Рішення № 52350093, 13.10.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 913/643/15

Провадження № 27/913/643/15

Суддя господарського суду Луганської області Байбак О.І.

при секретарі: Зоріній О.Г.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 05.10.2015 р.)

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Луганської області справу № 913/643/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард, м. Алчевськ, Луганська обл.

про стягнення 71065315,09 грн., -

встановив:

Публічне акціонерне товариство Дельта Банк, м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард, м. Алчевськ, Луганська обл. (далі за текстом - відповідач) заборгованість за кредитним договором № К-2004054 від 19.07.2011 р. в загальному розмірі 71065315,09 грн., з яких:

52740000,00 грн. сума заборгованості за строковим кредитом;

4800000,00 сума заборгованості за простроченим кредитом;

643319,20 грн. розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту;

430367,67 сума заборгованості за строковими процентами;

10728569,92 грн. сума заборгованості за простроченими процентами;

1257013,56 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення процентів;

40545,85 грн. сума 3% річних від суми простроченого кредиту;

81089,89 грн. - сума 3% річних від суми прострочених процентів;

344500,00 грн. розмір штрафу.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за укладеним між сторонами договором банківського обслуговування кредитним договором № К-2004054 від 19.07.2011 р. щодо сплати заборгованості за кредитом, та відсотків за його користування.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.08.2015 р. по справі № 913/643/15 позов прийнято до провадження, та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2015 р.

Позивач надав суду заяви (вх. № 3669 від 14.09.2015 р., вх.. № 3761 від 16.09.2015 р., вх. № 4494 від 12.10.2015 р.) про доручення до матеріалів справи додаткових документів.

Ухвалами господарського суду Луганської області від 15.09.2015 р. та від 29.09.2015 р. розгляд справи відкладався в звязку з неявкою на судове засідання представника відповідача та ненадання учасниками судового процесу витребуваних судом документів.

На судове засідання 13.10.2015 р. прибув представник позивача, який підтримує позицію, викладену у позовній заяві, просить її задовольнити.

Відповідач відзиву на позов не надав, на судове засідання свого представника повторно не направив.

З метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи суд вживав наступних заходів:

Як свідчить залучений до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 49-50) адресою ТОВ «Авангард», є місто Алчевськ, вул. Гмирі, буд. 55.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

Оскільки згідно з листом УДППЗ «Укрпошта» № 7/3/2015 (http://ukrposhta.ua/robota-ukrposhti-v-doneckij-ta-luganskij-oblastyax) остання тимчасово не здійснює поштові відправлення до м. Алчевськ, Луганської області, направлення копій процесуальних документів на адресу відповідача за допомогою пошти виявилося неможливим.

Однак, з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд тричі розміщував на офіційному веб-порталі "Судова влада України" оголошення про час та місце розгляду даної справи (а. с. 4, 83, 138). Крім того, повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи здійснювалося за допомогою телефонограм (а. с. 5, 100, 137), однак їх передати не вдалося через неправильність номеру.

Доказів наявності у відповідача інших засобів звязку матеріали справи не містять.

Враховуючи рекомендації, які містить інформаційний лист ВГСУ від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 «Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції", суд вжив всіх можливих заходів з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі документами та матеріалами, як це передбачено 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 19.07.2011 року між позивачем (далі кредитор, банк) та відповідачем (далі - ОСОБА_2) укладено Кредитний договір № К-2004054 (далі - Кредитний договір; а.с. 23-25). До даного договору сторонами в подальшому укладалися додаткові договори № 1 від 15.02.2013 р. № 2 від 25.05.2014 р. (а.с. 27-30)

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Кредитор зобовязується надавати ОСОБА_2 грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до п. 1.1.1. Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених додатковим договором № 2 від 25.06.2014 р.) надання Кредиту здійснюється на умовах, визначених цим Договором в сумі 66 250 000,00 гри. (шістдесят шість мільйонів двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок), зі сплатою плати за користування Кредитом у розмірі:

