Вирок № 52334133, 15.10.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/22850/14-к

Провадження №1-кп/761/120/2015

В И Р О К

Іменем України

15 жовтня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Циктіча В.М.,

при секретарях Шніт О.М., Філон І.М., Ситнік О.М., Лещишин Н.А.,

Філь В.В.,

за участю:

прокурорів Денисенко О.П., Андросенко К.П., Харченка Д.О., Буханистого О.В., Кисельова В.В., Богацької В.М., Шумигая А.В.,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників потерпілих

ТОВ «ПЦ Система» ОСОБА_5,

ПрАТ «НВО Укрсовпроект» ОСОБА_6,

ТОВ «Офф-Сайт Сервісез» ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Києва кримінальне провадження № 1201410010005951, у якому

гр. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, українець, який у шлюбі не перебуває, має неповнолітню дитину, з середньою освітою, газоелектрозварювальник ПП «Ді.Ем.Сі.», проживає без реєстрації за адресою - АДРЕСА_2, судимий:

-01.04.1999 Залізничним районним судом м. Києва за ч.3 ст.141, ст.44 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

-13.10.2006 Солом'янським районним судом м. Києва за ч.2 ст.185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

-27.02.2007 Голосіївським районним судом м. Києва за ч.2 ст.185, ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі;

-30.11.2007 Ржищевським районним судом Київської області за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнився умовно-достроково 12.02.2010, не відбутий строк - 1 рік 7 місяців 4 дні;

гр. ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Дрогобича Львівської області, громадянин України, грузин, у шлюбі не перебуває, пенсіонер, зареєстрований за адресою - АДРЕСА_3, судимий:

-18.01.1985 Шевченківським районним судом м. Києва за ч.3 ст.140 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

-21.07.1988 Богунським районним судом м. Житомира за ч.3 ст.140 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

-28.12.1993 Совєтським районним судом м. Мінська (Республіка Білорусь) за ч.2 ст.143 КК Білорусі до 7 років позбавлення волі;

-02.10.2001 Шевченківським районним судом м. Києва за ч.4 ст.190, ч.2 ст.15 ч.4 ст.190, ч.4 ст.27 ч.1 ст. 358, ч.2 ст.358 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнився 10.06.2006 у зв'язку з відбуттям покарання;

-21.10.2011 Святошинським районним судом м. Києва за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнився 21.10.2013 у зв'язку з відбуттям покарання;

гр. ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець м. Києва, громадянин України, українець, перебуває у шлюбі, має вищу освіту, працює заступником директора ТОВ «Твій стиль», зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1, у силу ст. 89 КК України не судимий:

обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в :

Обвинувачені ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 вчинили злочин проти чужої власності за наступних обставин.

ОСОБА_9 та його знайомі ОСОБА_8 і ОСОБА_10 10.06.2014 вступили між собою у злочинну змову щодо вчинення крадіжки чужого майна з офісної будівлі за адресою - м. Київ, вул. Маршала Рибалка, б.10/8.

З метою реалізації задуманого обвинувачені, діючи таємно, умисно, групою осіб, з корисливих спонукань, в ніч проти 11.06.2014, близько 01.00 год. на автомобілі «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав ОСОБА_10, прибули на вулицю Ванди Василевської у м. Києві, де, залишивши автомобіль, разом направилися до будинку №10/8 по вул. Маршала Рибалка. Через декілька хвилин ОСОБА_10 повернувся до вказаного транспортного засобу та перебував в автомобілі, очікуючи співучасників.

У цей час ОСОБА_9 та ОСОБА_8 шляхом відкриття вікна проникли до вищезазначеної офісної будівлі.

ОСОБА_9, пошкодивши замок на вхідних дверях кабінету № 304, викрав майно ТОВ «Офф-Сайт Сервісез» - комп'ютер Арреl Imac 21.5 (МС 508), вартістю 13 727, 92 грн., мобільний телефон «Motorola», модель SLVR, вартістю 390 грн., металевий сейф, вартістю 800 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_9 шляхом пошкодження замка на вхідних дверях проник до кабінету № 305, звідки викрав майно ПрАТ «НВО Укрсовпроект» - ноутбук марки «Dell», вартістю 8 590 грн., мобільний телефон марки «Nokia», моделі 7062, вартістю 200 грн., монітор «Asus», вартістю 2 092 грн.

