Ухвала суду № 52319097, 15.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2165/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу представника Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - Демченка Сергія Вікторовича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преску» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Преску» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на його думку відсутні порушення ним вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки облік товарних запасів ним ведеться, але не за місцем реалізації товарів, а за місцезнаходженням товариства, що не суперечить приписам чинного законодавства та було зауважено продавцем під час оформлення результатів перевірки. Тому, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у частині застосування фінансових санкцій у розмірі 12548,80 грн. на підставі положень статі 20 Закону вважає неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 10.03.2015 року № 0000722203.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - Демченка Сергія Вікторовича подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що 18 лютого 2015 року на підставі наказу від 30.01.2015 року № 37 та направлень на перевірку № 967 та № 968, з метою контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області була проведена фактична перевірка господарської одиниці позивача - торгівельного кіоску, який розташований за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 34.

За результатами перевірки складений акт від 18.02.2015 року № 0436/1000/22/39488048, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: на момент перевірки перевіряючими встановлено, що позивачем у торгівельному кіоску не ведеться облік товару за місцем його реалізації, оскільки на момент перевірки були відсутні будь-які облікові документи (податкові накладні, товарно-транспортні накладні тощо) на товар на загальну суму 6274,40 грн., чим порушено положення пункту 12 статті 3 Закону.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.03.2015 року № 0000722203, яким за неведення у встановленому порядку обліку товарів за місцем їх реалізації, враховуючи приписи статті 20 вказаного Закону позивачеві нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12548,80 грн. (2 х 6 274,40 грн.).

За результатами оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, скарга позивача залишена без задоволення, а рішення відповідача без змін.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Преску», як юридична особа зареєстроване 12.11.2014 року за адресою: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Київська, буд. 53.

Сторонами не заперечувався факт належності господарської одиниці - торгівельного кіоску, який розташований за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 34 позивачеві.

Відповідно до пояснень позивача, оприбуткування товарів здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні, а облікова політика на підприємстві у порядку, затвердженому наказом від 24.11.2014 року № 1П.

Товар до торгівельного кіоску поставляється у різний спосіб, де він приймається уповноваженою особою. У місці приймання товару здійснюється обробка первинних документів, після чого всі первинні документи передаються до бухгалтерії, що розташована у місці реєстрації позивача: Київська область, м. Ірпінь, вул. Київська, буд. 53, де і здійснюється їх подальше зберігання.

Судом першої інстанції було встановлено, що дана обставина зазначена продавцем кіоску ОСОБА_3 у зауваженнях до Акта перевірки (пункт 4.1 частини четвертої прикінцевих положень Акту перевірки) та власних поясненнях.

На підтвердження даних тверджень позивач надав суду наказ від 24.11.2014 року № 1П «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства» та документи, що підтверджують ведення обліку товарів за місцем їх реалізації, а саме: копії податкових та видаткових накладних, накладні на переміщення товару, рух по рахунку № 281, оборотно-сальдові відомості (а.с. 105-130).

Крім того, у день проведення перевірки товар до торгівельного кіоску не поставлявся, а всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку використовувались для проведення інвентаризації.

На підтвердження даних тверджень суду надано наказ позивача від 18.02.2015 року № 6П «Про проведення інвентаризації» та інвентаризаційні відомості, складені за результатом проведення інвентаризації, які наявні у матеріалах справи.

Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Таким чином, закон допускає ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що представником відповідача не було надано доказів того, що чинним законодавством встановлений (передбачений) порядок (механізм) обліку товарних запасів саме за місцем реалізації товару. Тому, за твердженням позивача, внаслідок відсутності зазначеного порядку, оприбуткування товарів здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції було встановлено, що під час перевірки так і після її завершення та відповідачем не заперечується факт ведення позивачем обліку товарних запасів і наявності у нього первинних облікових документів на товар взагалі. Проте, відповідач вважає порушенням вимог закону відсутність облікових документів на товар саме у місці їх реалізації.

Водночас, зі змісту наказу від 24.11.2014 року № 1П «Про облікову організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства» вбачається, що бухгалтерський та матеріальний облік на підприємстві ведеться безпосередньо за місцезнаходженням позивача та на підставі документів, які, зокрема, передані від господарських одиниць.

Положеннями статті 20 Закону встановлено, що фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застосовується до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Відповідачем не доведено суду факту того, що позивачем не ведеться облік товарних запасів та відсутності у позивача відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей. Поряд з цим, висновок відповідача про те, що первинні облікові документи на товар мають зберігатися лише за місцем реалізації товару є хибним та не відповідає змісту закону.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 27.06.2013 року № К/9991/15657/11 (справа № 2а-2592/10/1070), від 14.11.2013 року № К/9991/7953/11 (справа № 2а-1508/10/1070), від 12.05.2014 року № К/9991/14273/11 (справа № 2а-1507/10/1070), від 19.06.2014 року № К/9991/73665/11 (справа № 2а-9521/10/1070).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що рішення податкового органу про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 12 статті 3 вказаного Закону є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, а позов є таким, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - Демченка Сергія Вікторовича - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 15.10.2015 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.