- 12,0% (Дванадцять процентів) річних за період з « 01» липня 2011 року по « 31» травня 2014 року;

- 8,0% (Вісім процентів) річних за період з « 01» червня 2014 року по « 31» серпня 2014 року;

- 12,0% (Дванадцять процентів) річних за період з « 01» вересня 2014 року по « 31» травня 2015 року;

- 16,0% (Шістнадцять процентів) річних за період з « 01» червня 2015 року по « 01» січня 2018 року;

з кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом по 01 січня 2018 року включно, на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.1.2. кредитного договору, повернення кредиту здійснюється відповідно до графіка погашення заборгованості, вказаного в додатку 1 до цього договору, який є невідємною його частиною, але в будь-якому разі не пізніше кінцевого терміну кредитування, вказаного в п. 1.1.1. цього договору.

Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за фактичну кількість днів користування Кредитом в періоді (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення Кредиту.

Пунктом 3.3 кредитного договору передбачено зобовязання позичальника за кредитним договором, зокрема:

-протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за його використання в порядку, визначеному цим договором (п. 3.3.4);

-повернути Кредитору в повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісій Кредитора, та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені цим договором (п. 3.3.5);

-в тримісячний строк з дня підписання цього договору укласти з Кредитором договори на реалізацію зарплатного проекту та користування системою «Клієнт-Банк» на умовах, визначених Кредитором, та забезпечити їх виконання (п. 3.3.12.1.);

Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору у випадку порушення ОСОБА_2 вимог п.3.3. цього Договору, ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі 0,01% (нуль цілих одна сотих відсотка) від суми Кредиту, визначеного н. 1.1. цього Договору, за кожний випадок порушення.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору у випадку прострочення ОСОБА_2 строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених цим Договором, ОСОБА_2 сплачує Кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 5.3. Кредитного договору сторони домовилися у випадку невиконання або неналежне виконання (прострочення виконання тощо) ОСОБА_2 будь-якого зобов'язання за цим Договором є подіями при настанні яких припиняється кредитування Кредитором ОСОБА_2, а ОСОБА_2 здійснює дострокове повернення отриманого Кредиту, сплачує Кредитору проценти за користування Кредитом, комісії та можливі штрафні санкції. Для цього Кредитор надає під розписку уповноваженій особі або надсилає рекомендованим листом ОСОБА_2 відповідну письмову вимогу. У випадку невиконання зазначеної у вимозі суми та в термін зазначений у вимозі Кредитор по закінченню цього терміну звертає стягнення на майно позичальника, на заставлене майно та ін. у порядку, визначеному цим договором, відповідними договорами застави та законодавством України.

Разом з тим, відповідно до п. 4.3. Кредитного договору, у випадку невиконання позичальником зобовязань, визначених п. 3.3. цього договору, протягом більше ніж 30 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на тридцять перший календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно, ОСОБА_2 зобовязаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості ОСОБА_2 за цим договором дія цього договору припиняється. Виконання позичальником даного обовязку не потребує від кредитора надсилання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог до ОСОБА_2.

Матеріали справи свідчать про те, що свої зобов'язання, визначені Кредитним договором, позивач виконав належним чином, надавши відповідачу кредит в сумі 66250000 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 2755266 від 04.08.2011 р. (а.с. 13) та виписками про рух коштів на рахунку відповідача з 19.07.2011 р. по 14.08.2015 р. (а.с. 14-22).

Проте, відповідач, свої зобовязання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним в повному обсязі не виконав, та допустив систематичне прострочення виконання своїх зобовязань за кредитним договором.

Згідно з розрахунком позивача, станом на 13.08.2015 року розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем становить:

52 740 000,00 грн. сума заборгованості за строковим кредитом;

4 800 000,00 сума заборгованості за простроченим кредитом;

430 367,67 сума заборгованості за строковими процентами;

10 728 569,92 грн. сума заборгованості за простроченими процентами;

Крім того, в звязку з простроченням відповідачем виконання своїх зобовязань за кредитним договором, позивачем нараховано йому:

643 319,20 грн. розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту;

1 257 013,56 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення процентів;

40 545,85 грн. сума 3% річних від суми простроченого кредиту;

81 089,89 грн. - сума 3% річних від суми прострочених процентів;

344 500,00 грн. розмір штрафу.

