Рішення № 52321039, 13.10.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/1726/15-ц Головуючий у 1-й інст. Щербак Д. С.

Категорія 20 Доповідач Коломієць О. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Жигановської О.С., Якухно О.М.

при секретарі

судового засідання : Добровольській Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним та визнання права власності на транспортний засіб

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 травня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить суд визнати односторонній правочин, яким є довіреність від 22.08.2014р., посвідчена приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Пашковським Я.А., зареєстрована в реєстрі за № 1529, удаваним, вчиненим з метою приховання іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу транспортного засобу марки ЗАЗ LANOS TF 69Y0, 2007 року випуску, сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності на вищевказаний автомобіль. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він придбав вказаний автомобіль у відповідача ОСОБА_3 Проте, вказаний правочин сторони приховали іншим правочином, а саме довіреністю від 22.08.2014р.

19.09.2014р. о 14 год. 35 хв. позивач, перебуваючи за кермом зазначеного легкового автомобіля був зупинений працівником УДАІ, автомобіль було оглянуто та затримано для подальшого примусового переміщення на спеціальний майданчик, що підтверджується актом огляду і тимчасового затримання транспортного засобу.

Виходячи з вищевикладених обставин, позивач вважає, що між ним та відповідачем був укладений не односторонній правочин у вигляді довіреності на право володіти, користуватись та розпоряджатись транспортним засобом, а саме був укладений договір купівлі-продажу, на підставі якого відповідач передав у власність позивача легковий автомобіль, а він прийняв транспортний засіб та сплатив за нього грошову суму, визначену між сторонами.

Таким чином, вищезазначена довіреність була видана позивачу виключно з метою приховання іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу, який сторони насправді вчинили, тому до відносин учасників даного правочину необхідно застосовувати відповідні правила правочину, який сторони мали на увазі.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 травня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Судом визнаний односторонній правочин, яким є довіреність від 22.08.2014р., посвідчена приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Пашковським Я.А., зареєстрована в реєстрі за № 1529, з метою приховання іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу транспортного засобу марки ЗАЗ LANOS TF 69Y0 (рік випуску 2007, колір сірий, об'єм двигуна 1498, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий седан - В, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на транспортний засіб - автомобіль марки ЗАЗ LANOS TF 69Y0 (рік випуску 2007, колір сірий, об'єм двигуна 1498, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий седан - В, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На вказане рішення суду Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», яке не приймало участь у справі, на користь якого накладено арешт на спірний автомобіль, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. При цьому апелянт посилається на те, що спірний автомобіль був під арештом та в розшуку на користь Банку, а посвідчена довіреність, відповідно до вимог чинного законодавства, не є договором купівлі-продажу автомобіля.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що сторони у даній справі досягли згоди щодо всіх істотних умов укладення договору купівлі-продажу спірного автомобіля, виконали його умови, а тому довіреність на право розпорядження автомобілем є удаваним правочином, вчиненим сторонами для приховання іншого правочину - договору купівлі-продажу у зв'язку з чим позивач набув право власності на спірний автомобіль.

Проте такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.

Судом встановлено, що автомобіль марки ЗАЗ LANOS TF 69Y0 (рік випуску 2007, колір сірий, об'єм двигуна 1498, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий седан - В, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, виданого Бердичівським МРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області 06 лютого 2008 року зареєстрований на праві власності за відповідачем ОСОБА_3

22 серпня 2014 року приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Пашковським Я.А. на підставі усної домовленості між сторонами була посвідчена довіреність, яка зареєстрована в реєстрі за № 962. За змістом якої, позивач ОСОБА_2 є представником ОСОБА_3 в органах ДАІ та всіх установах, підприємствах та організаціях з усіх без винятку питань, пов'язаних з експлуатацією та відчуженням ТЗ, укладати договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження та користування ТЗ та інше.

Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У п. 25 постанови Пленуму від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України роз'яснив, що за удаваним правочином сторони умисно оформили один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Отже, для визнання правочину удаваним слід установити, що обидві сторони договору усвідомлювали, що вони укладають саме удавану угоду та що їх дії направлені для досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 208 ЦК України в письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує у двадцять та більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. У тексті договору повинні бути вказані його сторони, предмет і зміст угоди, інші істотні умови договору.

Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1338, якою затверджені Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин на шасі, автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Правила), згідно з п. 2 яких вони є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до п.8 зазначених Правил правомірність придбання транспортного засобу підтверджується зазначеними в них документами, зокрема: довідкою-рахунком, виданою за формою згідно з додатком №1 до цих Правил, договором та іншими посвідченими в установленому порядку документами, що встановлюють право власності на автомобіль. Бланки довідок-рахунків є бланками суворого обліку і виготовляються в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 283. Встановлений же п.п.2,7,8 вказаних Правил порядок набуття права власності на транспортний засіб передбачає обов'язкову реєстрацію власника придбаного транспортного засобу на підставі документів, що підтверджують право власності.

Крім того, згідно п. 4 зазначених Правил перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Згідно з п. 44 цих Правил зняття з обліку транспортних засобів здійснюються після їх огляду в підрозділі ДАІ на підставі заяви власника з поданням документа, що посвідчує його особу.

Із матеріалів справи вбачається, що спірний автомобіль відповідачем не був знятий з обліку в органах ДАІ у зв'язку із його відчуженням за процедурою, встановленою п.п.8, 40 Правил, залишався зареєстрованим за ним, доказів подання заяви останнім про зняття автомобіля з обліку і його огляд органами ДАІ, не надано. Не надходила така заява й від позивача, який мав право на розпорядження вказаним транспортним засобом згідно довіреності від власника автомобіля.

Сукупність зібраних судом доказів свідчить про те, що в установленому порядку договір купівлі-продажу спірного автомобіля між його власником і ОСОБА_2 не укладався, а з огляду на викладене посилання суду на довіреність від 22.08.2014 року як на підставу набуття права власності на автомобіль є безпідставним, тому що суперечить вимогам закону.

Згідно із ст.ст. 237, 244, 245 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, ґрунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто; він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

За текстом довіреності, представнику надавалося право управляти, розпоряджатися зазначеним автомобілем, представляти інтереси його власника у відповідних органах Державтоінспекції або в будь-яких інших установах з питань, пов'язаних з експлуатацією та продажем автомобіля, його переобладнанням, ремонтом, проходженням технічного огляду, зняттям та постановкою на облік, підписувати договори цивільно-правового характеру щодо продажу автомобіля, одержувати належні йому в результаті згаданих правочинів грошові суми.

За своїм юридичним змістом договір доручення є договором про представництво, оскільки повірений зобов'язується діяти від імені довірителя. Крім того, на підставі зазначеного доручення позивач не мав права укладати угоду від імені особи, яку він представляє, відносно себе особисто.

Таким чином, посилання позивача про набуття ним права власності на спірний автомобіль на підставі довіреності не ґрунтуються на вимогах закону.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в провадженні ВДВС Бердичівського МРУЮ знаходиться виконавче провадження № 42964113 відкрите 14.04.2014 р. з примусового виконання виконавчого листа № 274/7425/13-ц виданого 17.03.2014р. на виконання рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.03.2014р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал банк» боргу на загальну суму 1 602 947,29 грн.

В рамках даного виконавчого провадження 14.04.2014 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_3, в тому числі і на спірний транспортний засіб. 29 травня 2014 року ВДВС Бердичівського МРУЮ винесено постанову про розшук зазначеного транспортного засобу. Тобто, позивач просить визнати право власності на транспортний засіб під час дії заборони на його відчуження.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвели до ухвалення незаконного рішення, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

Крім того, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати з позивача на користь особи, що подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним та визнання права власності на транспортний засіб відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 482 грн. 83 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Судді :