Постанова № 52383442, 07.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

07.12.2011р. справа № 2а- 15721/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Південного державного проектно-конструкторського та науково-дослідного інституту авіаційної промисловості до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова проскасування податкової вимоги, -

встановив:

Позивач, Південний державний проектно-конструкторський та науково-дослідний інститут авіаційної промисловості, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкову вимогу відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, №1297 від 02.11.2011 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що податковий орган, приймаючи спірну податкову вимогу №1297 від 02.11.2011 р., вийшов за межі своїх повноважень, оскільки податкове зобовязання було виконано платником перед бюджетом у строки, передбачені законодавством. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову та скасування оскаржуваної вимоги.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що оскаржувана податкова вимога була винесена ДПІ у Київському районі м. Харкова обґрунтовано та на підставі приписів діючого податкового законодавства, і на сьогоднішній день вважається відкликаною, що дає підстави для ствердження про відсутність суті спору. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про залишення позову без задоволення.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач, Південний державний проектно-конструкторський та науково-дослідний інститут авіаційної промисловості, пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 14307759, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Київському районі міста Харкова. Указані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів у добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

За матеріалами справи судом встановлено, що 02.11.2011р. ДПІ винесено податкову вимогу №1297, якою на Південний ДПКНДІАП покладено обовязок сплатити 5.875,26грн. основного платежу з податку на додану вартість.

Як зясовано, судом фактичною підставою для винесення спірної податкової вимоги слугував висновок податкового органу про заниження платником податків податкового зобовязання з ПДВ за лютий 2011р. в розмірі 118.635,00грн., котре існувало з 30.03.2011р. (гранична дата оплати податкового зобовязання з ПДВ за лютий 2011р.) по 25.10.2011р. (дата подання належно оформленого уточненого розрахунку з ПДВ за лютий 2011р.), а юридичною підставою субєктом владних повноважень обрано положення п.129.1.2 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок сплати податків був унормований приписами Податкового кодексу України, відповідно до ст.35 якого сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п.35.1); сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п.35.2 ст.35); порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо (п.35.3 ст.35).

При вирішенні спору суд бере до уваги, що за визначенням п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, а за правилами п.38.1 ст.38 згаданого кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

З наявних у справі документів випливає, що 18.03.2011 року позивачем було подано до ДПІ декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року, в якій було визначено грошове зобовязання з ПДВ у розмірі 4.703,00 грн.

29.04.2011 р., у звязку із самостійним визначенням помилок в декларації з ПДВ за лютий 2011р., позивач надав до ДПІ уточнюючий розрахунок, в якому визначив податкове зобовязання з ПДВ за вказаний період у розмірі 123.338,00 грн. Проте вказане зобовязання, всупереч п.п.4.6.8 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (затверджено наказом ДПА України від 25.01.2011р. за №41, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2011р. за №197/18935; далі за текстом Порядок №41), згідно з яким сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду вказується в рядку 25 декларації, було відображено в рядку 18 декларації.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що уточнюючим розрахунком від 29.04.2011р. позивач не виправив заниження грошового зобовязання з ПДВ лютого 2011р., позаяк неналежно виконав податковий обовязок у частині правильного складання документу обовязкової податкової звітності.

Доводи позивача про оплату 29.04.2011р. суми ПДВ в розмірі 144.230,00грн. підтверджені банківською випискою (а.с.8) та карткою особового рахунку інституту з ПДВ (а.с.42).

Утім, оскільки станом на 29.04.2011р. сума грошового зобовязання з ПДВ не була узгоджена інститутом за правилами ст.ст.48-50, 54 Податкового кодексу України, то визначені ст.57 названого акту законодавства строки оплати грошового зобовязання не настали, а відтак, оплачена платником сума фактично набула статусу надміру сплаченого податку і не призвела до належного виконання податкового обовязку.

Судом встановлено, що самостійно виявивши допущену помилку в уточнюючому розрахунку з ПДВ від 29.04.2011р., позивач 25.10.2011р. подав новий уточнюючий розрахунок, у якому визначив податкове зобовязання з ПДВ за лютий 2011 р. в розмірі 123.338,00грн., відобразивши дане зобовязання в рядку 25 декларації.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.129.1.2 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

З положень наведеної норми кодексу слідує, що законодавець обтяжив платника податків, який допустив заниження суми податку (збору), обовязком сплатити суму пені, розраховану за весь період часу з моменту, коли платником податків мала бути сплачена правильно обчислена сума пені і до моменту припинення існування факту заниження податкового зобовязання.

За загальним правилом під заниженням суми податкового зобовязання слід розуміти декларування платником податків у відповідному рядку документа обовязкової податкової звітності показника суми податку (збору), що належить сплатити до бюджету, у розмірі, меншому від суми податкового зобовязання, обрахованого з дотриманням правил законодавчого акту.

У звязку із заниженням позивачем податкового зобовязання з ПДВ за лютий 2011р. в розмірі 118.635,00грн., податковим органом на підставі п.п.129.1.2 п.129 ст. 129 Податкового кодексу України була нарахована пеня за період 30.03.2011р.-25.10.2011р. у розмірі 6.317,56 грн.

У судовому засіданні встановлено, що позивач не заперечує проти правильності розрахунків при обчисленні ДПІ спірної суми пені. Порушень вимог закону та вимог Інструкції

про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.12.2010р. №953, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2010р. за №1350/18645; далі за текстом Інструкція №953) з боку ДПІ при розрахунку спірної суми пені судом у ході розгляду справи не встановлено.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи роздруківки картки особового рахунку інституту, станом на дату припинення існування факту заниження податкового зобовязання з ПДВ за лютий 2011р., що мало місце в день подання належно складеного уточнюючого розрахунку, тобто 25.10.2011р., платник податків мав переплату по розрахунках з Державою в сумі 418,30 грн.

З урахуванням задекларованого позивачем податкового зобовязання з ПДВ за вересень 2011р. в сумі 26.876,00 грн. (а.с.46), проведеної 28.10.2011р. оплати ПДВ в сумі 26.900,00грн., наявності переплати в сумі 418,30 грн. та нарахованої пені в сумі 6.317,56грн. сума податкового боргу інституту згідно з положеннями п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України стосовно визначення складу податкового боргу та п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України стосовно черговості погашення склала 5.875,26грн. (26.876,00 грн. податку + 6.317,56 грн. пені 418,30 грн. переплати 26.900,00 грн. оплати) основного платежу по ПДВ.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Згідно з п.59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (абз.1 п.59.3); податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (абз.2 п.59.3).

Оглянувши спірну вимогу, суд доходить висновку, що за формою, змістом, підставами винесення дане рішення субєкта владних повноважень не суперечить Податковому кодексу України та Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків (затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1037, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1432/18727; далі за текстом Порядок №1037).

Підпунктом 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважаються відкликаною, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

З пояснень сторін та наявних у справі матеріалів судом встановлено, що 30.11.2011 р. позивачем згідно платіжного доручення №127 на суму 35.000,00 грн. погашено суму податкового боргу за спірною податковою вимогою та збільшено переплату у картці особового рахунку на суму 29.079,83 грн. Таким чином, на час розгляду справи по суті у позивача відсутня заборгованість по оскаржуваній податковій вимозі, а сама вимога у відповідності до п.п. 60.1.1 п.60.1 ст. 60 Податкового кодексу України вважається відкликаною.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірною податковою вимогою прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Південного державного проектно-конструкторського та науково-дослідного інституту авіаційної промисловості до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкової вимоги - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 09.12.2011р.

Суддя А.В. Сліденко