Рішення № 52335445, 12.10.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/25305/13-ц Провадження № 22-ц/772/2869/2015Головуючий в суді першої інстанції Венгрин О. О.Категорія 27 Доповідач Нікушин В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Нікушина В.П.

Суддів: Зайцева А.Ю., Денишенко Т.О.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2015 року, ухваленого по даній справі,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі ПАТ Райффайзен Банк Аваль») звернулось в суд з вказаним позовом до ОСОБА_3

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.08.2005 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №014/035-43/30499 згідно якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 30000 доларів США строком до 09.08.2025 року.

В забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами кредитного договору в цей же день був укладений договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 передав кредитору чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 площею 79 кв.м. під іпотеку.

З травня 2012 року ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином не виконував і станом на 02.09.2013 року заборгував перед Банком 39333,95 доларів США із яких 25192,16 доларів США-заборгованості за кредитом, 5252,55 доларів США-відсотків за користування кредитними коштами та 8889,24 доларів США-пені.

В зв'язку з цим, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось в суд з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено, яке ОСОБА_3 оскаржив в апеляційному порядку.

В своїй апеляційній скарзі він просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_3 посилається на те, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права за невідповідності висновків суду обставинам справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги наведені обставини про те, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 60 ЦПК України про обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Рішення суду першої інстанції, на переконання ОСОБА_3, ухвалене за відсутності доказів про те, що ним був отриманий кредит в сумі 30000 доларів США. Його заперечення про отримання ним вказаної суми кредиту не були спростовані.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах вимог апеляційної скарги, прийшла до наступного висновку.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження і за своїми наслідками тягнуть скасування оскаржуваного рішення.

До таких висновків колегія суддів прийшла з огляду на наступні обставини.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, передану ОСОБА_3 під іпотеку акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль» за договором від 10.08.2005 року, дійшов висновку, що ці вимоги є доведеними, а обставини про отримання ОСОБА_3 лише 15000 доларів США не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Обґрунтовуючи свої висновки, суд прийняв до уваги як доказ сам кредитний договір №014/035-43/30499 від 10.08.2005 року, укладений між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») і ОСОБА_3, яким визначався кредит у виді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 30000 доларів США а також графік погашення кредиту, який складений на вказану суму кредиту і підписаний сторонами.

Як свідчення того, що ОСОБА_3 був отриманий кредит в сумі 30000 доларів США судом розцінений той факт, що ОСОБА_3 11.11. 2013 року звертався до суду з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання частково недійсним кредитного договору №014/035-43/30499 від 10.08. 2005 року, при цьому ним не оспорювалась сума отриманого кредиту.

Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки вони суперечать засадам змагальності і рівності сторін, визначеним ст.ст. 10, 31 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо дотримання вимог цієї норми в ході розгляду судом першої інстанції, колегією суддів встановлено наступне.

Пункт 1.1. укладеного між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») і ОСОБА_3 кредитного договору №014/035-43/30499 від 10.08.2005 року передбачав надання позичальнику кредиту у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 30000 доларів США. Такий спосіб кредитування передбачав можливість отримання позичальником, за його бажанням, вказаної суми у декілька траншів.

Заява на видачу готівки як один із способів отримання готівки із каси банку, передбачався гл. 3 Розділу ІІІ Інструкції «Про касові операції в банках України» затвердженої постановою НБУ від 14.08. 2003 року №337, яка діяла на момент укладення кредитного договору між сторонами по справі. Отримання ОСОБА_3 16.08. 2005 року траншу в сумі 15000 доларів США знайшло своє підтвердження в наявній у кредитній справі ОСОБА_3 заяві на видачу готівки (а.с.18 том 1).

Доводячи факт отримання ним 10.08.2005 року першого траншу в сумі 15000 доларів США, позивач посилався на те, що на особовий рахунок ОСОБА_3 було зараховано 30000 доларів США і на виписку згідно якої позичальник отримав 10.08. 2005 року та 16.08.2005 року два транші по 15000 доларів США. Відсутність заяви на видачу готівки, пояснена тим, що заява на видачу готівки 10.08. 2005 року була знищена. На підтвердження цієї обставини позивачем надана довідка за підписом завідувача архівом відділу централізованого управління архівами від 05.08. 2015 року(а.с. 88 том. 2).

Проте вказані доводи не є переконливими доказами того, що саме ОСОБА_3 отримав 10.08.2005 року транш в сумі 15000 доларів США.

Питання зберігання та знищення касових документів за кредитними договорами врегульовувались Переліком типових документів із визначення строків зберігання, затвердженим наказам Головного архівного управління при КМ України та №41 від 20.07. 1998 року та Переліком документів що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання, затвердженим постановою НБУ від 08.12. 2004 року. Вказані нормативні акти діяли на час виникнення кредитних відносин між сторонами по даній справі. Відповідно до п. 220 Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України визначає, що фінансові документи, пов'язані з кредитними правовідносинами, які виникають між банками та фізичними особами зберігаються п'ять років після завершення дії договору.

Отже доводи позивача про знищення заяви про видачу готівки суперечать вимогам діючого законодавства, щодо зберігання та знищення банківських документів. Вони також суперечать об'єктивно встановленим обставинам, які вказують на те, що документи кредитної справи ОСОБА_3 якщо і знищувались то вибірково. Обставини за яких заява ОСОБА_3 про видачу готівки 16.08.2005 року є в наявності, а заява від 10.08.2005 року відсутня, позивачем пояснена не була.

Надана позивачем довідка за підписом завідувача архівом відділу централізованого управління архівами від 05.08. 2015 року (а.с. 88 том. 2) не є належним доказом, оскільки вона в собі не містить повних даних про архівну установу, якою її видано та про знищення документів із кредитної справи ОСОБА_3

За наявних обставин при очевидному дисбалансі доказів позивача та заперечень відповідача, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням вимог ч. 1 ст. 213 ЦПК України і тому не може залишатись в законній силі і підлягає скасуванню.

Позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають до задоволення через їх недоведеність.

А тому, за наведених обставин, керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2015 року, ухвалене по справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий-суддя:

Судді: