Ухвала суду № 52327581, 07.12.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а/1770/1218/2011

Головуючий у 1-й інстанції: Дудар О.М.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"07" грудня 2011 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Хаюка С.М.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_2,

при секретарі Феськовій М.Ю. ,

за участю представника ТОВ"Ливарно-механічний завод " Ісполін" , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" квітня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ливарно-механічний завод " Ісполін" до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ливарно-механічний завод "Ісполін" звернулося з адміністративним позовом до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.09.2010р. №0026141740/0, від 12.10.2010р. №0026141740/1 та від 29.12.2010р. №0026141740/2.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції від 15.09.2010р. №0026141740/0, від 12.10.2010р. №0026141740/1, від 29.12.2010р. №0026141740/2.

Присуджено на користь позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ливарно-механічний завод "Ісполін" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40грн.

Не погоджуючись з даною постановою податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав і просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін..

Представник державної податкової інспекції в судове засідання не з"явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, а тому відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, розгляд проводиться без його участі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників у справі та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 об'єднаною державною податковою інспекцією з 13.08.2010р. по 27.08.2010р. проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТзОВ "Ливарно-механічний завод "Ісполін" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2007р. по 01.08.2010р.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 03.09.2010р. №154/23/33522271 (а.а.с.11-18), згідно з висновками якого проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, п.1.1 ст.1, п.1.6 ст.1, п.2.1 ст.2, пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.3.2 ст.3, п.3.4 ст.3, п.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп."а" п.19.2 ст.19, пп."а" п.20.2 ст.20, пп."а" 20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-IV, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 1513,06грн., у випадку коли не оподатковано доходи, отримані платником податку від підприємства у вигляді додаткових благ.

На підставі вказаного акта від 03.09.2010р. №154/23/33522271 ОСОБА_3 ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2010р. №0026141740/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 4539,18грн., у т.ч.: 1513,06грн. - за основним платежем, 3026,12грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.6).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 12.10.2010р. №18948 ОСОБА_3 ОДПІ податкове повідомлення-рішення від 15.09.2010р. №0026141740/0 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.а.с.41-45).

12.10.2010р. ОСОБА_3 ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0026141740/1, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 4539,18грн., у т.ч.: 1513,06грн. - за основним платежем, 3026,12грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.6).

Не погоджуючись з вказаним рішенням та прийнятими ОСОБА_3 ОДПІ за розглядом первинної скарги податковими повідомленнями-рішеннями, ТзОВ "Ливарно-механічний завод "Ісполін" подало до ДПА в Рівненській області повторну скаргу від 20.10.2010р. ( а.а.с.53-55).

Рішенням про результати розгляду повторних скарг від 22.12.2010р. №26036/25-16/389-390 ДПА в Рівненській області було залишено без змін прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення та рішення ОСОБА_3 ОДПІ про результати розгляду первинної скарги від 12.10.2010р. №18948, а повторна скарги позивача залишена без задоволення (а.а.с.56-62).

29.12.2010р. на підставі рішень, прийнятих за розглядом первинної та повторних скарг, ОСОБА_3 ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0026141740/2, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 4539,18грн., у т.ч.: 1513,06грн. - за основним платежем, 3026,12грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.5).

ТзОВ "Ливарно-механічний завод "Ісполін" було подано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України.

Рішенням ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 03.03.2011р. №4368/6/25-045 було залишено без змін податкові повідомлення-рішення ОСОБА_3 ОДПІ від 15.09.2010р. №0026141740/0, від 12.10.2010р. №0026141740/1 та від 29.12.2010р. №0026141740/2, а повторна скарга позивача залишена без задоволення (а.а.с.8-10).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2009р. між ТзОВ "Ливарно-механічний завод "Ісполін" (позикодавець) та ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір про зворотню безвідсоткову позику №1, згідно з яким позикодавець надає зворотню безвідсоткову позику позичальнику в розмірі 80000,00грн. на термін до 11 травня 2010 року (а.а.с.18).

14.05.2009р. між ТзОВ "Ливарно-механічний завод "Ісполін" (позикодавець) та ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір про зворотню безвідсоткову позику №2, згідно з яким позикодавець надає зворотню безвідсоткову позику позичальнику в розмірі 80000,00грн. на термін до 14 травня 2010 року (а.а.с.19).

