Рішення № 52352732, 13.10.2015, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

13 жовтня 2015 року Справа № 174/735/15-ц

п/с № 2/174/318/2015

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області,

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Пелипас Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про стягнення витрат страхового відшкодування в порядку регресу,

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, що надійшов до суду 12.08.2015 р., позивач зазначив, що 25 вересня 2010 року близько о 16 годині 05 хвилин, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_5 на перехресті вул. Грінченка та вул. Кіровоградської в м. Києві не переконався у безпеці свого руху при здійсненні повороту ліворуч, внаслідок чого була скоєна дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), про що свідчить довідка складена ГУ МВС УДАІ м. Києва від 12.10.2010р.(копія довідки додається)

На дату скоєння цієї пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2010р.(копія постанови додається).

В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль «Форд» з державним номерним знаком НОМЕР_4, що належить ОСОБА_2.

Згідно Звіту про оцінку автомобіля «Ford Transit» державний номерний знак НОМЕР_4 від 12 жовтня 2010р, складеного аварійним комісаром, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 розмір завданих збитків становить 69 407,46 грн. Огляд пошкодженого транспортного засобу проведено 12 жовтня 2010р.

Зазначена шкода, особисто винуватцем ДТП, не була відшкодована потерпілій особі. Власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з відповідною заявою до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/ 1390704 термін дії з 07.10.2009 р. до 06.10.2010 р. (копія заяви та полісу додаються).

Нормами ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.

Відповідно до п. п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно ст. 22 Закону, МТСБУ відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.

У зв'язку з настанням події, передбаченої п. п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ 17 грудня 2010 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 50 000 грн., за шкоду заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу та 870 грн за послуги аварійного комісара(копія наказу про виплату відшкодування та копія квитанції додаються).

Таким чином, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Ст. 1191 ЦК України та п. п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону, передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Тому, відповідно до ст. 1191 ЦК України та п. п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону, після проведення виплати потерпілій особі у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_1.

З огляду на вищевикладене, відповідно до ст. 11, 509, 530, 625, 1191 ЦК України, ст. 38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та керуючись ст. З, 15, 79, 80, 88, 107, 109, 118-120, 122, 124 Цивільного процесуального кодексу України, позивач прохає:

1. Для отримання індивідуального ідентифікаційного номера відповідача, надіслати запит в Державну податкову інспекцію за місцем його проживання.

2. Прийняти рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ кошти у розмірі понесених витрат, 50 870 грн;

3. Крім цього, відповідно до ст. 88 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь МТСБУ, суму понесених судових витрат, до яких належать сума сплаченого судового збору 508,70 грн. та сума, сплачена за правову допомогу, у справі 2000 грн. (відповідні квитанції та розрахунки додаються), а саме 2508,70 грн. Всього необхідно стягнути з Відповідача на користь МТСБУ 53 378,70 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився та надав заяву про розгляд справи за його відсутності, де зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та заперечень проти позову не надав, але сам був повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання 21.09.2015 р., згідно ч.5 ст. 74 та ч.3 ст. 76 ЦПК України. Згідно ст.ст.169, 224 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень з боку представника позивача проти винесення заочного рішення у справі, суд на місці ухвалив - розгляд справи проводити заочно, за відсутності відповідача.

Дослідивши надані у справі письмові докази, а саме:

- платіжне доручення № 38341 від 24.07.2015 р. про сплату позивачем судового збору в сумі 508.70 грн. (а.с.1);

- копію заяви ОСОБА_4 про виплату відшкодування від 17.11.10 р. (а.с.5);

- копію довідки ГУ МВС УДАІ м. Києва від 12.10.2010 р. про обставини ДТП (а.с.6);

- копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/1390704 термін дії з 07.10.2009 р. по 06.10.2010 р. на ім'я ОСОБА_4 (а.с.7);

- копію постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 01.10.2010 р. (а.с.8-9);

- копію Звіту про визначення вартості матеріального збитку по автомобілю «Ford Transit» державний номерний знак НОМЕР_4 від 12 жовтня 2010 р., складеного аварійним комісаром, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (а.с.10-25);

- копію повідомлення ГУМВС України в м. Києві Голосіївського районного управління від 01.10.2010 р. № 305 на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Голосіївського районного суду м. Києва (а.с.26);

- копію довідки від 06.10.2010 р. про пошкодження автомобіля «Ford Transit» державний номерний знак НОМЕР_4 (а.с.27);

- телеграфне повідомлення про не доставку телеграми ОСОБА_1 тому, що по АДРЕСА_1, ОСОБА_1 не проживає (а.с.28);

- копію постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340.00 грн. (а.с.29);

- копію наказу МТСБУ № 3720 від 17.12.2010 р. «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_4 на суму 50 000.00 грн. (а.с.30);

- копію повідомлення ОСОБА_1 про виплату відшкодування ОСОБА_4 на загальну суму 50 870.00 грн. по факту пошкодження автомобіля «Ford Transit» державний номерний знак НОМЕР_4, в ДТП 25.09.2010 р. о 16.05 год. (а.с.31);

- заяву позивача про поновлення строку позовної давності (а.с.32);

- копію ухвали Дарницького районного суду в м. Києві від 18.10.2013 р. про направлення цивільної справи, за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про стягнення витрат страхового відшкодування в порядку регресу, за підсудністю до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області (а.с.33);

- копію платіжного доручення № 4839 від 25.11.2010 р. про перерахування 870 грн. за послуги аварійного комісара (а.с.35);

- копію платіжного доручення № 1820 від 16.04.2013 р. про перерахування 1000.00 грн. за надання правової допомоги (а.с.35);

- копію платіжного доручення № 5235 від 17.12.2010 р. про перерахування 50 000.00 грн. ОСОБА_4 (а.с.36);

- довідку секретаря Вільногірського міського суду від 13.08.2015 р., згідно якої за ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 30.12.2013 р. позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про стягнення витрат страхового відшкодування в порядку регресу, повернуто позивачу в зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви (а.с.40);

- довідку адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України у Дніпропетровській області від 06.09.2015 р., згідно якої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., зареєстрований за місцем проживання по АДРЕСА_2 (а.с.42);

- та оцінивши зазначені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі з покладенням судових витрат у справі на відповідача, за наступних обставин.