Діючи з метою реалізації узгоджених між співучасниками протиправних намірів, ОСОБА_9 проник до кабінету № 306, у якому у злочинний спосіб заволодів ноутбуком марки «Dell», вартістю 3 000 грн., ноутбуком марки «Asus», вартістю 3 000 грн., двома накопичувачами, вартістю 1000 грн. кожний, на загальну суму 2000 грн.

Зазначені вище речі ОСОБА_9 переніс до кімнати, де на нього чекав ОСОБА_8, та передав останньому, доручивши їх упаковувати для подальшого перенесення до автомобіля.

Після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_8, помістивши викрадене у заздалегідь приготовлені мішки, перенесли їх до машини ОСОБА_10 та з місця вчинення злочину зникли, однак у подальшому були затримані працівниками міліції.

Своїми діями обвинувачені спричинили матеріального збитку ТОВ «Офф-Сайт Сервісез» на суму 14 917, 92 грн., ПрАТ «НВО Укрсовпроект» на суму 10882 грн., ТОВ ПЦ «Система» на суму 9 000 грн., заволодівши у злочинний спосіб чужим майном на загальну суму 34 799, 92 грн.

Під час судового розгляду ОСОБА_9 та ОСОБА_8 свою вину визнали частково, погодившись з обставинами вчинення інкримінованих їм діянь. Разом з тим стверджували, що ОСОБА_10 не був обізнаний щодо їх справжніх намірів, тому заперечували наявність з останнім попередньої змови. Крім того не визнали викрадення ними грошових коштів у сумі 23 100 дол. США. З огляду на зазначене вважали неправильною кваліфікацію їх дій за ч.4 ст.185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_10 своєї вини не визнав, стверджуючи, що йому не було відомо про злочинні плани ОСОБА_9 та ОСОБА_8

Будучи допитаним судом, ОСОБА_9 показав, що 09.06.2014 він випадково зустрівся із своїм знайомим ОСОБА_8, з яким раніше відбував покарання у місцях позбавлення волі. Під час розмови останній поскаржився на недостатню матеріальну забезпеченість. У зв'язку з цим наступного дня під час зустрічі він запропонував ОСОБА_8 вчинити крадіжку з офісу та доручив знайти транспортний засіб для реалізації свого плану. ОСОБА_8 дану пропозицію прийняв, повідомивши, що автомобіль є у ОСОБА_10, з яким ОСОБА_9 також знайомий, оскільки одночасно з тим відбував покарання у виді позбавлення волі. Ввечері 10.06.2014 близько 23.00 год. він та ОСОБА_8 в районі станції Київського метрополітену «Лук'янівська» зустрілися з ОСОБА_10, який був на своєму автомобілі «БМВ». Не повідомляючи останньому про свої дійсні наміри, вони прибули до офісної будівлі по вулиці Маршала Рибалка. ОСОБА_10 залишився в автомобілі, а він і ОСОБА_8 по закріплених на стіні кондиціонерах залізли на другий поверх будівлі, відчинивши вікно за допомогою взятого ОСОБА_9 інструменту, проникли у середину. ОСОБА_9, вибивши замки декількох дверей, став переносити ОСОБА_8 знайдену в кабінетах комп'ютерну техніку, невеликий сейф. Останній в цей час складав вказане до мішків. В одному з кабінетів йому вдалося відкрити сейф, у якому він знайшов незначну кількість купюр у гривні та в доларах США, за його оцінкою, він викрав не більше 1000 дол. США. Вказані гроші він також передав ОСОБА_8 Після цього вони перенесли викрадене на вулицю та ОСОБА_8 подзвонив ОСОБА_10 Останній під'їхав до вказаного йому місця, вони завантажили викрадене до багажника та поїхали. Під час зупинки на вул. Ольжича їх затримали працівники міліції. У ході огляду затриманих та автомобіля виявили викрадене, серед якого грошей у сумі 23 100 дол. США не було. Просив прийняти до уваги, що ОСОБА_8 повідомляв ОСОБА_10, що посварився з дружиною, тому йому необхідно забрати свої речі. У вчиненому розкаявся, при призначенні покарання просив врахувати його незадовільний стан здоров'я, наявність батьків похилого віку.

Обвинувачений ОСОБА_8 повністю підтвердив показання ОСОБА_9, додавши, що викрадене, серед якого були два ноутбуки, монітор, телефони, було поміщено до 4-5 будівельних мішків. За його вказівкою ОСОБА_10 під'їхав до стадіону «Старт», звідки вони з ОСОБА_9 пішли до будівлі, з якої у подальшому вчинили крадіжку. Заперечував викрадення 23 100 дол. США. З приводу обізнаності ОСОБА_10 пояснив, що дійсно говорив останньому про свій переїзд до іншої квартири, тому просив допомогти перевезти деякі речі. Розкаявся у скоєному, просив взяти до уваги дану обставину при призначенні міри покарання.

