Постанова № 52330990, 30.09.2015, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/383/15

Справа №754/10799/15-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2015 року Деснянський районний суд м.Києва в складі :

головуючого судді Мальченко О.В.

при секретарі Яремус-Байсановій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м.Києва про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити дії ,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом , посилаючись на те , що йому при призначенні пенсії за віком було неправомірно застосовано показник середньої заробітної плати працівників , зайнятих у галузі економіки України за 2007 р. у розмірі 1197, 91 грн .

Відповідно до заявлених позовних вимог просить :

1 . Визнати дії відповідача щодо призначення позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників , зайнятих у галузі економіки України за 2007 р. у розмірі 1197, 91 грн . з 07.05.2015 р. - неправомірними .

2. Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. ст. 26, 27, 40 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування » із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників , зайнятих у галузі економіки України за 2012-2014 р.р. з 07.05.2015 р.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримали з обставин , що викладені у адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечувала з підстав їх необгрунтованості , зазначила про те , що при переведенні працівника з пенсії за вислугу років на пенсію за віком , останній має право на врахування страхового стажу , набутого після призначення ( попереднього перерахунку ) пенсії за вислугу років та обчислення пенсії з урахуванням заробітку за період , визначений ст. 40 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування » .

Вислухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази , суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні , позивач перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб , звільнених з військової служби та деяких інших осіб » ( Закон № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. ) .

07.05.2015 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. ст. 26, 27, 40 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування » ( Закон № 1058 -ІV від 09.07.2003 р. ) .

Листом від 03.07.2015 р. відповідач повідомив позивача про те , що його переведено з одного виду пенсії на інший та при обрахунку заробітної плати застосовано показник середньої заробітної плати працівників , зайнятих у галузі економіки України за 2007 р. у розмірі 1197, 91 грн .

Не погодившись із такими діями відповідача , позивач 27.07.2015 р. звернувся до суду із вищезазначеним адміністративним позовом .

Відповідно до висловленої у постанові Верховного Суду України позиції у справі № 21-612а14 щодо застосування частини третьої ст.. 45 Закону № 1058 -ІV у випадку , коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ , котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії , ніж Закон № 1058 -ІV, у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом № 1058 -ІV такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки , що передують року призначення нового виду пенсії , оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом , ніж пенсія за вислугу років .

Відповідно до ст. 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб , звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , які мають право на пенсію за цим Законом , базується на Конституції України і складається з цього Закону , Закону № 1058 -ІV та інших нормативно -правових актів України , прийнятих відповідно до цих законів .

Статтею 1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором; у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону № 2262-XII та Закону № 1058-IV, призначається одна пенсія за її вибором; при цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону № 2262-XII, і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону № 1058-ІV, яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

У частині першій статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

За правилами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV

Водночас позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Зокрема, при призначенні пенсії за вислугу років показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується в силу вимог зазначеного Закону, адже основою доходу у цьому разі є грошове забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України , органи державної влади та місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов»язані діяти лише у спосіб , що передбачені Конституцією та Законами України .

Відповідно до ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши встановлені по справі обставини в їх сукупності , суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача .

На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 5, 17, 94, 158-162 , КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково .

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м. Києва щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників , зайнятих у галузі економіки України за 2007 р. в сумі 1197 , 91 грн. з 07.05.2015 р.

Зобов"язати Управління Пенсійного Фонду України у Деснянському районі м.Києва призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст..ст. 26, 27, 40 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників , зайнятих у галузі економіки України за 2007 р. в сумі 1197 , 91 грн. з 07.05.2015 р.

Постанова може бути оскаржена протягом 10-ти днів до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва .

Суддя :

.