Ухвала суду № 52319345, 30.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 р. Справа № 876/4292/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року по справі № 813/870/15 за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області звернулася в суд з позовом, яким просила стягнути з рахунків Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" на користь державного бюджету кошти в розмірі 123 439,23 грн..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції не застосував положення ч.2 ст. 87.9 Податкового кодексу України згідно з яким спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Таким чином, грошові кошти, які поступають на рахунок підприємства в першу чергу мають спрямовуватись на погашення заборгованості по заробітній платі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що податковий борг відповідача відповідно до довідки про заборгованість від 28.01.2015 року № 967/09/13-03 становить 123 439,23 гривень.

Такий борг виник внаслідок несплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з земельного податку згідно податкової декларації з плати за землю за 2013 рік №1300001928 від 08.02.2013 року та самостійно визначеного податкового зобов'язання з земельного податку згідно податкової декларації з плати за землю за 2014 рік №1400010506 від 17.02.2014 року.

Окрім цього, заборгованість відповідача виникла внаслідок несплати податкового зобов'язання з земельного податку визначеного податковим повідомленням-рішенням за № 0021171530 від 25.11.2013 року.

Позивачем була виставлена податкова вимога №91-15 від 27.11.2013 року на суму 7985,35 грн.

Зазначена податкова вимога ні в адміністративному, ні в судовому порядку у встановлений чинним законодавством спосіб не оскаржена, узгоджена сума податкового зобов'язання до бюджету на сплачена, тобто визнається сумою податкового боргу, а відтак підлягає стягненню з відповідача.

В добровільному порядку заборгованість відповідачем не сплачена.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 54 ПК України, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

У разі виникнення грошового зобов'язання платник податків повинен самостійно сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 днів, що настають за днем отримання такого податкового повідомлення рішення, крім випадків, коли протягом такого строку розпочато процедуру оскарження рішення контролюючого органу, згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Матеріалами справи підтверджується, що самостійно визначена сума податкового зобов'язання та суми грошових зобов'язань визначені контролюючим органом відповідачем не сплачені.

Станом на день розгляду справи сума податкового боргу відповідача в розмірі 123 439,23 гривень є узгодженою та у встановлені законом строки не сплаченою, тому відповідно до п. п. 14.1.175 п. 14 ст. 14 ПК України визнається сумою податкового боргу. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Щодо посилань відповідача на норми ч. 2 ст. 87.9 ПК України як на підставу для відмови у задоволені позовних вимог, що передбачає, що спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то такі покликання судом до уваги не беруться, оскільки жодним доказом відповідач не підтвердив, що поступлені кошти на рахунок відповідача спрямовувались на потреби оплати праці працівникам відповідача чи такі йшли на погашення в рахунок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З врахування вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення коштів з банківських рахунків дочірнього підприємства національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" для погашення податкового боргу в розмірі 123 439,23 гривень є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року по справі № 813/870/15- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич