Рішення № 52323283, 08.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 378/467/15-ц Головуючий у І інстанції Гуртовенко Р.В.Провадження № 22-ц/780/4847/15 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.Категорія 22 08.10.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Волохова Л.А.

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

та секретаря: Роговської Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за позовом прокурора Ставищенського району Київської області до ОСОБА_2, Головного Управління Держземагенства України у Київській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ Держземагенства України у Ставищенському районі Київської області, Реєстраційна служба Ставищенського районного управління юстиції у Київській області, Ставищенська селищна рада про визнання недійсним та скасування наказів Головного управління Держземагенства України у Київській області, визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок, скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції у Київській області про державну реєстрацію прав оренди земельних ділянок за апеляційними скаргамипредставника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та Головного управління Держземагенства у Київській області на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року у справі,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Ставищенського району Київської області звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що прокуратурою району встановлено порушення земельного законодавства під час відведення ОСОБА_2 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Ставищенського району.

Наказами Головного управляння Держземагенства у Київській області від 01.10.2014 року №6254/15-14, №6251/15-14, №6252/15-14, №6255/15-14, №6258/15-14 надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, які розташовані на території Ставищенської селищної ради Ставищенського району Київськоїобласті орієнтовним розміром 9,3900 га, 15,0900 га, 15,0300 га, 13,3900 га та 6,8000 га відповідно, з цільовим призначенням - для фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

У подальшому наказами Головного управляння Держземагенства України у Київській області від 23.10.2014 року №№10-8199/15-14-сг, 10-8202/15-14-сг, 10-8205/15-14-сг, 10-8197/15-14-сг, 10-8201/15-14-сг затверджено проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 на території Ставищенської селищної ради Ставищенського району та надано в оренду строком на 49 років земельні ділянки, а саме: площею 6,7445 га, кадастровий номер НОМЕР_1; площею 13,3874 га, кадастровий номер НОМЕР_2; площею 15,0296 га, кадастровий номер НОМЕР_3; площею 15,0346 га, кадастровий номер НОМЕР_4; площею 9,4166 га, кадастровий номер НОМЕР_5.

На підставі вказаних наказів між Головним управлінням Держземагенства України у Київсбкій області в особі начаьника відділу Дерземагентства у Ставищенському районі Хомичем В.І. із фізичною особою ОСОБА_2 04 листопада 2014 року укладено договори оренди земельних ділянок. У п.5 кожного договору оренди визначено вартість земельних ділянок в залежності від їх площі: 143 863 грн. 42 коп. за земельну ділянку площею 6,7445 га; 285 559 грн.66 коп. за земельну ділянку площею 13,3874 га; 320 588 грн. 58 коп. за земельну ділянку площею 15,0296 га; 320695 грн.23 коп. за земельну ділянку площею 15,0346 га; 200860 грн. 60 коп. за земельну ділянку площею 9,4166.

Усі вказані вище договори оренди землі зареєстровані у Реєстраційній службі Ставищенського районного управління юстиції Київської області 27.11.2014 року.

У позовній заяві позивач зазначав, що Головним управлінням Держземагенства України у Київській області прийнято накази №№ 6254/15-14,6251/15-14, 6252/15-14, 6255/15-14, 6258/15-14 від 01 жовтня 2014 року про надання дозволів ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та накази №№10-8199/15-14-сг, 10-8202/15-14-сг, 10-8205/15-14-сг, 10-8197/15-14-сг, 10-8201/15-14-сг від 23 жовтня 2014 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 у супереч вимогам законодавства, зазначаючи, що ОСОБА_2 із заявами про отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства до Ставищенської районної державної адміністрації та Ставищенської селищної ради не звертався, що підтверджується листами РДА та сільради. Державним реєстратором юридичних та фізичних осіб-підприємців Ставищенського районного управління юстиції реєстрація селянських фермерських господарств, засновником яких є ОСОБА_2 упродовж 2013-2015 років не проводилась.