Обвинувачений ОСОБА_10, під час його допиту у ході судового розгляду наполягав на своїй невинуватості, оскільки діяв на прохання ОСОБА_8, який звернувся до нього по допомогу для перевезення його особистих речей у зв'язку із сваркою із дружиною. За вказівкою ОСОБА_8 він 10.06.2014 близько 23.00 год. привіз ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до стадіону «Старт». Зазначені особи були відсутні приблизно дві години, після чого йому зателефонував ОСОБА_8 та сказав під'їхати до кафе «Портер паб», що на перехресті вулиці Маршала Рибалка. На вказаному місці він забрав обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8, у яких були декілька будівельних мішків, вміст мішків на той момент не був йому відомий. За вказівкою ОСОБА_8 вони поїхали в напрямку с.Пущі-Водиці. Через незначний після цього час, у момент їх зупинки на вулиці Ольжича вони були затримані працівниками міліції. При первинному огляді його автомобіля безпосередньо на місці затримання грошові кошти у сумі 23 100 дол. США не вилучалися. Повторний огляд автомобіля проводився без його участі та без його дозволу.

Суд, до показань обвинувачених щодо ролі ОСОБА_10 у вказаних подіях ставиться критично, оскільки наведені ними доводи спростовуються сукупністю інших доказів, досліджених безпосередньо під час судового розгляду.

Зокрема, допитаний судом свідок ОСОБА_12 показав, що він 11.06.2014 перебував у складі оперативної групи з відпрацювання Шевченківського району м. Києва на предмет попередження та розкриття злочинів, пов'язаних з крадіжками. Під час виконання покладених на групу обов'язків вони на вулиці Ванди Василевської помітили автомобіль «БМВ», з якого вийшли три особи та попрямували до вулиці Маршала Рибалка, в сторону «Портер пабу», де розташовані нежилі приміщення. Оскільки обстановка свідчила про підозрілу поведінку вказаних осіб, свідок направився за ними. Він чув гучний звук, як потім з'ясувалося, це було наслідком того, що зламалася перекладина у пожежній драбині, за допомогою якою крадії залазили до приміщення. Після цього він бачив, як один з тих трьох чоловіків повернувся та перебував біля автомобіля. Цим чоловіком був ОСОБА_10, останній помітно нервував. Через деякий час ОСОБА_10 знову пішов у напрямку «Портер пабу», звідки згодом повернулися усі троє, тримаючи у руках якісь габаритні предмети, у тому числі монітор або телевізор. ОСОБА_9 ніс рюкзак. Після цього зазначені чоловіки поклали принесені предмети до багажника та поїхали. Під час зупинки вони були затримані, однак ОСОБА_10 намагався втекти. Огляд автомобіля та затриманих проводився слідчо-оперативною групою.

Свідок ОСОБА_13 повідомив суду, що, знаходячись у складі опергрупи, він був очевидцем того, що на тротуарі з увімкненими габаритними вогнями стояв автомобіль «БМВ», троє чоловіків з якого направилися у бік «Портер пабу». Оскільки поведінка вказаних осіб та загальна обстановка свідчила про можливість вчинення ними злочину, вони вирішили простежити за розвитком подій. За вказаними особами пішов ОСОБА_12 Згодом один з трьох, який виявився водієм, повернувся та перебував біля автомобіля. Отримавши світовий сигнал, водій пішов у напрямку «Портер пабу», йому на зустріч вийшли двоє інших, які тримали у руках два мішки, монітор та коробку. Склавши зазначене до багажника, двоє повернулися назад, а водій поїхав, наздогнав своїх супутників та забрав їх. Після затримання працівниками міліції вказаного автомобіля, в його багажнику були виявлені викрадені комп'ютери, монітор, сейф.

Допитаний як свідок ОСОБА_14 суду показав, що у вказаний у даному вироку день він був у складі оперативної групи, проїжджаючи близько 23-ї години по вулиці Ванди Василевської, вони побачили автомобіль «БМВ», з якого вийшли троє чоловіків та пішли у сторону «Портер пабу». Після якогось гучного звуку до автомобіля повернувся ОСОБА_10, відкрив багажник, завів двигун та знову пішов в бік будівель. Через нетривалий час з-за будівель вийшов ОСОБА_9 з рюкзаком та ОСОБА_8 і ОСОБА_10 Останні двоє несли мішок з чимось габаритним, важким та прямокутним. Все це вони поклали до багажника, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 повернулись назад, а ОСОБА_10 поїхав та згодом забрав їх в районі «Портер пабу». Свідок стверджує, що ОСОБА_10 не перебував постійно біля машини, він разом з іншими учасниками злочину ходив в напрямку будівлі, з якої вчинена крадіжка, потім повертався до машини, знову уходив. Під час затримання ОСОБА_10 та ОСОБА_8 намагалися втекти.

Суд, аналізуючи показання зазначених свідків, дійшов висновку, що ОСОБА_10 не виконував під час вчинення злочину пасивну роль, притаманну особі, необізнаній у злочинних намірах інших, оскільки разом з співучасниками ходив до місця вчинення злочину, допомагав переносити викрадене.

Суд також приймає до уваги обстановку вчинення інкримінованого обвинуваченим злочину, а саме нічний час, безлюдне місце, що дало підстави працівникам міліції обґрунтовано припустити наявність в учасників подій злочинного умислу.

У той же час, за безпідставними твердженнями обвинуваченого ОСОБА_10, він, ігноруючи вказані обставини, не дивлячись на склад учасників, які раніше неодноразово засуджувались за вчинення злочинів проти власності, про що достеменно було відомо ОСОБА_10, не здогадувався, що приймає участь у вчиненні злочину.

Вказану позицію обвинуваченого ОСОБА_10 суд сприймає як намагання уникнути відповідальності за скоєний злочин.

Крім того, з показань ОСОБА_9 вбачається, що крадіжка вчинена з використанням його інструментів, що знаходились у рюкзаку, який він утримував при собі під час поїздки та який він взяв з собою, коли виходив з машини безпосередньо перед вчиненням даного злочину. Також суттєвим є те, що перед тим як учасники викладених у вироку подій направилися до місця вчинення злочину, вони деякий час спілкувалися між собою в районі станції метрополітену «Лук'янівська», не сідаючи до автомобіля. Дана обставина свідчить, що ОСОБА_10 не міг не бачити у ОСОБА_15 рюкзака, з яким той у подальшому покинув машину та пішов до місцяі вчинення крадіжки.

Показання обвинуваченого ОСОБА_9 у цій частині підтверджуються протоколом огляду місця події від 11.06.2014, згідно з яким після затримання обвинувачених саме у нього вилучений рюкзак з молотком, трьома викрутками, стамескою, «фомкою», шилом, розвідним ключем, п'ятьма дисками для різака.

Судом також враховується, що у силу ч.2 ст. 88 КПК України докази про судимості обвинуваченого можуть бути визнані допустимими, якщо вони подаються для доказування, що обвинувачений діяв з певним умислом та мотивом, мав можливість, підготовку, обізнаність, потрібні для вчинення ним відповідного кримінального правопорушення, або не міг помилитися щодо обставин, за яких вчинив відповідне кримінальне правопорушення.

Викладене, у сукупністю з даними про особу обвинуваченого ОСОБА_10, приводить суд до твердого переконання, що ОСОБА_10 не міг помилитися щодо обставин вчинення вказаного злочину, тобто свідомо, шляхом надання транспортного засобу для усунення перешкод, спостереженням за оточенням сприяв вчиненню злочину іншими співучасниками.

Вина обвинувачених також підтверджується іншими, дослідженими судом доказами.

Відповідно до протоколу огляду автомобіля «БМВ» від 11.06.2014 в ньому знайдені - комп'ютер Арреl Imac, мобільний телефон «Motorola», два ноутбуки марки «Dell», ноутбук «Asus», мобільний телефон «Nokia», монітор «Asus», металевий сейф, маска з вирізами для очей та рота, троє гумових перчаток, 8 робочих рукавиць.

Вилучені предмети визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів справи.

Згідно з висновком експерта ОСОБА_16 від 30.06.2014 № 738 проведеною судової трасологічною експертизою встановлено, що слід взуття, вилучений в ході огляду місця події 11.06.2014 у приміщенні офісної будівлі за адресою - м. Київ, вул. Маршала Рибалка, б. 10/8, відноситься до виду взуття, зразком якого являється взуття ОСОБА_9

Надаючи оцінку правильності кваліфікації дій обвинувачених за ч.4 ст.185 КК України під час досудового розслідування, суд приймає до уваги таке.

Відповідно до пред'явленого обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 поставлено у провину викрадення поряд з іншим майном також грошових коштів у сумі 23 100 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на день вчинення злочину становило 268 653 грн.

