Ухвала суду № 52341337, 12.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/823/15 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.

Провадження № 22-ц/783/5435/15 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія: 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Ясиновської Я.М.

з участю: позивача ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 червня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 05 червня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення процентів за користування коштами.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим, ухваленим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права. Вважає, що після набрання законної сили рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 22.08.2011 року, яким стягнуто у його користь з ОСОБА_4 грошові кошти, він фактично набув статусу кредитора, а ОСОБА_4 - статусу боржника в контексті ст.527 ЦК України. Зазначає, що оскільки відповідач протягом тривалого часу не повертає йому заборговану суму коштів, вони значно знецінились, у зв'язку з чим він звернувся з даним позовом до суду.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам.

З матеріалів справи вбачається та районним судом встановлено, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 22.08.2011 року, зокрема, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 130806,19 грн., що становить ? частку від 261612,39 грн., які були спільним майном подружжя і були використані ОСОБА_4 без згоди ОСОБА_2

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 28.05.2012 року зазначене рішення місцевого суду в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 130806,19 грн. залишено без змін.

Постановою головного державного виконавця ВДВС Червоноградського МУЮ Квашинської З.Л. від 10.01.2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-381/11, виданого 27.06.2012 року Червоноградським міським судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 130806,19 грн. боргу.

У зв'язку з неможливістю виконання цього рішення постановою державного виконавця від 20.10.2014 року виконавчий документ повернуто стягувачеві.

Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно із ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосувати правову норму, яка регулює виниклі правовідносини.

Скориставшись своїм правом, позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення процентів у розмірі 32411,26 грн., правовою підставою якого вказав ст.ст. 22 ч.1, 536, 1048 ч.1, 1166 ЦК України,

Відповідно до вимог ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є судові рішення про зміну правовідносин, заснованих на цивільно - правових договорах.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що з рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22.08.2011 року, яким з ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_2 130806,19 грн., у сторін не виникли цивільні права та обов'язки, які б були підставою для задоволення позову ОСОБА_2 з підстав, визначених позивачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як він дійшов до них з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Твердження апелянта про те, що оскаржене рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, на думку судової колегії, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: