Ухвала суду № 52343174, 06.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7434/15

Головуючий у першій інстанції Рева С. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Сватаненко В.І., Сидоренко І.П.

при секретарі Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту,-

встановила:

ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення безстроково земельного сервітуту на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для встановлення проходу та проїзду (а. с. 3-5).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2015 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності (а. с. 24).

В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою в задоволенні заяви відмовити, посилаючись на її необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права (а. с. 49-50).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В порядку ст. 152 ЦПК України, способами забезпечення позову є: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії; заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Керуючись нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України які наведенні у Постанові Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» за № 9 від 22 грудня 2006 року, суди при вирішенні питання про забезпечення позову мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення безстроково земельного сервітуту на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для встановлення проходу та проїзду.

Вживаючи заходи забезпечення позову, які визначені ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2015 року, суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки вимоги немайнового характеру не можуть бути забезпечені шляхом накладення арешту на майно відповідача. Мета застосування заходів забезпечення позову полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Таким чином, постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції обрав заходи забезпечення, які не перебувають у необхідному (обов'язковому) правовому зв'язку із позовними вимогами та предметом позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначене не врахував, належним чином не з'ясував правову сутність виниклих між сторонами правовідносин та межі забезпечення, не прийняв до уваги інтереси осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2015 року не може вважатись законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню з постановленням нової по суті цього питання.

Судова колегія не вбачає правових підстав для забезпечення позову ОСОБА_3, у зв'язку з чим у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2015 року - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Сватаненко В.І.

Сидоренко І.П.