Вирок № 52331056, 16.10.2015, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33825/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2015

Печерський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого - судді Тарасюк К.Е.,

при секретарях - Горовій Н.Г., Грицюк Н.А., Рибальченко О.Д., Сулимі А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014100060004726 від 04.09.2014, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, з професійно-технічною освітою, який неодружений, не працює, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судимий:

- 28.12.2000 Харківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 229-6 КК України в редакції 1960 року на 3 роки позбавленні волі з відстрочкою виконання вироку на підставі ст. 46-1 КК України;

- 12.11.2001 Печерським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 186 КК України із застосування ст. 71 КК України на 5 років позбавлення волі;

- 10.09.2007 Оболонським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

- 27.12.2011 Печерським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнився 06.03.2014 за закінченням строку відбування покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів -Семиженко О.І., Сказка С.І.,

потерпілої - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, будучи раніше неодноразово судимим, звільнившись 06.03.2014 з місць позбавлення волі за відбуттям покарання і маючи судимість, що не знята і не погашена у встановленому законом порядку, повторно вчинив корисливий злочин за наступних обставин.

03 вересня 2014 року, приблизно о 07 год. 15 хв., ОСОБА_1, діючи повторно з корисливих мотивів, реалізуючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи в приміщенні магазину «Велика кишеня» за адресою: м. Київ, Печерська площа, 1, вважаючи, що його дії є непомітними для інших осіб, з камери схову для зберігання речей покупців, шляхом підбору ключа таємно викрав належну ОСОБА_2 сумку з шкірозамінника вартістю 200 грн., в якій знаходилися грошові кошти в сумі 35,00 гр. та 50 доларів США, що на час вчинення злочину за курсом НБУ становило 670 грн), якими розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 905, 00 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні частково визнав свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, по суті фактичних обставин справи пояснив, що 03 вересня 2014 року, приблизно о 07 год. 15 хв., перебуваючи в приміщенні магазину «Велика кишеня» за адресою: м. Київ, Печерська площа, 1, вважаючи, що його дії є непомітними для інших осіб, з камери схову для зберігання речей він таємно викрав жіночу сумку, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 35,00 гр. та 50 доларів. Грошовими коштами він розпорядився на власний розсуд, а сумку в цей же день викинув. Причину вчинення злочину пояснив потребуванням грошей, оскільки він ніде не працював. Свої дії охарактеризував негативно. Натомість, в обґрунтування процесуальної позиції захисту стверджував, що камеру схову, де зберігалися речі потерпілої, відкрив випадково, ключем від власної ячейки, у зв'язку з чим вважав відсутньою в його діях кваліфікуючу ознаку «проникнення у сховище».

Наряду з процесуальною позицію ОСОБА_1, його вина у вчиненні злочину за встановлених судом обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, аналіз та оцінка яких наведені у вироку нижче.

Показаннями потерпілої ОСОБА_2 про те, що 03 вересня 2014 року, приблизно о 07 год. 00 хв., вона прийшла до магазину «Велика кишеня» за адресою: м. Київ, Печерська площа, 1.Сумку поклала до камери схову для зберігання речей покупців, яку закрила на ключ. Приблизно через 20 хвилин вона повернулася до камери схову та виявила, що камера була закрита, але її речі в ній булим відступні. Наряду з сумкою, вартістю 200 грн, в неї викрали 50 дол. США та 35 грн.

Даними протоколу перегляду відеозапису, який також було відтворено в судовому засіданні у відповідності до якого, ОСОБА_1, перебуваючи поряд з камерами схову для зберігання речей покупців протягом незначного проміжку часу неодноразово намагався відкрити камери схову речей, до тих пір поки о 07:15 год. не відкрив ячейку з речами потерпілої, з якої взяв сумку та вийшов з нею за межі магазину.

Кількість, найменування та вартість викраденого майна визначені судом на підставі показань потерпілої ОСОБА_2 і обвинуваченим в судовому засіданні не оспорювалися.

Твердження обвинуваченого про відсутність в його діях кваліфікуючої ознаки «вчинення крадіжки з проникненням у сховище» безпідставне, оскільки не відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи та не ґрунтується на нормах діючого законодавства.

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне, недозволене, протиправне потрапляння (входження) до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. У постанові також зазначено, що, вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки, суди повинні з'ясовувати з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме у неї виник умисел на заволодіння майном.

Залежно від того, які фактичні ознаки складу суспільно небезпечного діяння будуть установлені судом, як ці ознаки будуть співвідноситися з ознаками складу злочину, що містяться у кримінально-правовій нормі, та від того, як вони трактуються й застосовуються на практиці, можна виділити фізичний і юридичний (психологічний) критерії розуміння поняття «проникнення». Характерними рисами першого є: а) факт входження чи потрапляння у приміщення; б) спосіб, місце, час та обставини (існуючий режим доступу до майна, яке там знаходилось), за яких відбулося входження чи потрапляння у приміщення. Характерними рисами другого є: а) незаконність входження у приміщення (за відсутності в особи права перебувати там, де знаходиться майно, на заволодіння яким спрямовані її дії); б) мета, яку переслідує особа, що вчиняє таке входження, усвідомлення характеру (перебігу) вчинюваного нею суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного проникнення (входження чи потрапляння) у приміщення, передбачення наслідків свого діяння. Факт входження, потрапляння у приміщення чи поява у ньому іншим способом у поєднанні з іншими зовнішніми поведінковими проявами дають можливість визначити об'єктивну сторону суспільно небезпечного діяння.

Під поняттям «сховище» слід розуміти певні місця чи ділянки території, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які обладнані огорожею чи технічними засобами або забезпечені іншої охороною: пересувні автолавки, рефрижератори, контейнери, сейфи та інші сховища.

Аналізуючи поведінку обвинуваченого ОСОБА_1, який заздалегідь утвердившись в намірі заволодіти чужим майном, шляхом підбору ключа неодноразово намагався відкрити чужу камеру схову, проте зазначене позитивного результату не дало до тих пір, поки він не відкрив ячейку з речами потерпілої, суд приходить до висновку про вчинення ним крадіжки з незаконним проникненням у сховище, та в межах висунутого обвинувачення кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна з проникненням у сховище, вчинене повторно.

При призначенні покарання суд, у відповідності до положень ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення злочину, дані, які характеризують особу обвинуваченого, наявність ( відсутність ) обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_1 вчинив умисний тяжкий злочин, раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, має середню освіту, проте офіційно не працевлаштований та суспільно корисною працею не займався, за місцем постійного проживання характеризується формально, з 2001 року перебуває на обліку лікаря нарколога з діагнозом: розлади психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, судом під час розгляду справи не встановлено.

Оцінивши конкретні обставини вчинення злочину та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, який раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення корисливих злочинів, відбував покарання у виді позбавлення волі, проте належних висновків для себе не зробив і під час судимості, що не знята і не погашена у встановленому законом порядку, знов вчинив аналогічний злочин, що свідчить про відверте небажання ОСОБА_1 стати на шлях виправлення, збитки потерпілій не відшкодував, ухилявся від явки до суду, у зв'язку з чим оголошувався в розшук, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк, справедливе й достатнє для досягнення цілей покарання.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином вимоги потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого грошових коштів в рахунок відшкодування завданої злочином шкоди ґрунтуються на законі, а оскільки судом встановлено наявність причинного зв'язку між діями ОСОБА_1 та завданими потерпілій збитками, розмір завданих збитків визнаний обвинуваченим, цивільний позов потерпілої підлягає задоволенню в повному обсязі.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до положень до ч. 9 ст.100 КПК України. Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 371, ч.2 ст. 373, ст. ст. 374, 376 КПК України, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його фактичного затримання та взяття під варту - з 21 липня 2015 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 905,00 грн. (дев'ятсот п'ять гривень) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.

Речові докази:

- лазерний компакт диск з відеозаписом події злочину (т.1 а.с. 156), в подальшому зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити у виді тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Копію вироку вручити прокурору і обвинуваченому.

Суддя К.Е. Тарасюк