких 14 358,98 грн. заборгованість за кредитом, 6 078,90 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 399, 00 грн. заборгованість з комісії за користування кредитом, 1541,84грн. штрафи, Банк просив суд на підставі ст.ст.1050 ч.2,1054 ЦК України стягнути її з відповідача.

Заперечуючи проти позову, у січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, який в ході розгляду доповнював і уточнював, і просив визнати кредитний договір припиненим, оскільки в січні і травні 2015 року він виконав свої боргові зобовязання належним чином, сплативши ОСОБА_4 14833 грн. в рахунок погашення заборгованості і наміру продовжувати договірні відносини не має.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 1167,21 грн. штрафу і 243, 60 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Визнано припиненим у зв'язку з виконанням належним чином кредитний договір №SAMDNWFC00001795691 (картка 5168742326418849), укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Визнаючи кредитний договір припиненим і стягуючи з позичальника на користь ОСОБА_4 грошові кошти на погашення пені і штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник виконав свої зобовязання перед ОСОБА_4, сплативши всю суму заборгованості з кредиту і відсотків, а тому відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання сторін припиняються. Оскільки позичальник порушував графік погашення кредиту, він у відповідності з умовами кредитного договору зобовязаний сплатити ОСОБА_4 штрафні санкції, передбачені договором за неналежне виконання його умов.

Проте, таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, вони не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, а тому з ними не можна погодитися.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст.ст.525,526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та в установлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до частини першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Встановлено, що 23.08.2011 року сторони уклали кредитний договір б/н, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у розмірі 11600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

При оформленні кредитної картки позичальник був ознайомлений і погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг, в тому числі щодо права ОСОБА_4 своїм рішенням змінювати ліміт кредитування (зменшити або збільшити) (а.с.6).

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

В заяві про відкриття банківського рахунку і отримання кредитної картки відповідач зазначив про свою згоду з тим, що вказана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та Тарифами ОСОБА_4, які викладені на банківському сайті, складають договір, укладений між ним і банком про надання банківських послуг (а.с.6, 7-32).

Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено крім встановленого кредитного ліміту на картку Банк надає кредит у вигляді відновлювальної і не відновлювальної лінії. Умовами також передбачена можливість односторонньої зміни ОСОБА_4 та інших невідємних частин договору: розмір відсоткової ставки за кредитом, тарифи можуть змінюватися ОСОБА_4 за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9; 1.1.3.2.3 Умов та правил. Відповідно до п.1.1.2.3 позичальник зобовязується отримувати виписки про стан картрахунків та здійсненні операцій по картрахункам. Погашення кредиту здійснюється шляхом поповнення рахунку готівкою або у безготівковому порядку. Боржник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором (п.2.1.1.5.5 Умов та правил). У разі невиконання зобовязань за договором на вимогу ОСОБА_4 боржник зобовязаний повернути кредит (у тому числі прострочений кредит та овердрафт), сплатити винагороду ОСОБА_4 (п.2.1.1.5.6 Умов та правил). При порушенні позичальником строків платежів по якомусь із грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити ОСОБА_4 штраф в розмірі 500 грн.+ 5%від суми позову (п.2.1.1.7.6 Умов і правил). Відповідно до п. 1.1.2.4 Умов та правил за незгодою зі зміною Правил та/або ОСОБА_4, які викладені на банківському сайті позичальник зобовязується надати ОСОБА_4 письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед ОСОБА_4 заборгованість.

На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов'язання виконував не належним чином, передбачені умовами договору платежі вносив несвоєчасно, з березня 2014 року припинив вносити платежі на виконання боргових обов'язків, внаслідок чого станом на 19.11.2014 утворилася заборгованість у розмірі 22378,72 грн. із яких: 14 358,98 грн. заборгованість за кредитом, 6 078,90 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 399, 00 грн. заборгованість з комісії за користування кредитом, 1541,84грн. штрафи (а.с.5).

Вказана сума заборгованості у відповідності з вимогами ст.ст. 525, 526, 527,530,1049,1050 ЦК України підлягає стягненню з позичальника на користь ОСОБА_4.

Внесення позичальником у січні і травні 2015 року на погашення вказаної заборгованості грошових коштів в загальній сумі 14833 грн. не є підставою для висновку про належне виконання ним своїх боргових зобовязань перед банком і про припинення зобовязання.

Як вбачається із витягу з особистого рахунку позичальника, станом на 19 листопада 3014 року загальний розмір заборгованості (без урахування пені і штрафу) становив 20833,88 грн.

Після 19 листопада 2014 року (дати, на яку ОСОБА_4 визначена заборгованість у цій справі), правовідносини сторін не припинилися, кредитний договір не розірваний. 24 листопада 2014 року Банк збільшив кредитний ліміт до 26500 грн., продовжував нарахування процентів, комісії, тощо (а.с.82-87).

У звязку із збільшенням кредитного ліміту Банк у відповідності з умовами кредитного договору збільшив розмір нарахування відсотків за користування кредитом. Внесенні позичальником на свій рахунок платежі в ході розгляду справи в загальній сумі 14833 грн. були зараховані ОСОБА_4 як на часткове погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту, відсотками, пенею, так і на погашення поточної заборгованості, яка виникла після предявлення позову у цій справі.

Виходячи із системного аналізу ст.ст.525,526,599,611 ЦК України, змісту кредитного договору, слід дійти висновку про те, що предявлення ОСОБА_4 вимоги про дострокове повернення кредиту, часткове погашення заборгованості не припинило правовідносини сторін кредитного договору, не звільнило боржника від обовязку погашати проценти, комісію, тощо за користування кредитними коштами, нараховані банком після 19 листопада 2014 року.

Відповідно до ст.ст.31, 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки після часткового погашення позичальником заборгованості за кредитним договором Банк свої позовні вимоги не змінював, суму позову не уточнював, кредитний договір у передбаченому законом порядку сторони не розірвали, у звязку з чим Банк продовжує нарахування передбачених договором процентів, комісії, тощо, у відповідності з вимогами ст.11 ЦПК України колегія вважає за необхідне стягнути всю суму заборгованості, яка існувала станом на 19 листопада 2014 року, без урахування внесених позичальником платежів під час розгляду справи. Вказані платежі підлягають зарахуванню в ході виконання цього судового рішення.

Доводи відповідача про неправильне нарахування ОСОБА_4 відсотків за кредитом, безпідставне списання коштів з його карткового рахунку, тощо являються безпідставними і не відповідають фактичним обставинам справи і умовам кредитного договору.

За таких обставин на підставі ст.309 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_4 і відмову у задоволенні зустрічного позову.

На підставі ст.88 ч.5 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню понесені останнім судові витрати в загальній сумі 487,20 грн.

Керуючись ст. ст.307,309,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2015 року по цій справі скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 23 серпня 2011 року, визначену станом на 19.11.2014 року, у розмірі 22378,72 грн. (двадцять дві тисячі триста сімдесят вісім гривень 72 коп.), із яких: 14 358,98 грн. заборгованість за кредитом, 6 078,90 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 399, 00 грн. заборгованість з комісії за користування кредитом, 1541,84грн. штрафи, а також 487, 20 грн. компенсації судових витрат, а всього стягнути 22 865,92 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят пять гривень 92 коп.)

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору припиненим залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: