Ухвала суду № 52319083, 13.10.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Аляб'єв І.Г.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

.

13 жовтня 2015 року справа №805/3356/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Жаботинська С.В., суддів Ханової Р.Ф., Василенко Л.А., секретарі судового засідання Корадо А.А., за участю представника позивача за довіреністю Шлемова Р.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 р. у справі № 805/3356/15-а (головуючий І інстанції Аляб'єв І.Г.) за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної Фіскальної Служби в Донецькій області про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області про скасування рішення від 17 лютого 2015 року № 0000961702/3184 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску у розмірі 53741,25 гривень.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року залишено без розгляду адміністративний позов, у зв'язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 5 статті 99 КАС України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просив ухвалу скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України передбачений інший строк звернення до адміністративного суду, а саме положенням ст. 102 Податкового кодексу України, якими врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що ухвала суду першої інстанції винесено з порушенням норм процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

17 лютого 2015 року Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління Державної Фіскальної Служби в Донецькій області прийнято рішення № 0000961702/3184 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) застосовано штраф у розмірі 42963,72 грн. та нарахована пеня у розмірі 10777,53 грн. (а.с.11)

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення отримано позивачем 17 лютого 2015 року.

Позивач звернувся з позовною заявою 12 серпня 2015 року, що підтверджується вхідним штампом суду першої інстанції (а.с.3).

Залишаючи позовні вимоги без розгляду суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції є передчасним, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншим законом.

Відповідно до ч. 5 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Відповідно до вимог статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Так, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

З аналізу норм КАС України вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Зокрема, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Закон № 2464-VI, визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону № 2464-VI, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до п. 14 ст. 25 Закону № 2464-VІ, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

При цьому, згідно з частиною 15 статті 25 Закону № 2464-VІ, рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

Аналізуючи положення зазначеного законодавства колегія суддів дійшла до висновку, що рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів є рішенням суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, а відтак, воно може бути оскаржено до суду в межах встановленого частиною п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України місячного строку.

Колегія суддів не приймає посилання позивач на положення ст. 102 Податкового кодексу України, якими врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів, оскільки, застосування до даних правовідносин положень Податкового кодексу України в частині обчислення строків щодо оскарження рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання є неможливим, до даних правовідносин можуть застосовуватись лише норми спеціального Закону № 2464-VІ.

Разом з тим, з огляду на матеріали справи, висновок суду про залишення без розгляду адміністративного позову колегія суддів вважає передчасним, оскільки суд першої інстанції дійшов його без з'ясування всіх обставин справи і перевірки обґрунтованості причин пропуску позивачем строку звернення з позовом до адміністративного суду.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до матеріалів справи, позивач 05 серпня 2015 року звернувся до відповідача з заявою № 1115/08, в якій зазначив, що всі вимоги які надходили та надходять до позивача з питання сплати єдиного внесу до закінчення АТО не підлягають виконанню, тому, просив звільнити позивача від виконання обов'язку по сплаті єдиного внесу (а.с.10) На вказану заяву позивач відповідь або рішення відповідача не отримав.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції надав пояснення, що юридична особа - Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» було зареєстровано та перебувало у м. Донецьку, що обумовило неможливість оскаржити спірне рішення в строк.

Колегія суддів вважає, що зазначені обставини є важливими для вирішення питання щодо дотримання строку звернення до суду. Проте, судом першої інстанції вказані обставини взагалі не досліджувались.

За частиною 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Таким чином, якщо на стадії відкриття провадження питання про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду не вирішувалося, воно може бути вирішено судом під час підготовчого провадження або під час судового розгляду справи з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Тобто, суд першої інстанції при зверненні позивача до суду з урахуванням ст. 100 КАС України мав право на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів та за відсутністю поважних причин пропуску строку залишити без розгляду позовну заяву без проведення судового засідання.

Разом з цим, з аналізу зазначених норм вбачається, що у разі виникнення сумнівів або при виникненні необхідності дослідження обставин щодо поважності пропуску строку, суд повинен дослідити ці обставини та надані докази в судовому засіданні за участю сторін. За відсутності необхідних доказів, суд вирішує питання про необхідність витребування таких доказів та саме при розгляді справи в судовому засіданні дає оцінку наявним в матеріалах доказам та поясненням сторін щодо поважності пропуску строку.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції не з'ясовував поважність пропуску позивачем строку звернення до суду, не надав оцінки зазначеним обставинам, що є порушенням вимог ст. 100 КАС України.

Суд першої інстанції залишивши позовну заяву без розгляду позбавив позивача можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст. 6 КАС України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 р. у справі № 805/3356/15-а - задовольнити частково.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 р. у справі № 805/3356/15-а скасувати.

Справу направити до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 13 жовтня 2015 року.

Головуючий С.В. Жаботинська

Судді Р.Ф. Ханова

Л.А. Василенко