Ухвала суду № 52387967, 15.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2015 рокусправа № 808/7764/14 ДО/808/860/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання:Олійник Р.І.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі №808/7764/14 (ДО/808/860/14) за позовом публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод» до Державної податкової інспекції у м.Дружківка Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2014 року публічне акціонерне товариство «Кіндратівський вогнетривкий завод» звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень (а.с.124-130), просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014 №0000582201, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість в сумі 52 000,50 грн., у тому числі за основним платежем 34 667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17 333,50 грн. В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставність висновків перевіряючих осіб щодо неправомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «АРЕА-СЕРВІС». Вказувало на те, що реальність господарської операції підтверджена належними первинними документами, а факт сплати ПДВ податковими накладними, які є підставою для формування податкового кредиту.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована, фактично, доводами адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 23.06.2014р. по 27.06.2014р. повноважними особами ДПІ у м.Дружківка ГУ Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року, за результатами якої складено Акт №305/05-10-15/00191767 від 07.07.2014 року (далі по тексту Акт перевірки)

В Акті перевірки зроблено висновки про відсутність обєктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів з 01.03.2014 по 31.03.2014, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України та порушення позивачем п. 185.1. ст. 185, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 34667,00 грн., в тому числі за березень 2014 року в сумі 34667,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки №305/05-10-15/00191767 від 07.07.2014 року, ДПІ у м.Дружківка прийнято податкове повідомлення-рішення:

№0000582201 від 23.07.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість в сумі 52000,50 грн., за основним платежем 34667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17333,50 грн. (а.с.33).

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення відповідача прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з огляду на обґрунтованість висновків, які викладені в Акті перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до абз. 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми) дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарські операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 зазначеного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «АРЕА-СЕРВІС», на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Так, 17.03.2014 між ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод» (Замовник) та ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» (Виконавець) укладено Договір по виконанню робіт №17/03-14 (далі Договір) за умовами п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботи - ремонт двигуна САТ (діагностика роботи двигуна і виявлення несправностей, розстрочку колінчастого вала, шліфування головки блоку, хонінговка блока, реставрація шатунів, перевірка розмірів болтів, люфту в головці шатуна, перевірка розміру проточки під завзятий корінний вкладиш), в кількості 4 штук. Виконавець виконує роботи, вказані в п. 1.1 Договору, згідно із заявкою Замовника (а.с.35-37).

На підтвердження виконання умов договору ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» виписано позивачу рахунки-фактури від 20.03.2014 №51 всього на суму 52 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 8 666,67 грн.) (а.с.38), від 24.03.2014 №52 всього на суму 52 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 8 666,67 грн.) (а.с.39), від 28.03.2014 №53 всього на суму 52 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 8 666,67 грн.) (а.с.40), від 31.03.2014 №54 всього на суму 52 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 8 666,67 грн.) (а.с.41), податкові накладні від 20.03.2014 №51 всього на суму 52 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 8 666,67 грн.) (а.с.46), від 24.03.2014 №52 всього на суму 52 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 8 666,67 грн.) (а.с.47), від 28.03.2014 №53 всього на суму 52 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 8 666,67 грн.) (а.с.48), від 31.03.2014 №54 всього на суму 52 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 8 666,67 грн.) (а.с.49),

Крім того, між сторонами підписано Акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 20.03.2014 №51 (а.с.42), від 24.03.2014 №52 (а.с.43), від 28.03.2014 №53 (а.с.44), від 31.03.2014 №54 (а.с.45).

Разом з тим, в актах здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) зазначено, що ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» здійснило ремонт двигуна (діагностика роботи двигуна і виявлення несправностей, розстрочку колінчастого вала, шліфування головки блоку, хонінговка блока, реставрація шатунів, перевірка розмірів болтів, люфту в головці шатуна, перевірка розміру проточки під завзятий корінний вкладиш). Проте, з вказаних актів неможливо встановити вартість окремої виконаної роботи (послуги).

Тобто, позивачем до перевірки не надано документів, підтверджуючих реальність господарських операцій по виконанню робіт (наданню послуг), а ті документи, які відображено в Акті перевірки, не містять у собі зміст та обсяг господарських операцій, тобто ті відомості, виходячи з яких можливо зробити висновок про суть господарських операцій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час розгляду справи позивачем не надано документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання господарської операції та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено того, що обумовлені правочином операції були виконані в обєктивній дійсності.

Крім того, як зазначено в Акті перевірки, з чим вірно погодився суд першої інстанції, ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» виконувало роботи невідповідні видам діяльності зазначеним у Довідці АА №904130 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Так, як вбачається з Довідки АА №904130 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням статистики у Донецькій області, видами діяльності ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» за КВЕД-1010 є: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 46.35 оптова торгівля тютюновими виробами; 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 79.11 діяльність туристичних агентств; 82.99 надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у; 73.11 рекламні агентства (а.с.52).

Отже, враховуючи перелік діяльності, якою займається ТОВ «АРЕА-СЕРВІС», позивачем не наведено, а судом не встановлено підстав, за яких між ПАТ «Кіндратівський вогнетривкий завод» та ТОВ «АРЕА-СЕРВІС» було укладено договір по виконанню робіт №17/03-14 від 17.03.2014.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки Акта перевірки знайшли своє правове підтвердження, а відтак, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції повно та всебічно встановлено обставини справи та ухвалене законне та обґрунтоване рішення, у звязку з чим, підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кіндратівський вогнетривкий завод» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі №808/7764/14 (ДО/808/860/14) залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 16.10.2015р.)

Головуючий:О.В. Мартиненко

Суддя:В.Ю. Поплавський

Суддя:Д.В. Чепурнов