Ухвала суду № 52354283, 15.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6855/15 Справа № 188/548/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Полубан М. П. Доповідач - Калиновський А.Б.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

колегія суддів Судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Калиновського А.Б.

Суддів : Гайдук В.І., Єлізаренко І.А.

При секретарі : Безрукавому Є.О.

розглянула у відкритому судовому засiданнi в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу, -

встановила:

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2015 року заяву позивача про забезпечення позову залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Статтею 152 ЦПК України передбачені види забезпечення позову та зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу 50 000,00 грн. за договором позики.(а.с. 17).

Позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, вказував, що відповідачі ухиляються від виконання боргових зобов'язань, вважав, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може унеможливити виконання рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд виходив з того, що позивачем не обґрунтовано необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову як накладення арешту, не надано достатніх доказів про ухилення відповідачів від виконання боргових зобов'язань та не надані відомості про наявність рухомого та нерухомого майна відповідачів, його вартість.

З таким висновком суду погодитись не можна.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя)має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх

вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 просив суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, грошові кошти відповідачів саме у межах заявлених позовних вимог - 50 000,00 грн.

Відповідно до ч.9 ст. 153 ЦПК України, ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно ч. 5 ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження", про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника

державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Таким чином накладення арешту на майно чи грошові кошти проводиться в порядку виконання судових рішень державним виконавцем, а вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин, тобто накладення арешту на майно не обов'язково є перешкодою для його використання.

Вирішуючи питання, суд вказані обставини справи та вимоги закону не врахував та передчасно дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2015 року скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, бо не перешкоджає провадженню у справі.

Головуючий:

Суддi: