Ухвала суду № 52322611, 13.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 р.Справа № 820/7252/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Кудіній Я. Г.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Ситніка О. О.,

представника відповідача - Троцка Б. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015р. по справі № 820/7252/15

за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

17.07.2015 року Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 07.04.2015 року № 0000064600.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 12.08.2015 року задовольнив позовні вимоги.

Скасував податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 07.04.2015 року № 0000064600.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198; пп. «и» п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 662 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 18 наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної».

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державним підприємством "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" з питання дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за жовтень 2014 року по взаємовідносинах із постачальниками: ТОВ "Укртехснаб", ТОВ "Металл-Союз", ПП "Комерційна фірма "Нікон", ТОВ "Геосат Плюс", за результатами якої складено акт № 52/28-09-46-17/14310052 від 20.03.2015 року (т. 1 а.с.30-83).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. "е", "и" п. 201.1, абз. 1 п. 201.1, п.201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 423898,24 грн; п.п. "е", "и" п. 201.1, абз. 1 п. 201.1, п.201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 423898,24 грн. (т. 1 а.с. 82).

На підставі вказаного акту перевірки № 52/28-09-46-17/14310052 від 20.03.2015 року відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 07.04.2015 року № 0000064600 (т. 1 а.с. 29).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

В пункті 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ТОВ "Укртехснаб", ТОВ "Металл-Союз", ПП "Комерційна фірма "Нікон", ТОВ "Геосат Плюс".

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехснаб" (постачальник) укладено договір на поставку продукції №02/04-14 від 02.04.2014 року. За умовами укладеного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар ( т. 2 а.с. 3-3а).

Реальність виконання умов укладеного договору №02/04-14 від 02.04.2014 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: додатковими угодами до договору, специфікаціями №1, №2, №3, №4,№5, №6, №7, рахунком від 05.08.2014 року, видатковими накладними №238, №247, № 243, №254, №261, №262, №265, №272, прибутковими ордерами, лімітними картками, товарно-транспортними накладними, податковими накладними №33, №6, №8, №7, №19, №20, №21, №24, паспортами на продукцію, сертифікатами якості, свідоцтвом про приймання (т. 2 а.с. 3б-58, 61-71).

Також між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геосат Плюс " (продавець) укладено договір купівлі-продажу №ПР10405 від 04.05.2010 року, за умовами якого продавець продає, а покупець купує резину сиру, відповідно до специфікацій №1,2,3,4,5 ( т. 2 а.с. 72-73).

На виконання умов укладеного правочину позивачем надано до матеріалів справи додаткові угоди до договору, специфікації № 1, № 2, № 3, №4, № 5, видаткові накладні №ГП-0000831, №ГП-0000904, №ГП-0000917, №ГП-0000918, №ГП-0000932, №ГП-0000964, №ГП-0000965, №ГП-0001013, №ГП-0001046, №№ГП-0001047, №ГП-0001080, прибутковими ордерами, лімітними картками, товарно-транспортними накладними, податковими накладними № 72, №89, №88, №25, №91, №90, №22, №87, №37, №40, паспортами на придбану продукцію (т. 2 а.с. 74-124).

Крім того, судом встановлено, що 10.12.2009 року між позивачем (покупець) та приватним підприємством "Комерційна фірма "Нікон" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №6П/09-205. Відповідно до умов вказаного правочину, продавець продає, а покупець купує та оплачує продукцію (т. 2 а.с. 125-127).

У підтвердження реальності укладеного правочину, позивачем надано до матеріалів справи додаткову угоду до договору, специфікації №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, видаткові накладні №103, №104, №105, №106, №107, №108, №109, №112, №113, №№114, №115№ 116, №117, №118, №119, №120, №122, №123, прибутковими ордерами, лімітним картками, податковими накладними №1, №2, №3, №4, №5, №7, №8, №11, №13, №14, №15, №16, №17, №18, №19, №20, №21, №22, паспортами на придбану продукцію (т. 2 а.с. 128-243).

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металл-Союз" укладено договір №0102/13 від 01.02.2013 року, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує металопрокат у номенклатурі, кількості та ціні, відповідно до специфікації (т. 3 а.с. 2- 8).

Реальність виконання умов укладеного договору №0102/13 від 01.02.2013 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: додатковими угодами до договору, специфікацією №1, видатковими накладними №268, №279, №280, № 281, № 282, №284, № 288, прибутковими ордерами, лімітними картками, товарно транспортними накладними, податковими накладними № 9, №10, №13, №12, № 15, №14, №18, сертифікатами якості(т.3 а.с. 9-76).

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи копії наказів про призначення головного бухгалтера Британ Г.А. з 01.10.2008 року з правом підпису бухгалтерських документів, про призначення Гордієнко І.О. з 22.09.2010 року з правом підпису бухгалтерських документів, а також журнали реєстрацію довіреностей (т. 2 а.с. 60, 119, т. 3 а.с. 94-106).

Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується копіями виписок з рахунків позивача та платіжними дорученнями, що наявні в матеріалах справи

Також позивачем надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, у підтвердження наявності ресурсу для перевезення придбаної продукції (т. 2 а.с. 59).

При цьому, згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами, у зв'язку з чим у платника податку виникає право на включення до складу податкового кредиту сум за наслідком здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що виконання договорів між позивачем та ТОВ "Укртехснаб", ТОВ "Металл-Союз", ПП "Комерційна фірма "Нікон", ТОВ "Геосат Плюс" підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, специфікаціями, лімітними картками, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, слід зазначити, як встановлено судом першої інстанції, фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірного податкового повідомлень-рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем та його контрагентами.

Стосовно вказаної обставини, колегія суддів зазначає наступне.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує з недоліками, які на його думку, мають місце в діяльності підприємства-контрагента.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказані вище договори були складені з метою їх реального виконання, позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що висновок акту перевірки № 52/28-09-46-17/14310052 від 20.03.2015 року є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 07.04.2015 року № 0000064600 підлягає скасуванню.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015р. по справі № 820/7252/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 15.10.2015 р.