Рішення № 52354043, 07.10.2015, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/4509/15-ц

Провадження 2/206/1236/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2015 р. Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Колісник В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа фізична особа - підприємець ОСОБА_3, про визнання правочину недійсним та стягнення безпідставно набутих коштів,

в с т а н о в и в:

18 серпня 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2, про визнання правочину недійсним та повернення безпідставно набутих грошових коштів.

31 серпня 2015 року від позивача надійшла уточнена позовна заява та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ФОП ОСОБА_3.

Свої позовні вимоги з урахуванням уточненої позовної заяви позивач обґрунтувала тим, що 27.05.2015р. між нею і відповідачем був укладений попередній договір купівлі продажу квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, що належала відповідачу. Договір був укладений у присутності директора Агенції з нерухомості «Твій дім» ОСОБА_4 і завірений печаткою ФОП ОСОБА_3 Пізніше їй стало відомо, що попередній договір був укладений не у такій же самій формі, яка встановлена для основного договору, тобто без нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору. Посвідчення договору здійснила ОСОБА_4, залишивши свій підпис на договорі. Уклавши попередній договір, відповідач отримав від позивача 1000 доларів США, що в еквіваленті за комерційним курсом станом на 28.08.2015 року складає 23150 грн., в якості авансового платежу за квартиру за вищезазначеною адресою, яку він за зобов'язанням за договором мав продати строком до 10 липня 2015 року. Усі супроводжувальні документи були підписані позивачем і відповідачем та завірені печаткою ФОП ОСОБА_3 В подальшому, в зв'язку з ухиленням відповідача основний договір укладений не був, більш того, відповідач квартиру продав ще 03 липня 2015 року ОСОБА_5, яка мешкає за адресою АДРЕСА_2 , про що позивача не повідомив. Відповідач уникає зустрічей, змінив номер телефону, грошові кошти не повертає, безпідставно утримуючи останні у себе, у зв'язку з чим позивач вимушена була звернутися до суду з відповідним позовом.

На підставі викладеного, з урахуванням останніх уточнень, позивач просить суд визнати попередній договір від 27.05.2015 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 недійсним внаслідок його нікчемності, стягнути з відповідача на свою користь 23637 (двадцять три тисячі шістсот тридцять сім) гривень 20 копійок, з яких:безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 23150 (двадцять три тисячі сто п'ятдесят) гривень 00 коп. та судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок. (а.с. 13-14).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, обґрунтувавши з підстав, викладених у позовній заяві, просила суд задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи судом належним чином повідомлений. Представник відповідача ОСОБА_7, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі та просила відмовити у задоволенні, пояснила, що відповідач не набув безпідставно грошові кошти від позивача. Набув грошові кошти за договором. Подана позовна заява, саме в такому вигляді, на підлягає задоволенню.

Третя особа ФОП ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом належним чином повідомлений.

Вислухавши доводи та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку про необхідність позовні вимоги задовольнити частково з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 27 травня 2015р. між позивачем і відповідачем був укладений письмовий договір, за умовами якого останні зобов'язалися в строк до 10 червня 2015 року скласти в письмовій формі і нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1, на суму у розмірі 506000,00 (п'ятсот шість) тисяч гривень, що еквівалентно 23000,00 доларів США, що підтверджується попереднім договором від 22 травня 2015 року посвідченим фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, АДРЕСА_3 (а.с. 5).

За змістом п. 2.1 зазначеного попереднього договору, ОСОБА_1 попередньо сплачує частину вартості об'єкту нерухомості в сумі 22000,00 (двадцять дві) тис. грн., що еквівалентно 1000 доларів США.

За змістом п. 4.3. зазначеного попереднього договору, у випадку не виконання умов цього договору «Продавцем», він зобов'язується повернути покупцю протягом 3 днів подвійну суму завдатку (відповідно до ст.ст. 570, 571 ЦК України).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються ЦК України.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав встановлених ст.11 ЦК України (ч.2 ст.509 ЦК України). Однією з встановлених ч.2 ст.11 ЦК України підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч. 1 ст. 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

У відповідності до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Всупереч зазначеним положенням закону, якими було визначено чіткий імперативний припис щодо обов'язку позивача і відповідача нотаріально посвідчити попередній договір купівлі-продажу квартири, зазначений договір укладено в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення.

За змістом ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.13 своєї постанови №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Таким чином попередній договір від 27.05.2015 року, укладений сторонами без нотаріального посвідчення, не відповідає вимогам закону про його обовязкове нотаріальне посвідчення, а тому останній є нікчемним.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Однак вимога позивача, щодо визнання попереднього договору від 27.05.2015 року недійсним внаслідок його нікчемності не підлягає задоволенню, оскільки, в силу ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 524 ЦК України Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

В ст. 533 ЦК України вказано, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Позовні вимоги про стягнення грошових коштів - 23637 грн. 20 коп., як безпідставно набуті грошові кошті, що стверджує позивач, які перераховані за курсом НБУ, що в еквіваленті дорівнює 1000 доларам США на момент вчинення правочину, то ці вимоги суд вважає є надуманими та не передбаченими попереднім договором від 27.05.2015 року. Окрім того, вищенаведеним договором була встановлена сума авансу в гривнях у розмірі 22000,00 грн. (двадцять дві тисячі).

Водночас представником відповідача в судовому засіданні не заперечувався факт отримання відповідачем грошових коштів позивача за попереднім договором від 27.05.2015 року, а тому в розумінні ст. 570 ЦК України, відповідач повинен повернути позивачу 22000,00 (двадцять дві тисячі) грн. авансу.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача, що предметом позову є стягнення безпідставно набутих грошових коштів, тому позов саме в даному вигляді не підлягає задоволенню, оскільки позивач в позовній заяві не посилається на ст. 1212 ЦК України, яка закріплює інститут безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, як на підставу позовних вимог.

Враховуючи зазначені положення закону, суд приходить до висновку про те, що попередній договір купівлі-продажу квартири від 27.05.2015 року є нікчемним, тобто таким, що не створює жодних прав та обов'язків для сторін щодо його виконання. Цей письмовий доказ може слугувати підтвердженням передачі певної грошової суми в якості авансу.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно норм ст. 3 ЦПК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів, а в інтересах інших осіб, або державних чи суспільних інтересах лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом роз'яснювались учасникам процесу положення ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України та наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність.

Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та стягнення безпідставно набутих коштів підлягають частковому задоволенню у частині стягнення 22000,00 грн. (двадцять дві тисячі) авансу.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь позивача у розмірі 243грн.60коп.

Керуючись ст.ст. 215, 524, 533, 570, 610, 635, 657 ЦК України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 88, 131, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_2) 22000,00 грн. авансу та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп, загалом 22243 (двадцять дві тисячі двісті сорок три) гривні 60 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.О. Сухоруков