Факт оплати існуючої заборгованості після звернення позивача до суду з позовом по даній справі позивачем заперечується.

Обставини щодо несплати існуючої заборгованості стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Як свідчать матеріали справи, вже в процесі розгляду її розгляду позивач в порядку, визначеному п. 5.3. кредитного договору направив на адресу відповідача претензію від 02.10.2015 р. № 9519 (а.с. 143) в якій, в звязку з простроченням відповідачем виконання своїх зобовязань за кредитним договором, вимагав достроково погасити існуючий борг за зазначеним кредитним договором, відсотки за користування ним, та сплатити штрафні санкції і річні, що були нараховані в звязку з простроченням виконання відповідачем своїх зобовязань.

Проте, як зазначає позивач, дана вимога була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд виходить з наступного:

Згідно з ч. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 2 ст. 10561 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фі ксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було зазначено вище, факт належного виконання позивачем своїх зобовязань за кредитним договором № К-2004054 від 19.07.2011 р. та порушення відповідачем умов зазначеного договору щодо сплати кредиту, процентів за його користування підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростований.

За змістом п. 4.3 договору, позивач має право вимоги дострокового виконання відповідачем своїх зобовязань щодо сплати кредиту та процентів за його користування, зокрема у випадку невиконання відповідачем п. 3.3. договору, в т.ч. щодо повернення кредитору у повному обсязі кредиту зі сплатою процентів та комісій кредитора, та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені цим договором.

Розрахунок існуючої заборгованості позивачем здійснено арифметично вірно, на підставі умов укладеного між сторонами договору та відповідних вимог чинного законодавства України.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 52 740 000,00 грн. заборгованості за строковим кредитом; 4 800 000,00 грн. заборгованості за простроченим кредитом; 430 367,67 грн. заборгованості за строковими процентами; 10 728 569,92 грн. заборгованості за простроченими процентами.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив порушив свої зобовязання за договором кредитним договором № КФ-2006637 від 07.06.2013 р. щодо строків повернення кредиту, та сплати процентів, позивачем обґрунтовано, та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання своїх зобовязань зі сплати заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку річних, суд приходить до висновку, що даний розрахунок здійснено арифметично вірно.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 40545,85 грн. 3% річних від суми простроченого кредиту та 81089,89 грн. 3% річних від суми прострочених процентів;

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже було зазначено вище, пунктом 4.1. Кредитного договору передбачено право позивача на нарахування відповідачу пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення у випадку прострочення відповідачем строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення Кредиту.

Оскільки відповідач допустив порушив свої зобовязання за договором кредитним договором № КФ-2006637 від 07.06.2013 р. щодо строків повернення кредиту, та сплати процентів, позивачем нараховано до стягнення з нього пеню за певні періоди прострочення з 08.08.2014 р. по 13.08.2015 р. (розрахунок а.с. 11-12)

Однак, згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014р. № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Зазначеним законом, що є спеціальним, дія якого поширюється лише на певне коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

На виконання ст. 6 Закону Національний банк України направив всім банкам лист від 27.10.2014р. № 18-112/64138 про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення (далі - Перелік).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено м. Антрацит, де проводив свою господарську діяльність відповідач.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р. «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014р. № 1053-р».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у зазначеній адміністративній справі залишена без змін і набрала законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, на даний час дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. № 1053-р зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р., однак воно не скасоване і не визнано незаконним (недійсним).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Закріплене в ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту на період проведення антитерористичної операції не може бути ілюзорним, носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того, що державним органом повною мірою не забезпечено передумови виконання зазначеного Закону і з цієї причини не може бути відмовлено судом в захисті законного права відповідача.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014р. № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 р.