У поданому клопотанні про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою не обґрунтував розміри вищевказаних земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, необхідність отримання саме таких площ землі та не зазначив при цьому перспективи діяльності свого фермерського господарства. Також позивач вказує, що відповідач ОСОБА_2, на його думку, не має можливості займатися фермерським господарством, оскільки у нього відсутня належна сільськогосподарська техніка для обробки земель, що підтверджується листом державного інспектора відділу Державної інспекції сільського господарства в Київській області. Також позивач зазначав, що земельні ділянки, надані ОСОБА_2 в оренду, розташовані на значній відстані одна від одної, що вказує та те, що ці ділянки не являють собою єдиного масиву і у свою чергу унеможливлює їх раціональне використання. Крім спірних земельних ділянок ОСОБА_2 надано ще 24 земельні ділянки для ведення фермерського господарства різними площами, які розташовані на території Бесідської, Журавлиської, Сухоярської, Сніжківської, Юрківської, Станіславчицької, Розумнянської сільських та Ставищенської селищної рад Ставищенського району Київської області.

З огляду на ці обставини, просить визнати недійсними та скасувати зазначені вище накази ГУ Держземагенства у Київській області, визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладених між ГУ Держземагенства у Київській області та ОСОБА_2, а також скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Ставищенського управління юстиції Київської області від 27.11.2014 р. про державну реєстрацію інших речових прав - прав оренди ОСОБА_2 на ці ділянки.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року позов задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсними та скасовано накази Головного управління Держземагентства України у Київській області №6254/15-14, №6251/15-14, №6252/15-14, №6255/15-14 та №6258/15-14 від 01 жовтня 2014 року, якими надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства орієнтованою площею 9,3900 га, 15,0900 га, 15,0300 га, 13,3900 га, 6,8000 га, які розташовані на території Ставищенської селищної ради Ставищенського району Київської області.

Визнано недійсними та скасовано накази Головного управління Держземагентства України у Київській області від 23 жовтня 2014 року, якими затверджено проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 на території Ставищенської селищної ради Ставищенського району Київської області, загальною вартістю 1 271 567 грн. 49 коп.

Визнано недійсними 5 договорів оренди земельних ділянок, укладених 04 листопада 2014 року між Головним управлінням Держземагентства України у Київській області та ОСОБА_2, зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області від 27 листопада 2014 року про державну реєстрацію інших речових прав -прав оренди земельних ділянок.

Стягнуто з відповідачів на користь держави судові витрати у розмірі по 1827 грн. з кожного.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 та Головне управління Держземагентства України у Київській області подали апеляційні скарги.

Представник ОСОБА_2 просить скасувати судове рішення та закрити провадження у справі. Головне управління Держземагенства у Київській області просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування судом усіх обставин справи.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги представник ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_2 правомірно звернувся саме до ГУ Держземагенства у Київській області про надання йому в оренду вказаних земельних ділянок і діяв у відповідності до діючого законодавства; вказує, що позивачем не було належним чином обґрунтовано підстави для визнання недійсними договорів оренди та не довів факту порушення інтересів держави.

Головне управління Держземагенства у Київській області, посилаючись на відсутність у позивача підстав для звернення до суду із цим позовом, а також на те, що є належним розпорядником спірними земельними ділянками та надав їх в оренду у відповідності до діючого законодавства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що брали участь у розгляді справи апеляційним судом, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а апеляційну скаргу ГУ Держземагенства у Київській області необхідно задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позов прокурора Ставищенського району Київської області, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані накази ГУ Держземагенства в Київській області прийняті з порушенням вимог Конституції України, статей 116,123 ЗК України, спірні договори оренди землівід 04 листопада 2014 року, укладені між відповідачами, мають бути визнані недійсними відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України. Крім того, суд послався на те, що надання спірних земельних ділянок в оренду ОСОБА_2 відбулося з порушенням законодавства України, оскільки відповідач не звертався до відповідної районної державної адміністрації чи сільської ради із заявою про отримання у користування цих ділянок, у своїх клопотаннях не обґрунтував розміри земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробки, ОСОБА_2 спірні земельні ділянки надані не єдиним масивом, він не має можливості займатися фермерським господарством, оскільки відсутня сільськогосподарська техніка, оспорювані договори оренди з ним ГУ Держземагенства у Київській області укладені всупереч встановленої процедури набуття права оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства - без прийняття рішення відповідним органом виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та без проведення земельних торгів.

Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 жовтня 2014 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держземагентства у Київській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для створення та ведення фермерського господарства. До заяви додав письмове обґрунтування необхідності вилучення та відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами 1, 3 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. Аналіз зазначеної правової норми дає підстави вважати, що Законом України «Про фермерське господарство» не передбачено права відмови громадянам у прийнятті їх заяви про надання земельної ділянки для створення фермерського господарства у зв'язку з недотриманням правил, передбачених ч.1 ст.7 цього Закону.

Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або користування для всіх потреб.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Зокрема, частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України Держземагентство України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, а тому колегія суддів апеляційного суду вважає хибними висновки про неправомірність звернення ОСОБА_2 з питанням щодо виділення йому землі в оренду до ГУ Держземагентства в Київській області.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення про відведення відповідачу ОСОБА_2 земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства було прийняте центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин - Головним управліннямДержземагентства України у Київській області.На підставі прийнятих рішень були укладені договори на створення (передачу) проектно-вишукувальних робіт із землеустрою, відповідно до повноважень, передбачених ст.ст.122,123 ЗК України та у порядку встановленому ст.ст.26-28,50 ЗУ «Про землеустрій», проекти землеустрою було погоджено в порядку, встановленому ст.186-1 ЗК України та у відповідності до визначених статтями 122, 123 ЗК України повноважень та ст.ст.1,2,7 Закону України «Про фермерське господарство».

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що передача зазначених земельних ділянок ОСОБА_2 відбулася із порушенням вимог Закону, оскільки, звертаючись до ГУ Держземагенства у Київській області про надання у користування спірних ділянок, він у своїй заяві обґрунтовував й необхідність одержання земель у зазначених заявником розмірах для створення фермерського господарства, розміри земельних ділянок визначив з урахуванням перспектив діяльності її майбутнього фермерського господарства та додав до заяви необхідні документи. Окремого ж письмового викладення конкретних перспектив діяльності фермерського господарства закон від заявника не вимагає.

Також, колегія суддів вважає помилковим висновок суду в частині визнання незаконними та скасування вищевказаних наказів ГУ Держземагентства у Київській області з підстав недотримання управлінням вимог ч.7 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» та надання земельних ділянок не єдиним масивом, оскільки це спростовуються наступним.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Отже, ця норма закону передбачає, що фермерське господарство, як форма підприємницької діяльності громадян, використовує для отримання прибутку земельні ділянки (без обмежень знаходження в єдиному масиві), які надані для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч.7 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство», земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що надання земельних ділянок єдиним масивом має місце лише в тому випадку, коли, орган, уповноважений розпоряджатися землями, приймає рішення про надання в оренду громадянину земельних ділянок сільськогосподарського призначення лісового та водного фондів єдиним масивом, а не окремо по кожній категорії земель для ведення фермерського господарства.

Крім того, колегія суддів враховує, що чинне законодавство не встановлює обмежень для суб'єкта земельних відносин граничних розмірів єдиних масивів земель для набуття в оплатний найом (оренду) та їх кількість.

Із матеріалів справи вбачається, що зі змісту заяв відповідача у справі ОСОБА_2 до ГУ Держземагентства у Київській області вбачається, що він просив поза межами населених пунктів на адміністративній території Ставищенської селищної ради надати йому дозвіл на виготовлення технічної документації (розроблення проекту землеустрою) щодо відведення земельних ділянок запасу та резерву в оренду для створення фермерського господарства.

Також, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_2 не має можливості для ведення фермерського господарства через відсутність у нього належної сільськогосподарської техніки є таким, що ґрунтується на припущеннях, адже відсутність у власності сільськогосподарської техніки для обробітку земельних ділянок не позбавляє можливості їх використання на інших передбачених законом підставах. Зокрема, у матеріалах справи наявний договір № 15/03-14 від 15 березня 2014 року, за яким ТОВ «Агрофірма «Інтерагросервіс» зобов'язується виконати на спірних земельних ділянках комплекс сільськогосподарських робіт щодо їх обробки та збору врожаю. Чинне законодавство не вимагає обов'язкової наявності у особи, яка має намір займатися фермерським господарством, сільськогосподарської техніки на праві приватної власності.

