Ухвала суду № 52341485, 12.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/1388/15 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.

Провадження № 22-ц/783/5105/15 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д.І.

Категорія: 50

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Кабаля І.І., Копняк С.М.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

з участю ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и л а:

27 квітня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у частці 30% від його доходів до досягнення нею повноліття. В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що шлюб з відповідачем був укладений 02 серпня 1996 року. Від подружнього життя у них є двоє дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки їхня спільна дочка на даний час є неповнолітньою, відповідач зобов'язаний брати участь в її утриманні, однак належним чином даного обов'язку не виконує. Їй одній матеріально важко утримувати дитину, враховуючи те, що її щомісячний дохід є невисоким, в межах 1600-1700 грн. Дочка навчається у сьомому класі загальноосвітньої спеціалізованої школи № 8. Крім того, дитина відвідує дитячу музичну школу, що потребує здійснення витрат на оплату її навчання у ній. Відповідач має стабільний високий дохід, який дозволяє йому брати суттєву участь в утриманні дочки шляхом сплати аліментів.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Ухвалено стягувати зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на місяць для дитини відповідного віку, починаючи з 27.04.2015 року до її повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 202 (двісті два), 92 грн.: одержувач - УДКСУ у м. Червонограді, код ЄДРПОУ - 37983843, банк одержувача - ГУДК у Львівській обл., МФО - 825014, рахунок № 31218206700019, код платежу - 22030001.

Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6, вважає його необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що позивачкою не обґрунтовано розмір своїх позовних вимог та не надано суду доказів, які б підтверджували необхідність призначення аліментів саме у такому розмірі. Стверджує, що судом не взято до уваги те, що відповідач є інвалідом ІІІ групи, часто перебуває на стаціонарному лікуванні та потребує постійного вживання лікарських препаратів для підтримання нормальної життєдіяльності. Крім цього, на утриманні відповідача перебувають непрацездатні батьки - ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яких відповідач щомісячно забезпечує продуктами, продовольчими товарами та лікарськими препаратами. Також відповідач утримує повнолітнього сина - ОСОБА_11, якому щомісяця надає матеріальну допомогу у розмірі 1500 грн. Звертає увагу на те, що стан здоров`я позивачки задовільний та у неї немає на утриманні інших осіб. Дані обставини не враховані судом при визначенні розміру аліментів та необґрунтовано призначено аліменти у розмірі 25 % від суми доходу відповідача, що позбавляє його можливості належно утримувати себе та ще трьох осіб. Судом також не враховано, що відповідач проживає разом із дітьми та купляє продукти харчування та одяг, які донька відмовилась приймати. Стверджує, що відповідач не ухиляється від утримання доньки, а позбавлений такої можливості з огляду на бажання позивача отримувати значно більшу суму коштів від необхідної для утримання малолітньої дитини. Вважає, що призначення аліментів у розмірі 1/10 частки від заробітку є цілком достатньою для утримання малолітньої дитини. Просить скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 червня 2015 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача аліменти у розмірі 1/10 частки заробітку щомісячно до досягнення нею повноліття.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Згідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.08.1996 року. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 14.04.2015 року, яке набрало законної сили 25.04.2015 року, шлюб між ними розірвано. Позивачка та відповідач проживають окремо.

Відповідач ОСОБА_2 є батьком дитини - доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір'ю - позивачкою ОСОБА_4 та перебуває на її повному утриманні.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 181 ч. 1 ст. 183 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно з ч.ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення для справи.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Дана норма Сімейного кодексу України узгоджується з роз'ясненнями, що містяться у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Задовольняючи позов частково та стягуючи з відповідача аліменти на утримання дочки в частці від доходу, міський суд правильно та у повному обсязі врахував обставини, передбачені ч. 1 ст. 182 СК України, і дійшов вірного висновку про стягнення з ОСОБА_2 аліментів в користь позивачки на утримання неповнолітньої дочки в розмірі 1/4 частини від його доходу.

Як вбачається з довідки про доходи позивачки № 113 від 26.03.2015 року, загальна сума нарахованої їй заробітної плати за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року включно становить 5097,06 грн., виплачена - 3334,27 грн. (а.с. 6).

Згідно з довідкою про доходи № 06/1943 від 04.06.2015 року відділенням ВД Фонду ССНВВ ВВД ФСНВ в м. Червонограді, виданою ОСОБА_2, загальна сума нарахованих страхових виплат останнього за період з грудня 2014 року травень 2015 року за виключенням аліментів становить 25 963,47 грн.

Відповідно з довідкою Управління пенсійного Фонду України в м. Червонограді Львівської області № 1761 від 26.05.2015 року, ОСОБА_2 отримує пенсію за віком працівника, зайнятих на підземних та відкритих гірничих роботах і в металургії, зокрема за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року йому перераховано 31 952,40 грн.

Відповідачем не надано суду жодних належних доказів, які б ствердили його пояснення з приводу того, що він не має змоги сплачувати визначений районним судом розмір аліментів і відповідали б вимогам ст. 192 СК України.

Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, - що не позбавляє відповідача права за наявності вказаних підстав звернутись до суду з таким позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками міського суду, оскільки суд вірно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті і справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з'ясованих обставин, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Не заслуговують на увагу і покликання представника ОСОБА_2 на те, що позивачкою не обґрунтовано розмір своїх позовних вимог та не надано суду доказів, які б підтверджували необхідність призначення аліментів саме у такому розмірі, що судом не взято до уваги те, що відповідач є інвалідом ІІІ групи, часто перебуває на стаціонарному лікуванні та потребує постійного вживання лікарських препаратів для підтримання нормальної життєдіяльності, що на утриманні відповідача перебувають непрацездатні батьки - ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яких він щомісячно забезпечує продуктами, продовольчими товарами та лікарськими препаратами, утримує повнолітнього сина - ОСОБА_11, якому щомісяця надає матеріальну допомогу у розмірі 1500 грн., - оскільки таке не підтверджено належними доказами (ст. 58 ЦПК України), крім того, зважаючи на вік та інвалідність батьків відповідача, вони перебувають на пенсійному забезпеченні. Інвалідність (третя група) не позбавляє ОСОБА_2 обов'язку утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішення, тому підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Кабаль І.І.

Копняк С.М.