Отже, проведення з 07.04.2014р. антитерористичної операції на території Луганської області, до складу якої відноситься м. Алчевськ, визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Разом з тим, проведення антитерористичної операції на території м. Алчевськ є загальновідомим фактом, тобто таким, що з урахуванням вимог ст. 35 ГПК України, взагалі не потребує доведенню, оскільки зазначене місто нині окуповане незаконними збройними формуваннями, тобто перебуває на тимчасово окупованій території.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Аналогічної правової позиції дотримується і Донецький апеляційний господарський суд, зокрема в постановах по справам № 908/1743/15, № 922/989/15, № 905/4017/14, № 913/62/15, 908/2285/15 та багатьом іншим.

За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 643319,20 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 1257013,56 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів за певні періоди прострочення з 08.08.2014 р. по 13.08.2015 р. (тобто в період дії заборони на нарахування пені згідно з Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції») не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 344500 грн. штрафу, суд зазначає.

Як свідчить поданий позивачем позов, відповідні вимоги позивачем обґрунтовує з посиланням на п. 4.2 договору, згідно з яким у випадку порушення ОСОБА_2 вимог п. 3.3. цього Договору, ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі 0,01% (нуль цілих одна сотих відсотка) від суми Кредиту, визначеного н. 1.1. цього Договору, за кожний випадок порушення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком позовних вимог в цій частині (а.с. 142), штраф ним нараховано за наступною формулою:

За порушення п. 3.3.5. Кредитного договору позивач нарахував відповідачу штраф в загальній сумі 152375 грн., тобто по 6625 грн. за 23 випадки порушення відповідачем зазначеного пункту договору.

За порушення п. 3.3.4. Кредитного договору позивач нарахував відповідачу штраф в загальній сумі 145750 грн., тобто по 6625 грн. за 22 випадки порушення відповідачем зазначеного пункту договору.

За порушення п. 3.3.12.1. Кредитного договору позивач нарахував відповідачу штраф в загальній сумі 46375 грн., тобто по 6625 грн. за 7 випадків порушення відповідачем зазначеного пункту договору.

Однак, суд з власної ініціативи вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за порушення умов кредитного договору.

За змістом п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, зокрема зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобовязань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобовязання.

Як свідчить наданий позивачем розрахунок суми заборгованості за кредитним договором (а. с. 10-11) та виписка про рух коштів на рахунку відповідача з 19.07.2011 р. по 14.08.2015 р. (а.с. 14-22) відповідач на протязі майже 3 років користування кредитом, а саме з липня 2012 р. по липень 2014 р. сплачував заборгованість за кредитом та по серпнеь 2015 р. сплачував відсотки за користування кредитом. При цьому, до серпня 2014 р. відповідачу взагалі не нараховувалася пеня. Тобто в даному випадку суд приходить до висновку про виконання відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором в згаданий період часу.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, указом президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", тобто з даного часу на території Луганської області, в т.ч. в місті Алчевськ, де зареєстровано підприємство - відповідач, офіційно розпочалася антитерористична операція.

Станом на момент розгляду даної справи антитерористична операція не завершена.

Більше того, м. Алчевськ Луганської області, де зареєстрований відповідач, знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, та нині перебуває на тимчасово непідконтрольній Україні території.

Тобто, підприємство відповідача, в разі продовження ведення ним господарської діяльності, фактично вимушене існувати за наявності тих негативних наслідків, які мають місце на непідконтрольній владі України території (воєнні дії, відсутність економічних звязків з підконтрольними Українській владі територіями, свавілля, не функціонування банківської системи, відсутність органів влади, тощо).

Зазначені обставини також свідчать про те складене соціально-економічне становище, в якому опинився відповідач після початку воєнних дій, які мали місце на території Луганської області в 2014-2015 роках.

Більше того, зазначені обставини є такими, що могли значно ускладнити або взагалі унеможливити виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором, за невиконання яких позивачем нараховано штраф.

