Ухвала суду № 52319091, 13.10.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року справа №805/2958/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання КуленкоО.Д.,

за участі представника позивача Тернинко С.М.,

представників відповідача Котельникова М.О.,Приймак Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Агрегат»на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015року у справі № 805/2958/15-а за позовом Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства «Агрегат» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Інспекція) звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Агрегат" про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, за податковим боргом з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 41879,53 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач знаходиться на обліку в Інспекції як платник податків. Станом на 01.07.2015 року за відповідачем через несплату самостійно визначених податкових зобов'язань існує податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 41879,53 гривень за період січень - травень 2015 року згідно наданої декларації за 2015 рік. Відповідачу надіслано податкову вимогу форми "Ю" від 23 липня 2014 року № 1184-25. Проте, вжиті заходи не привели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вимоги п. 95.3 статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України), позивач просив суд стягнути з відповідача кошти з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків за податковим боргом з орендної плати з юридичних осіб.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015року позовзадоволено повністю.

Відповідач,не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу та вважає, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015рокувинесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовитив задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено, що суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив з того, що відповідачем не виконано умови податкової вимоги форми «Ю» №1184-25 від 23.07.2014 року. Це твердження абсолютно не відповідає дійсності. Заборгованість в сумі 10452,73 грн. була повністю погашена апелянтом платіжними дорученнями №256 від 19.08.2014р., №265 від 22.08.2014р., №257 від 19.08.2014р, №263 від 21.08.2014р. Про це підприємство повідомила Інспекцію рекомендованим листом №103 від 20.11.2014р. Відповіді на цей лист не було, ніяких вимог від позивача з тих пір апелянт не отримував. Звірку розрахунків між підприємством та Інспекцією суд першої інстанції не призначав.

Не відповідає дійсності твердження суду першої інстанції щодо того, що з січня по травень 2015 року позивач самостійно сплатив земельний податок сумі 5132,64 грн. Фактично за цей період сплачено вказаних платежів на суму 30087,84 грн.

Крім того, не відповідає дійсності і твердження того, що рішенням керівника підприємства від 09 вересня 2014 року майно позивача описано у податкову заставу. Насправді таке рішення, як вказує апелянт, не існує. Про те, що майно підприємства потрапило в Держреєстр обмеження рухомого майна підприємство дізналося лише 27 серпня 2015 року, в день отримання адміністративного позову.

В судовому засіданні представники відповідачів підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти чого заперечувала представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами встановлено, що ПАТ "Агрегат" є юридичною особою та зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 20355550, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.9-11), перебуває на обліку в Інспекції як платник податків з 29 листопада 1994 року, про що зазначено у витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.11).

Відповідачем надано до Інспекції декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за звітний податковий період 2015 рік, якою було визначено щомісячну суму з січня по листопад 2015 року по 8644,56 гривень, а у грудні 2015 року - 8644,50 гривень (а.с.21-23).

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 ПК України.

Наявною в матеріалах справи податковою декларацією (а.с.21-23) підтверджено визначення відповідачем зобов'язань з земельного податку в сумі 39710,88 гривень за період січень - травень 2015 року з урахуванням самостійної сплати у сумі 5132,64 гривень. Зазначене зобов'язання не було сплачене у встановлені ПК України строки.

Крім того, відповідачеві у обліковій картці нараховано пеню за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань у сумі 2168,65 гривень згідно статті 129 ПК України.

Як вбачається із зворотного боку облікової картки за відповідачем станом на 30 червня 2015 року обліковується заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у сумі 41879,53 гривень, з яких недоїмка з грошових зобов'язань становить 39710,88 гривень, пеня - 2168,65 гривень (а.с.15-21).

Відповідно до п. п. 14.1.175. п. 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

23 липня 2014 року Інспекцією сформована податкова вимога форми "Ю" № 1184-25 (а.с.25).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними, визначений ст. 60 ПК України.

При цьому, зазначеною статтею Кодексу визначено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено безперервне існування податкового боргу відповідача за період від дня отримання податкової вимоги до моменту виникнення податкового боргу, заявленого позивачем до стягнення.

Відповідачем зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що наведені податкові вимоги вважаються відкликаними не надано.

Рішенням керівника Інспекції від 09 вересня 2014 року майно відповідача описано у податкову заставу (а.с.26) згідно акту опису від 09 вересня 2014 року № 76/05-22-25 (а.с.27) та зареєстровановДержавному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.29).

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу відповідача з орендної плати з юридичних осіб та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 ПК України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Зокрема, як вбачається із зворотного боку облікової картки станом на 30 червня 2015 року (а.с.15-21), сплачені відповідачем грошові кошти відповідно до платіжних доручень, зазначених в додатках апеляційної скарги, були враховані позивачем станом на час ухвалення судового рішення місцевим судом. Платіжні доручення, датовані після ухвалення судового рішення не можуть бути підставою для його скасування. Факт отримання відповідачем документів цієї судової справи після ухвалення в ній судового рішення також не може слугувати підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції, відмови в задоволенні апеляційної скарги.

В повному обсязі ухвала виготовлена 15 жовтня 2015 року.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Агрегат» - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року у справі № 805/2958/15-а за позовом Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства «Агрегат» про стягнення коштів - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.О.Чебанов