Ухвала суду № 52338631, 30.09.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

30 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

Судді-доповідачаКоротких О.А.,Суддів:Гриціва М.І., Самсіна І.Л., -розглянувши заяву державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 серпня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мікспак» до ДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 серпня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, залишив без змін.

Не погодившись із такою ухвалою Вищого адміністративного суду України, ДПІ подала заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права що, на думку заявника, підтверджується рішеннями касаційного суду від 17 грудня 2014 року, 5 березня та 15 квітня 2015 року (К/800/21565/13, К/800/42036/14, К/9991/4294/12 відповідно).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України, погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову виходив із того, що оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, а тому ці суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Разом із тим у рішеннях суду касаційної інстанції, на які посилається заявник, обґрунтовуючи наявність інакшого правозастосування, вбачається, зокрема, що Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 грудня 2014 року, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову та прийнявши нове - про відмову у його задоволенні виходив із того, що вказані акти мають знеособлений характер та не містять конкретної інформації про проведені виконавцем консультації, надані рекомендації, про зроблені виконавцем рекламні матеріали, проведені рекламні кампанії, вивчення та аналізи ринку охоронних послуг, проведення маркетингових досліджень системи безпеки, а тому суди попередніх інстанції не звернули уваги на те, що зазначене не може бути належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій. В ухвалі від 5 березня 2015 року вбачається, що суд касаційної інстанції скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та направляючи справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині залишаючи судові рішення без змін, виходив із того, що відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. В ухвалі від 15 квітня 2015 року скасувавши рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову та прийнявши нове - про відмову у його задоволенні виходив із того, що суди попередніх інстанцій задовольнивши позов не взяли до уваги те, що документи, оформлені на поставку вугілля між ТОВ «ТД «Східвугілля» і позивачем, не можуть бути підставою для внесення змін у податковому обліку.

Таким чином, рішення касаційного суду додане на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справ, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мікспак» до заяву державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 серпня 2015 року.

Суддя-доповідач О.А. КороткихСудді: М.І. Гриців І.Л. Самсін