Суд вважає встановленим, що 25.09.2010 о 16 год. 05 хв., на перехресті вул. Грінченка та вул. Кіровоградської в м. Києві, ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_5 не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам руху, при здійсненні повороту ліворуч не надав дорогу автомобілю «Форд Транзіт», д.н.з. НОМЕР_4, який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення з вказаним автомобілем, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Вказаними діями водій порушив вимоги п.п. 2.3 б, 16.6 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за що на нього зі рішенням Дарницького районного суду м. Києва було накладено адміністративне стягнення в виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340.00 грн.

Внаслідок ДТП автомобіль «Форд Транзіт», д.н.з. НОМЕР_4, належний ОСОБА_2, отримав технічні пошкодження, а його володільцю, який керував цим автомобілем, ОСОБА_4, таким чином, було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 69 407.46 грн.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів, а ОСОБА_4 такий договір мав та пред'явив його до страхувальника, тобто до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), яке сплатило ОСОБА_4 згідно п/п «а», п.41.1, ст. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування у розмірі 50 000.00 грн. та 870 грн. компенсації за послуги аварійного комісара.

Зазначені факти та обставини підтверджуються всією сукупності досліджених доказів, а також узгоджуються з наступними правовими нормами.

Згідно ст.ст.10,11,60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі.

Згідно п.38.2.1, п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно п/п. а), п. 41.1, ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Підстави та загальні правила відшкодування майнової шкоди передбачені ст. 22 та ст.1166 ЦК України, згідно якій: 1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1191 ЦК України, передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до загальних правил притягнення до цивільної відповідальності та ст. 1166 ЦК України, слід встановити наявність протиправності в діях особи, наявність та розмір шкоди у потерпілого, наявність причинного зв'язку між неправомірними діями та фактом виникнення шкоди, наявність вини у заподіювача шкоди.

Суд доходить висновку, що, відповідно до досліджених доказів у справі та встановлених обставин, всі ці складові цивільної відповідальності установлені і є в наявності в діях відповідача, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі з покладенням судових витрат, в виді судового збору в сумі - 1218.00 грн., на відповідача, згідно ст. 88 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір», для чого з відповідача слід стягнути на користь позивача: 508.70 грн. - для відшкодування судових в витрат в виді судового збору, 2000.00 грн. - для відшкодування витрат з оплати правової допомоги та в дохід держави України, додатково, судовий збір в сумі - 709.30 грн.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність для захисту порушеного права установлена тривалістю у три роки.

Згідно ст. 263 ЦК України: 1. Перебіг позовної давності зупиняється:

1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

2. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

3. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Згідно ст. 264 ЦК України:

1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

2. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно ст. 266 ЦК України:

1. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ст. 267 ЦК України:

1. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно ч.6 ст. 261 ЦК України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи, стосовно помилкового звернення позивача до Дарницького районного суду м. Києва, та стосовно повернення Вільногірським міським судом Дніпропетровської області позову позивачу 30.12.2013 р., дійшов висновку, що позивач, повторно звернувшись з даним позовом до суду 12.08.2015 р., порушив загальний строк позовної давності - 3 роки, оскільки строк позовної давності слід відраховувати з 17.12.2010 р., тобто з моменту виконання основного зобов'язання, а обставини, на які посилається позивач, відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦК України, не є такими, що тягнуть за собою зупинення перебігу строку позовної давності чи його переривання, що інших таких обставин суд не вбачає, що підстав для визнання поважними причини пропуску позовної давності, на яких наполягає позивач, немає, оскільки ці обставини не перешкоджали позивачу звернутися до суду з даним позовом в межах трирічного строку позовної давності.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 67-73 ЦПК України, суд доходить висновку, що в задоволенні клопотання про поновлення позивачу трирічного строку позовної давності слід відмовити.

Одночасно суд приймає до уваги, що сторонами, в тому числі відповідачем, не заявлено вимог про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, якими передбачено: що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тому суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 169, 209 ч.3, 212-215, 222-233, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., уродженця м. Вільногірська, Дніпропетровської області, громадянина України, працюючого начальником ТОВ «Краще місто», зареєстрованого за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), юридична адреса: 02154, м. Київ, Русанівський б-р, 8, банківські реквізити: п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 21647131, - 53378.70 грн. (п'ятдесят три тисячі триста сімдесят вісім гривень 70 копійок), із яких: 50 000.00 грн. - для відшкодування страхової виплати; 870.00 грн. - для відшкодування витрат з оплати послуг аварійного комісара; 2000.00 грн. - для відшкодування витрат з оплати правової допомоги; 508.70 грн. - для відшкодування судових витрат в виді судового збору.

Стягнути додатково з відповідача, ОСОБА_1, в дохід держави України судовий збір - 709.30 грн.

В задоволенні заяви позивача, про поновлення трирічного строку позовної давності, відмовити, за відсутності поважних причин пропуску цього строку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.