Ухвала суду № 52319110, 01.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13069/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

01 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НіК» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нік» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання, підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Нік» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Альтер Інженірінг» та ТОВ «Нік-Електроніка» за період за серпень 2014 р., за результатом якої складено акт перевірки від 29 грудня 2014 року № 1320/26-55-22-13.

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податкових накладних за період серпень 2014 на суму ПДВ 366 387,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 22 січня 2015 року № 58/26552213 Товариству з обмеженою відповідністю «Нік» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 357 291,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями та діями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з ТОВ «Альтер Інженірінг» та ТОВ «Нік-Електроніка» належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, а отже висновки відповідача про завищення позивачем показника податкового кредиту за перевіряємий період, та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосуванням штрафної (фінансової) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням від 22 січня 2015 року № 58/26552213 є правомірними.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З сукупного аналізу підпунктів 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

Із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.10.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Альтер Інженірінг» (постачальник) укладено договір поставки № 1410-1, згідно якого постачальник зобов'язується поставити у замовлені сторонами строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар і оплатити його вартість згідно встановленого цим договором порядку.

Асортимент, номенклатура, кількість, характеристики та ціна товару, який поставляється за цим договором визначається сторонами на підставі замовлення покупця та виходячи з наявності товару на складі постачальника та/або виробника товару й вказуються у відповідній специфікації, яка додається до договору і є його невід'ємною частиною.

Постачальник повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (паспорт на товар, гарантійний талон тощо), що стосуються товару та підлягають передачі разом із товаром відповідно до цього договору або актів чинного законодавства України.

Оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника.

На підтвердження виконання умов договору надано копії: специфікації від 27.08.2014 р. №21, специфікації від 22.08.2014 р. №20, податкова накладна від 22.08.2014 р. №27, податкова накладна від 27.08.2014 р. №32, видаткова накладна від 27.08.2014 р. №221, видаткова накладна від 22.08.2014 р. №216.

Крім цього, 08.01.2013 р. між ТОВ «Нік» (покупець) та ТОВ «Нік-Електроніка» (постачальник) укладено Договір поставки №40, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти та передати у встановлений строк (строки) у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати зазначений товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим договором порядку.

Асортимент, номенклатура, кількість, характеристики, ціна та строки поставки товару, який поставляється за цим договором визначається сторонами в додатку, що є невід'ємною частиною цього договору. Додатком може бути рахунок - фактура та/або видаткова (товарна) накладна.

На підтвердження факту виконання вказаних вище договору та надання послуг позивач надав лише копії податкових накладних.

В обґрунтування мети придбання послуг, позивачем зазначено, що в подальшому товар по вищевказаним договорам використовувався у власній господарській діяльності позивача, а саме при виконанні робіт з розроблення та впровадження системи комерційного обліку електроенергії.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вищезазначених доводів, зокрема: рахунків фактури, видаткових накладних, документів про перевезення поставленого товару, банківських виписок, гарантійних талонів на товар, паспорт на товар, актів виконаних робіт.

Із вказаних вище документів не можливо встановити, що придбані у ТОВ «Альтер Інженірінг», ТОВ «Нік-Електроніка» товари якимось чином пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Наявна в матеріалах справи довідка про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2014 р. не є належним доказом, оскільки в матеріалах справи відсутній договір №244/14 від 13.06.2014 р. на підставі якого вона видавалась.

Наявні у матеріалах справи податкові накладні не містять інформації про посаду особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Матеріали справи не містять копій товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей, документів, що підтверджують якість товару, які б свідчили про транспортування та відвантаження товару для розробки системи комерційного обліку електроенергії.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НіК»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.