Пунктом 2.2 кожного з договорів визначено, що позика надається на зворотній і безпроцентній основі, а пунктом 5.2 - що договір діє до моменту його остаточного виконання.

Відповідно до умов вищевказаних договорів позивач надав безвідсоткову зворотню позику ОСОБА_5, а саме:

- у травні 2009 року в сумі 125000,00грн. згідно з видатковими касовими ордерами від 27.05.2009р. №79 на 5000,00грн., від 28.05.2009р. №80 на 40000,00грн. та від 29.05.2009р. №81 на 80000,00грн. (а.а.с.36-37);

- у червні 2009 року в сумі 35000,00грн. згідно з видатковими касовими ордерами від 02.06.2009р. №83 на 20000,00грн. та від 05.06.2009р. №84 на 15000,00грн. (а.а.с.36, 38).

ОСОБА_5 згідно з наказом від 30.07.2009р. №51 звільнений з займаної посади.

На момент закінчення терміну дії договорів (11.05.2010р. та 14.05.2010р.) позика у загальній сумі 160000,00грн. ОСОБА_5 в касу підприємства не поверталася та із заробітної плати працівника утримана не була.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції посилаючись на положення ст.ст.1046, 1048 Цивільного Кодексу України виходив з того , що одержання від позичальника процентів від суми позики є правом, а не обов'язком позикодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Належними цивільними правами сторони користуються на власний розсуд. Укладаючи договори від 11.05.2009р. №1 та від 14.05.2009р. №2, сторони досягли домовленості з усіх істотних умов, зокрема й стосовно безпроцентності користування позикою, а тому ні закон, ні договір у спірних правовідносинах не передбачають обов'язкової сплати позичальником відсотків за користування позикою.

Розмір відсотків на рівні облікової ставки Національного банку України визначається у випадку, якщо договором передбачена сплата відсотків, однак не встановлений їх розмір. Оскільки між позикодавцем та позичальником в спірних правовідносинах однозначно погоджено безвідплатність договорів позики, то відсутні правові підстави для нарахування відсотків в будь-якому розмірі, в тому числі й на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідач необґрунтовано розцінює умови, зазначені в ч.2 ст.1048 ЦК України, як виняток із загального правила відплатності договору позики. В названій нормі закону вказані умови, за яких договір позики вважається безпроцентним в будь-якому випадку, незалежно від домовленостей сторін. На думку суду, вказана норма права не регулює правовідносин між ТзОВ "Ливарно-механічний завод "Ісполін" та фізичною особою ОСОБА_5, відтак відповідач покликається на неї безпідставно.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001р. №2664-III (далі Закон №2664-III) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно з п.6 ч.1 ст.4 Закону №2664-III фінансовими послугами вважається, зокрема, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Статтею 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 08.12.1994р. №334/94-ВР визначено доходи, що включаються до складу валового доходу підприємства.

Крім того суд першої інстанції, прийшов до висновку, що норми Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001р. №2664-III (п.5 ч.1 ст.1) та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 08.12.1994р. №334/94-ВР (ст.4), можуть бути підставно застосовані для визначення валового доходу підприємства та, відповідно, для визначення його податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток.

Однак, спірні податкові повідомлення-рішення обґрунтовані нормами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. N889-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон N889-IV), і визначає позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, а тому на думку суду, не нарахування позикодавцем позичальнику відсотків за користування позикою за договорами про поворотну безвідсоткову позику, помилково розцінено податковим органом як додаткове благо, оскільки воно не має ознак визначеного законом додаткового блага фізичної особи, а тому не є об'єктом оподаткування.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги .

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову Житомирським окружним адміністративним судом від 26.04.2011року винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст.195,198, 200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя < (підпис) > ОСОБА_1

судді: < (підпис) > ОСОБА_6 ОСОБА_2

Повний текст виготовлено 12.12.2011 року.

< Довідник >

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Ливарно-механічний завод " Ісполін" вул.Грушевського 134,м.Дубно,Дубнівський район, Рівненська область,35604

3- відповідачу ОСОБА_3 об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області вул.Грушевського , 134,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35600

< Текст >