Ухвала суду № 52322589, 29.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 р.Справа № 820/5859/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМРАД ТРЕЙД» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в и л а:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «КОМРАД ТРЕЙД» (далі по тексту - ТОВ «КОМРАД ТРЕЙД») звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (нині Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, далі по тексту - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) від 26.12.2014 року № 10420302203, яким за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на 37.354 грн. 50 коп., у тому числі 24.903 грн. - за основним платежем, 12.451 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «КОМРАД ТРЕЙД» зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 03.12.2014 року № 5652/20-30-22-03/35972122 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КОМРАД ТРЕЙД» (податковий номер 35972122) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ДИОСКУР» (податковий номер 38773062) та ТОВ «ІНВЕСТИЦІЇ ТРЕТЬОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ» (податковий номер 36522211) за серпень 2014 року» (далі - акт перевірки). Вказує, що оскільки наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин з ТОВ «ДИОСКУР», то підприємство має встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року адміністративний позов ТОВ «КОМРАД ТРЕЙД» задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 26.12.2014 року № 10420302203.

Судове рішення вмотивовано посиланням на правомірність віднесення до складу податкового кредиту за серпень 2014 року суму ПДВ, сплачену в ціні придбаних у ТОВ «ДИОСКУР» товарів, відповідачем не доведено факт порушення позивачем податкового законодавства.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «КОМРАД ТРЕЙД» відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «КОМРАД ТРЕЙД», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ДИОСКУР» та ТОВ «ІНВЕСТИЦІЇ ТРЕТЬОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ» за серпень 2014 року, результати якої оформлені актом № 5652/20-30-22-03/35972122 від 03.12.2014 року (а.с. 9-19).

Згідно висновку вказаного акту позивачем порушено: п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на суму 24.903 грн у серпні 2014 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету України у розмірі 24.903 грн за серпень 2014 року.

Зазначеного висновку відповідач дійшов з урахуванням встановленого в ході проведення перевірки - надані позивачем, на підтвердження господарських відносин з ТОВ «ДИОСКУР» в межах договору № 01/08-1 від 01.08.2014 року, податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН. Крім того, враховано висновки, викладені в акті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 03.12.2014 року № 5643/20-30-22-03/38773062 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки контрагента позивача - ТОВ «ДИОСКУР» за серпень 2014 року про порушення підприємством ст. 44, ст. 187, ст. 198 Податкового кодексу України та відсутність підтвердження формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за серпень 2014 року.

На підставі акту перевірки № 5652/20-30-22-03/35972122 від 03.12.2014 року відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 26.12.2014 року №10420302203.

Колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Комрад Трейд», зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 4 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 цього кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У п. 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми ПК України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» подальшими змінами та доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Вирішуючи спір, та приймаючи рішення про скасування податкового повідомлення - рішення, суд виходив з того, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій, у охопленому перевіркою періоді, між ТОВ «КОМРАД ТРЕЙД» та його контрагентом ТОВ «ДИОСКУР» та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, видатковим накладним, специфікаціям, товарно-транспортним накладним, випискам із банку, які виписані на виконання умов договірних відносин та наявні в матеріалах справи. У зв'язку з отриманням послуг відбулись реальні зміни майнового стану платника податків, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено, що між ТОВ «ДИОСКУР» (продавець) та ТОВ «КОМРАД ТРЕЙД» (покупець) 01.08.2013 року укладено контракт № 01/08-1. За умовами укладеного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, визначену у рахунку-фактурі, а покупець прийняти та оплатити зазначену продукцію (а.с. 40-42).

Реальність виконання умов укладеного правочину від 01.08.2013 року підтверджується документами первинного та бухгалтерського обліку, що надавалися контролюючому органу під час проведення перевірки: податкові накладні від 01.08.2014 року № 1, від 07.08.2014 року № 12, від 13.08.2014 року № 24, від 19.08.2014 року № 33, від 27.08.2014 року № 41 (а.с. 43-47), видаткові накладні № 1 від 01.08.2014 року, № 33 від 19.08.2014 року, № 41 від 27.08.2014 року, № 12 від 07.08.2014 року (а.с. 55-58), товарно-транспортними накладними від 01.08.2014 року, від 07.08.2014 року, від 13.08.2014 року, від 19.08.2014 року, від 27.08.2014 року (а.с. 48-54), рахунки на оплату № 1 від 01.08.2014 року, № 33 від 19.08.2014 року, № 24 від 13.08.2014 року, № 12 від 07.08.2014 року, № 41 від 27.08.2014 року (а.с. 59-63), випискою з банку (а.с. 64), реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 92-107).

У підтвердження подальшої реалізації придбаної продукції, позивачем надано до матеріалів справи довіреності та видаткові накладні, виписані на ім'я контрагентів: ТОВ «КТБ-Груп», ТОВ «Крайт і К», ТОВ «СП «Сварог», ТОВ «ЗБК-КОМПЛЕКТ», ТОВ «АКС-БУД» (108-118).

Колегія суддів звертає увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу в акті перевірки відсутні.

Посилання контролюючого органу на ту обставину, що податкові накладні, отримані ТОВ «КОМРАД ТРЕЙД» у серпні 2014 року від ТОВ «ДИОСКУР» не зареєстровані в ЄРПН колегія суддів колегія суддів не бере до уваги, оскільки пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент здійснення господарських операцій) встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

За таких умов, враховуючи дати виписки податкових накладних та суму ПДВ за операцією (№ 1 - 01.08.2014 року, 4.888,40 грн.; № 12 - 07.08.2014 року, 6.343,86 грн; № 24 - 13.08.2014 року, 3.437,21 грн; № 33 - 19.08.2014 року, 5.963,76 грн; № 41 - 27.08.2014 року - 4.269,28 грн), від ТОВ «ДИОСКУР» не вимагалась обов'язкова реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що первинні і розрахункові документи ТОВ «КОМРАД ТРЕЙД», що були надані для перевірки, не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 ПК України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду щодо реальності господарських взаємовідносин між ТОВ «КОМРАД ТРЕЙД» та ТОВ «ДИОСКУР».

При цьому, колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідачем же, відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів відсутності реальності господарських операцій за договором поставки № 01/08-1 в охопленому перевіркою періоді, використання позивачем отриманого товару не за призначенням. Судом самостійно таких доказів не виявлено.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо безпідставності висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за серпень 2014 року з посиланням на акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 03.12.2014 року № 5643/20-30-22-03/38773062, складеного за результатами перевірки контрагента позивача - ТОВ «ДИОСКУР», як на доказ вчинення порушень позивачем, оскільки зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиційного характеру та не є документами, що достовірно та беззаперечно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно розрахунку штрафних санкцій по підприємству ТОВ «КОМРАД ТРЕЙД» (а.с. 23) сума штрафної санкції застосованої до підприємства становить 50 % суми нарахованого податкового зобов'язання.

Разом з тим, судам першої та апеляційної інстанції контролюючим органом не надано доказів в обґрунтування прийнятого рішення про накладення на ТОВ «КОМРАД ТРЕЙД» штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав судам першої та апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про безпідставне завищення підприємством-позивачем податкового кредиту у серпні 2014 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за цей же період, і не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 202 КАС України для скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Описку, допущену судом в написанні найменуванні позивача, суд першої інстанції не позбавлений можливості виправити в порядку, передбаченому ст. 169 КАС України.

В порядку, передбаченому ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України, розгляд справи відбувся за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 41ч. 1, 55, 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05 жовтня 2015 року.