Вказані кошти вилучені під час повторного огляду автомобіля ОСОБА_10, при цьому відповідно до протоколу від 12.06.2014 власник автомобіля участі у цьому огляді не приймав, стороною обвинувачення не спростовані доводи ОСОБА_10 про те, що дозволу на повторний огляд автомобіля він не давав.

Згідно з положеннями ч.2 ст.87 КПК суд зобов'язаний визнати недопустимими докази, отримані з істотними порушеннями прав людини, зокрема здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу.

Відповідно до ч.2 ст.237 КПК огляд володіння особи, до якого належить і транспортний засіб, здійснюється за правилами, передбаченими для обшуку, тобто за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або ж на підставі ухвали слідчого судді.

Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_10 добровільної згоди на проведення 12.06.2014 огляду автомобіля «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1, не надавав. Також суду не надана ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення вказаної слідчої дії.

Наведене приводить до висновку про недопустимість даного доказу.

Інші докази, які б підтверджували факт викрадення обвинуваченими грошових коштів у сумі 23 100 дол. США, стороною обвинувачення суду не надані.

Виходячи з наведеного, належними та допустимими доказами підтверджується викрадення обвинуваченими чужого майна на загальну суму 34 799, 92 грн., яка не перевищує у 250 разів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто не дає підстав для кваліфікації дій ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за ч.4 ст.185 КК України.

У той же час, суд вважає доведеним факт вчинення вказаними особами злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК, тобто таємного викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням до приміщення.

Дії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 органом досудового розслідування правильно кваліфіковані також за ознакою повторності з огляду на наявність у кожного них не знятої та не погашеної судимості.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_8 встановлено, що він неодноразово судимий за вчинення злочинів корисливого спрямування, відбував покарання у виді позбавлення волі. З даних обставин належних висновків не зробив, що свідчить про наявність підстав для застосування до нього більш суворого покарання в межах санкції, передбаченої ч.3 ст.185 КК.

До обставин, що пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК слід віднести каяття обвинуваченого.

Суд не вбачає обставини, які б у силу ст.67 КК обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_8

Дані про особу ОСОБА_9 доводять, що він неодноразово був засуджений як в Україні, так і за її межами, що відповідно до ст. 9 КК враховується при кваліфікації нового злочину, призначенні покарання.

Таким чином, раніше застосовані до ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі за вчинення злочинів проти чужої власності не вплинули на його поведінку, будь-якого позитивного результату не забезпечили.

Враховуючи, що згідно з ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, суд не вбачає підстав для застосування до вказаного обвинуваченого іншого покарання, ніж позбавлення волі на певний строк.

Каяття обвинуваченого ОСОБА_9 є обставиною, яка пом'якшує покарання.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_9, суд не знаходить.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_10 встановлено, що він у силу ст. 89 КК не судимий, має постійне місце роботи, за яким характеризується позитивно.

За сукупністю обставин вчинення даного злочину, його ступеню тяжкості, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_10, суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів застосування до нього покарання у виді позбавлення волі у межах санкції інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

Обставин, які б пом'якшували або обтяжували покарання щодо ОСОБА_10 суд не знаходить.

Враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, другорядну роль даного обвинуваченого у вчиненні інкримінованого діяння, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та вважає за можливе відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

Потерпілими цивільні позови не заявлені.

Процесуальні витрати на проведення судової трасологічної експертизи становлять 393, 20 грн., та підлягають стягненню з обвинувачених.

Речові докази передані на зберігання представникам потерплих та знаходяться у камері схову Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.185, ст.ст. 61, 65, 75 КК України, ст. ст.373, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 визнати винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити покарання:

-ОСОБА_8 - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців;

-ОСОБА_9 - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

-ОСОБА_10 - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язки - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Запобіжний захід ОСОБА_10 у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Змінити ОСОБА_9 запобіжний захід з застави на тримання під вартою.

Строк відбуття ОСОБА_8 призначеного даним вироком покарання відраховувати з дня його затримання, тобто з 11 червня 2014 року.

Строк відбуття ОСОБА_9 призначеного даним вироком покарання відраховувати з 15.10.2015, зарахувавши також період його перебування під вартою тривалістю 9 днів з 11 по 19 червня 2014 року.

Речові докази, передані потерпілим для зберігання, залишити останнім як власникам, інші, що зберігаються у камері зберігання речових доказів Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, знищити.

Стягнуті з засуджених судові витрати у сумі 393 (триста дев'яносто три) грн. 20 коп.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя В.М.Циктіч