Разом з тим, суд констатує що нарахований позивачем до стягнення штраф становить досить значну суму в порівнянні з простроченою заборгованістю, яку має позивач за кредитним договором, тобто розмір штрафу є надмірно великим в порівнянні з простроченою заборгованістю. Крім того, штрафи позивачем нараховано по 7-13 разів за одне й те ж саме порушення, тобто має місце неодноразове притягнення відповідача до відповідальності за одне й те ж порушення.

Таким чином, нарахування позивачем штрафів було здійснено без врахування того становища, в якому опинився відповідач після початку бойових дій на території Луганської області, окупації міста Алчевськ незаконними збройними формуваннями, та зумовленого в звязку з цим різкого погіршення соціально-економічного становища в даному регіоні.

Таким чином, задоволення позову про стягнення штрафу за кредитним договором в визначеному позивачем розмірі порушить співвідношення майнових інтересів сторін.

Суд також враховує, що субєкти господарювання, які залишилися на непідконтрольній владі України території, потребують особливого захисту з боку держави, оскільки остання заінтересована в їх існуванні через їх потенційну спроможність, після звільнення тимчасово непідконтрольних територій, бути платниками податків і зборів до Державного бюджету України, та виступати роботодавцем для населення цих територій, що може сприяти подоланню тих негативних наслідків, які нині мають місце в зоні проведення антитерористичної операції.

Так само, в збереженні таких господарюючих субєктів має бути заінтересований і позивач, оскільки саме вони є потенційними споживачами послуг банку після звільнення тимчасово непідконтрольних територій.

Тим більше, в вересні 2014 року набрав чинності Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, який згідно з преамбулою, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Таким чином, прийняття державою відповідних законодавчих (Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції) та інших правових актів щодо початку проведення АТО та встановлення його режиму стало офіційною реакцією держави на відповідну різку зміну ситуації в регіоні, що підтверджує істотність суспільно-політичного та економічного характеру тих подій, які нині мають місце в т.ч. на значній частині Луганської області.

Суд вважає зазначені обставини винятковими та такими, що зумовлюють необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з ініціативи суду (п. 3 ст. 83 ГПК України).

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача штраф в сумі 19 875 грн. (в т.ч. як такий, що розрахований за наступною формулою: одноразове притягнення відповідача до відповідальності за кожне з порушень кредитного договору, визначених позивачем, а саме: 6625 грн. за порушення п. 3.3.4. кредитного договору, 6625 грн. за порушення п. 3.3.5. кредитного договору, та 6625 грн. за порушення п. 3.3.12.1. кредитного договору)

В решті позову про стягнення штрафу слід відмовити.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд враховує наступне:

За змістом ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Позивач при зверненні до господарського суду з позовом по даній справі судовий збір не сплачував, оскільки він звільнений від його сплати на підставі п. 22 ст. 5 Закону України Про судовий збір.

За таких обставин з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в сумі 182700 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, п. 3 ст. 83, ст. ст. 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» (адреса: 94220, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Гмирі, буд. 55; код ЄДРПОУ 31942911) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (адреса: 01014, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-б; код ЄДРПОУ: 3404702) заборгованість за кредитним договором № К-2004054 від 19.07.2011 р. в загальному розмірі 68 840 448,33 грн., з яких:

52 740 000,00 грн. сума заборгованості за строковим кредитом;

4 800 000,00 сума заборгованості за простроченим кредитом;

10 728 569,92 грн. сума заборгованості за простроченими процентами;

40 545,85 грн. сума 3% річних від суми простроченого кредиту;

81 089,89 грн. - сума 3% річних від суми прострочених процентів;

19 875 грн. - штрафів

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» (адреса: 94220, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Гмирі, буд. 55; код ЄДРПОУ 31942911) до Державного бюджету України (Отримувач коштів: УДКСУ у Київському районі м. Харкова Харківської області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37999675; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області; Код банку отримувача (МФО): 851011; Рахунок отримувача: 31214206783004; Код класифікації доходів бюджету: 22030001) 182700 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Байбак О.І.