Ще як на одну із підстав задоволення позовних вимог прокурора суд першої інстанції посилається на лист Реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції в Київські області про відсутність відомостей про державну реєстрацію фермерського господарства, засновником якого є ОСОБА_2.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що вказане не може бути взяте до уваги, оскільки відповідно до вимог закону, земельну ділянку отримує фізична особа без проведення аукціону з метою створення фермерського господарства, тобто вказана процедура має відбуватися вже після оформлення належним чином права на користування земельними ділянками.

Окрім зазначеного, позивачем також не доведено факту порушення інтересів держави у зв'язку з прийняттям ГУ Держземагентства у Київської області спірних наказів, оскільки спірні земельні ділянки і надалі залишаються в державній власності, а відповідачу ОСОБА_2 на підставі укладених договорів оренди вони передані лише у строкове платне користування для їх обробітку.

Хибними, на думку колегії суддів, є посилання прокурора у позові на те, що ОСОБА_2 порушиввимоги ч.5 ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка визначає строк реєстрації таких осіб до трьох робочих днів, оскільки ця норма закону визначає саме максимальний строк виконання державним реєстратором дій по реєстрації юридичних осіб, який обліковується з моменту подання особою документів для проведення реєстрації юридичної особи. Строк для створення та державної реєстрації юридичної особи - фермерського господарства , після отримання фізичною особою земельної ділянки в користування, законодавством не встановлений.

Колегія суддів апеляційного суду також вважає обґрунтованими доводи апеляційних скарг щодо відсутності правових підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.3 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звернутися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до п.2 ст.121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» ( у редакції на час звернення з позовом), представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загроз порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначав , що порушення інтересів держави у зв'язку з прийняттям наказів ГУ Дерземагенства у Київській області полягає у їх невідповідності принципам регулювання земельних відносин в Україні, закріплених в ст.14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

Із мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення можна дійти висновку, що накази ГУ Держземагентства України в Київські області порушують права та інтереси територіальної громади смт Ставище.В той же час, суд в своєму рішенні зазначає, що прокурор подав позов в інтересах держави, пославшись також на рішення Конституційного суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 року. У цьому рішенні зазначається, що необхідно розуміти під інтересами держави тощо.

Враховуючи, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування, продаватиі купувати тощо.

Згідно зі статтею 71 цього ж закону територіальні громади та органи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Враховуючи зазначене вище. Колегія суддів вважає. Що прокуратурою безпідставно ототожнюються поняття «державні інтереси» та «інтереси громади».

Враховуючи вищезазначене, а також докази, які досліджено судом, колегія суддів, вважає, що порушень вимог чинного земельного законодавства з боку ГУ Держземагентства у Київської області чинного законодавства України при видачі спірних наказів та наданні у строкове користування відповідачу зазначених ділянок, які б давали суду підстави для задоволення позовних вимог, позивачем не доведено.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що за таких обставин доводи апеляційних скарг в частині підстав у відмові в позові підлягають задоволенню, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, ухваленим на основі неповного і всебічно не з'ясованих обставинах справи, за неправильного застосування норм матеріального права, а тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові у повному обсязі.

Крім того, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляціїпредставника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в частині закриття провадження у справі, оскільки вважає наведені доводи необґрунтованими, о обставини - недоведеними.

Керуючись статтями 209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Київській області задовольнити.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора Ставищенського району Київської області до ОСОБА_2, Головного Управління Держземагенства України у Київській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ Держземагенства України у Ставищенському районі Київської області, Реєстраційна служба Ставищенського районного управління юстиції у Київській області, Ставищенська селищна рада про визнання недійсним та скасування наказів Головного управління Держземагенства України у Київській області, визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок, скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції у Київській області про державну реєстрацію прав оренди земельних ділянок - відмовити повністю.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Матвієнко Ю.О.

Мельник Я.С.