Ухвала суду № 52319123, 15.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 750/3279/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Супрун О.П. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю.,Хрімлі О.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.07.2015 року у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених коштів.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.07.2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради 8051 (всім тисяч пятдесят одна) грн. 61 коп. надміру виплачених бюджетних коштів.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради як особа, яка переміщується із тимчасово-окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з 21 жовтня 2014 року.

23 жовтня 2014 року рішенням про призначення допомог переміщеним особам на проживання, відповідачу була призначена допомога на загальну суму на сім'ю 2652 грн.

22.01.2015 Міністерством соціальної політики України на адресу структурних підрозділів соціального захисту населення обласних та Київської міської державних адміністрацій було надіслано лист № 684/о/14-15/5 про організацію роботи забезпечення соціального захисту сімей військовослужбовців, в якому зазначалося, що питання надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, слід розглядати у разі, якщо військовослужбовець не забезпечується житловим приміщенням та не отримує виплат на зазначені цілі.

02.02.15 Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради було зроблено запит до Військової частини А4444 з проханням повідомити чи забезпечуються військовослужбовці житловими приміщеннями та чи отримують виплати на зазначені цілі.

06.02.15 року на адресу позивача надійшов Лист-відповідь від Військової частини,в якому повідомлялось, що військовослужбовці Військової частини А4444 житловими приміщеннями не забезпечуються,проте, до листа-відповіді додали списки, в яких зазначаються прізвища тих військовослужбовців, хто отримує компенсацію за піднайом житла, та тих, хто не отримує компенсацію за піднайом житла. Чоловік відповідача є в списках тих, хто отримає компенсацію( з 09.07.14 року).

06.02.2015 позивачем було прийнято розпорядження № 05-15/405, яким було вирішено припинити виплату допомоги з 01.02.2015 та здійснити розрахунок надміру виплачених бюджетних коштів за період з 21.10.2014 по 31.01.2015.

19.02.2015 Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради позивачу було надіслано повідомлення № 05-06/49 про обсяг надміру сплачених коштів та строки їх повернення, відповідно до якого, позивач повинен був повернути 8051,61 грн. у вигляді виплаченої допомоги особам для покриття витрат на проживання, у тому числі витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української PCP та іншими нормативно-правовими актами. Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи з 09.07.2014 відповідач отримує грошову компенсацію за піднайом житла.

Згідно з п. 1 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505 , цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено, що 23.10.2014 року, рішенням позивача відповідачу було призначено допомогу переміщеним особам на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

П. 10 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що компенсація і допомога мають однакову правову природу, оскільки вони виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України з метою покриття витрат особи на проживання, в тому числі й за піднайом житла.

Колегія суддів критично ставиться до посилань відповідача в апеляційній скарзі про різну правову природу вищевказаних видів соціальної допомоги ,оскільки доводи не містять під собою нормативного обґрунтування.

Тому, враховуючи вимоги наведеного вище Закону, позивач позбавлений права на одночасне отримання наведених двох видів соціальних виплат, відтак, у зв'язку з нарахуванням з 09.07.2014 компенсації відповідач втратив право на отримання адресної допомоги.

Відповідачем при заповненні заяви про взяття на облік у рядку «Види соціальних виплат, які отримує» не було зазначено про отримання будь-яких соціальних виплат, що свідчить про недобросовісність дій відповідача, у зв'язку з приховуванням отримання компенсації, оскільки відповідач знав або мав знати про призначення такої виплати.

Відповідно до п. 12 Порядку № 505, виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, є підставою для припинення виплати вказаної допомоги.

Таким чином, у зв'язку з зазначенням недостовірних відомостей у заяві про взяття на облік від 21.10.2014 позивачем правомірно прийнято розпорядження про припинення виплати допомоги відповідачу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Частиною 1 статті 11 КАС України ,визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 КАС України, зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру розмір судового збору становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмірі судового збору становить 2 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірі мінімальних заробітних плат.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати на 01 січня 2015 року складає 1218 грн. 00 коп.

Таким чином, апелянт повинен сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду за вимогами майнового характеру у розмірі 913 грн.50 коп. (1218*1,5=1827/2).

Враховуючи, що Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.15 року, ОСОБА_2 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у вказаній справі, тому вказаний судовий збір підлягає стягненню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.07.2015 року - без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір, у розмірі 913 грн.50 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.