Вирок № 52342119, 15.04.2011, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

м. Первомайськ, вул. К.Маркса, 18, 55213, (05161) 4-26-20

Справа № 1-25/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2011 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Панькова Д.А.

при секретарі Панчук О.М.

за участю прокурора Соловянової В.А.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Первомайську в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився та мешкає в м. Первомайську Миколаївської області за адресою вул. Демяна Бідного 10, українець, громадянин України, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий,

у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

24 серпня 2010 року приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_4, керуючи на підставі довіреності автомобілем ВАЗ-21011, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, рухався в темний час доби, в умовах обмеженої видимості, по сухій польовій грунтовій дорозі з боку вул.. Громова у бік вул.. Гоголя в м. первомайську Миколаївської області зі швидкістю приблизно 60 км. на годину з увімкненим дальнім світлом фар.

В той же час на цій дорозі лежав пішохід ОСОБА_6, який перебував у стані алкогольного спяніння.

Здійснивши поворот наліво та продовжуючи рухатись по дорозі ОСОБА_4, в порушення п.п. 1.2, 1.5, 2.3 «б», 2.9 «д», 12.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не контролював рух свого транспортного засобу на проїзній частині, хоча міг і повинен був це постійно робити, відволікся від керування, здійснюючи під час руху телефонну розмову по мобільному телефону, завчасно маючи обєктивну можливість у світлі фар свого автомобіля бачити лежачого на проїзній частині пішохода, який представляв небезпеку для його руху вперед, не прийняв заходів до зменшення швидкості транспортного засобу, прямо до повної зупинки, хоча мав таку технічну можливість і повинен був це зробити, внаслідок чого переїхав лежачого пішохода ОСОБА_6 та продовжив рух вперед, таким чином в порушення п. 2.10 ПДР України покинув місце ДТП.

В наслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, у вчиненому розкаявся, пояснив, що дійсно 24 серпня 2010 року приблизно о 21 годині 30 хвилин він їхав автомобілем ВАЗ-21011, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, і яким він керував на підставі довіреності, по польовій грунтовій дорозі з боку вул. Громова у бік вул. Гоголя в м. первомайську Миколаївської області зі швидкістю приблизно 60 км. на годину з увімкненим дальнім світлом фар, відволікся від керування, здійснюючи під час руху телефонну розмову по мобільному телефону, переїхав лежачого пішохода ОСОБА_6 та продовжив рух вперед, оскільки не зрозумів наслідків скоєного, бо вважав, що наїхав на нерівність дороги.

Заявлений потерпілою цивільний позов визнав частково в частині моральної шкоди в сумі 50000 грн., матеріальну шкоду визнав повністю.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 надала в судовому засіданні пояснення, які цілком узгоджуються з фактичними обставинами загибелі її сина. Потерпіла також заявила цивільний позов до підсудного в якому просила стягнути з нього витрати на поховання сина у сумі 11628 грн. 29 коп. та моральну шкоду, яку вона оцінила у сумі 100 000 грн. Крім того потерпіла повідомила, що підсудний частково відшкодував їй завдану злочином шкоду, сплативши їй грошові кошти в сумі 3000 грн.

Допитавши підсудного, потерпілу, та судового експерта ОСОБА_7, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, його дії вірно кваліфіковані, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Крім вищенаведеного, вина підсудного підтверджується наступними доказами у справі.

Висновком судово-медичної експертизи (а.с. 67-69) встановлено, що смерть потерпілого настала внаслідок розтрощення голови, речовини головного мозку.

Висновками судово-медичної експертизи речових доказів (а.с. 60-65, 112-117) встановлено, що волосся та сліди крові, знайдені на кузові автомобіля, яким керував підсудний, належать потерпілому ОСОБА_6

Відповідно до висновку, зробленого за наслідками проведеної по справі комісійної судово-медичної експертизи(а.с. 125-129), локалізація та характер ушкоджень в області нижніх кінцівок потерпілого свідчить про те, відсутність ділянок відшарування шкіри та підшкірно жирової клітковини, відсутність ознак струсу тіла свідчать про те, що в даному випадку зіткнення транспортного засобу та пішохода виключається. Виявлені ушкодження свідчать про переїзд тіла одним транспортним засобом, та не виключають можливості їх виникнення в наслідок переїзда тіла легковим автомобілем в прокольному або в косому напрямку при знаходженні потерпілого у горизонтальному положенні на спині.

Висновком судової авто технічної експертизи (а.с. 177-183) встановлено, що підсудний мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що цивільний позов про стягнення з підсудного в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у сумі 11628 грн. 29 коп. витрат повязаних з похованням померлого, заявлений потерпілою, підлягає задоволенню на підставі положень ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, оскільки позовні вимоги обгрунтовані, та не суперечать закону. Слід також врахувати те, що підсудний частково відшкодував цю шкоду в сумі 3000 грн.

Розмір моральної шкоди, на думку суду підлягає частковому задоволенню на підставі положень ст. 1167 ЦК України. Розмір моральної шкоди підлягає зменшенню до 50000 тисяч гривень, як такий що відповідає дійсному обсягу моральних страждань потерпілого.

Крім того, відповідно до вимог ст. 93 КПК України слід покласти на підсудного судові витрати по справі, які складаються із вартості проведених під час досудового слідства експертиз.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

Обставинами, що помякшують покарання підсудного суд вважає щире каяття та часткове відшкодування шкоди.

Обираючи підсудному ОСОБА_4 вид та міру покарання, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, його тяжкість, дані про особу підсудного, раніше не судимого, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню доньку, суд вважає, що відносно підсудного необхідно обрати покарання у вигляді позбавлення волі, але приймаючи до уваги помякшуючі покарання обставини та характеристику особи підсудного, суд приходить до висновку про можливість перевиховання підсудного ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та вважає за можливе звільнити його від реального відбування призначеного покарання з іспитовим строком, застосувавши ст.75 КК України.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 (пять) років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обовязки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично зявлятися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 залишити підписку про невиїзд до набрання чинності вироком.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 11628 (одинадцять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 29 коп., врахувавши часткову добровільну сплату завданої моральної шкоди в сумі 3000 грн., остаточно до стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди призначити 8628 (вісім тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 29 коп.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 (пятдесят тисяч) грн. 00 коп.

На підставі ст. 93 КПК України стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Миколаївській області (розрахунковий рахунок 31251272210005, МФО 826013, УДК в Миколаївській області, код за ЄДРПОУ 25574110) в рахунок відшкодування судових витрат з вартості проведених по справі експертиз у сумі 5846 (пять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 59 коп.

Речовий доказ автомобіль ВАЗ-21011, державний номер НОМЕР_1, який знаходить на спеціальному майданчику Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області(а.с. 82) повернути засудженому ОСОБА_4

Речовий доказ велосипед «Україна», який знаходить на спеціальному майданчику Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області(а.с. 119) повернути потерпілій ОСОБА_1

Речові докази взуття загиблого ОСОБА_6, поліетиленовий пакет ветошью, два паперових пакети із зразками волосся, паперовий пакет із зразками крові, паперовий пакет із волокнами, паперовий пакет із остатками розвої речовини, паперовий пакет із витяжками мозкової речовини, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів при СУ УМВС України в Миколаївській області(а.с. 119) знищити.

Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб з моменту його проголошення всіма учасниками процесу а засудженим з моменту вручення копії вироку, через Первомайський міськрайонний суд до Апеляційного суду Миколаївської області.

Суддя: