Вирок № 52342323, 15.09.2015, Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

вул. Миру 17 м. Березівка Березівський район Одеська область Україна 67300

15.09.2015

Справа № 494/1068/14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Березівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Дєткова О.Я.,

при секретарі Кулініч К.О.,

з участю прокурора Полтавець Ю.М.,

адвокатів ОСОБА_1 і ОСОБА_2,

представника Березівської районної державної адміністрації ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Березівка Одеської області матеріали обєднаного кримінального провадження за звинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Березівського районного суду Одеської області надійшли обвинувальні акти та додані до них документи за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

Заслухавши сторони кримінального провадження, які висловили свої думки про можливість призначення судового розгляду та дослідивши обвинувальні акти з додатками до них, суд на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України вважає повернути прокурору обвинувальні акти відносно вказаних обвинувачених, оскільки вони не відповідають вимогамКПК України.

Відповідно до п.3 ч.3ст.314 КПК Українисуд має право у підготовчому судовому засіданні прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цьогоКодексу.

Пунктом 5 ч.2 ст.291 та ч.1 ст.377 КПК України передбачено, що обвинувальний акт повинен містити в собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Однак зміст обвинувальних актів, порядок його складання та затвердження не відповідають вимогам вищенаведеної норми процесуального закону відносно всіх обвинувачених.

При цьому слід звернути увагу, що обвинувачення, згідно п.13 ч.1ст.3 КПК України - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленомуКПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального

правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.

За змістом положень ч.4ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Проте,як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт щодо зазначених вище обвинувачених взагалі не містить формулювання висунутого їм обвинувачень, а викладені лише фактичні обставини, які встановлені слідчим за результатами досудового розслідування, та правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на статтю закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому, суд дійшов висновку, що твердження прокурора у підготовчому судовому засіданні про відповідність обвинувальних актів вимогам закону та можливість призначення

кримінального провадження до судового розгляду є неспроможними та таким, що не відповідає закону.

Статтею 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п.79). Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п.58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно «оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див, рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини», п. 47). Крім того, право поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Враховуючи наведене, суд не може розглядати як формулювання обвинувачення, зазначене прокурором та викладене у правовій кваліфікації правопорушення, оскільки це не узгоджується з вищезазначеними приписами законодавства, а також практикою Європейського суду з прав людини, й порушує право обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту від конкретного обвинувачення, а також на справедливий судовий розгляд.

Приймаючи до уваги викладений у ст.9 КПК України принцип законності кримінального провадження, суд дійшов висновку, що недотримання будь-яких імперативних нормКримінально-процесуального кодексу щодо змісту обвинувального акту, є підставою для визнання такого акту таким, що не відповідає наведеним вимогам закону.

Керуючись ст.ст.291,314,370,376 КПК України,

УХВАЛИВ:

Обвинувальні акти з додатками у даному кримінальному провадженні за звинуваченнямОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, повернути прокурору прокуратури Березівського району Одеської області для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених недоліків.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Березівський районний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: