Ухвала суду № 52318891, 01.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2015 рокусправа № 804/3826/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ліфтмаркетсервіс" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 26.11.2014р. № 0009641501, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ліфтмаркетсервіс" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 768079,00 грн.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що податкова без достатніх на те правових підстав зменшила розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 768079,00 грн., яка за є неузгодженою до набрання законної сили рішенням суду згідно з положенням п. 56.18 ст. 56 ПКУ. Тому у позивача в період вересень 2014 року був відсутній обов'язок відображати зі зменшенням визначену у податковому повідомленні-рішенні суму від'ємного значення до набрання законної сили рішенням суду за результатами їх оскарження.

Не погодившись з постановою суду податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що за результатами камеральної перевірки з питань визначення правомірності формування залишку від'ємного значення за вересень 2014 року за позивачем виявлено завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення рядка 24 декларації) на суму 768079грн. Платники, які відповідно до статті 200 ПКУ мають право на бюджетне відшкодування ПДВ та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають Д3 (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний період. Залежно від обраного платником напрямку повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів) така сума вказується або у рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у цих рядках. Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного періоду ). Вважає, що т.я. на момент проведення камеральної перевірки позивача тривало оскарження податкового повідомлення-рішення, таким чином позивач не мав права на формування податкової звітності по рядку 24 декларації з ПДВ до закінчення оскарження. Отже позивачем порушені п. 200.1, 200.4 «а» та «б», у зв'язку з чим завищено залишок від'ємного значення.

Учасники процесу в судове засіданні не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "СП "Ліфтмаркетсервіс" з питань підтвердження правомірності заявленого від'ємного значення суми ПДВ по податковій декларації за липень 2013р. та правомірності визначення податку на додану вартість за червень 2013р., серпень 2013р. За результатами перевірки складено акт №453/222/35782781 від 18.10.2013р., в якому виявлено порушення пп. 14.1.36 ст. 14, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139, абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: позивачем завищено значення рядка 24 податкової декларації з ПДВ за липень 2013 р. на суму 768079,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 70091,00 грн.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.11.2013 р. № 0002502202 на суму 768079 грн.; № 0002512202 на суму 87614 грн.; № 0002522202 на суму 170 грн.; № 0002532202 на суму 1020 грн.; 31.01.2014р. Новомосковською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000822202, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на 170,00 грн. (штрафні санкції).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2014р. у справі №804/6871/14 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ №0002502202, №0002512202, №0002522202 від 14.11.2013 р., №0000822202 від 31.01.2014р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Згідно п.56.15 ст.56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до п.56.16 ст.56 ПК України днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Згідно п. 56.17 ст.56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується:

- днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

- днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

- днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

- днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Відповідно до підпункту 4.6.4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 25.11.2011р., № 1492 (який був чинний на час виникнення податкових зобов'язань: червень-серпень 2013р., акт перевірки від 18.10.2013р. №453/222/35782781), якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Згідно матеріалів справи 17.10.2014р. позивачем подано до Новомосковської ОДПІ звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року, якою визначено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 14422 грн. (рядок 18), залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 807669 грн. (рядок 21) та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 793247 грн.

При цьому в акті перевірки від 14.11.2014р. № 498/151/35782781, податковий орган вказує на порушення платником податку Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, зокрема, в рядку 21.3 декларації за вересень 2014 року не відображено зі знаком "-" суму зменшення залишку від'ємного значення в сумі 768 079 грн. за наслідком позапланової виїзної перевірки.

Натомість, фактичною підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 768079,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 26.11.2014р. №0009641501, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки акту перевірки №453/222/35782781 від 18.10.2013р., на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2013р. №0002502202 на суму 768079,00 грн.

Вказане повідомлення-рішення позивачем оскаржено в судовому порядку та Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2014р. у справі №804/6871/14 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.11.2013р. № 0002502202. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015р. у справі №804/6871/14 постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2014р. залишена без змін.

Отже, суд першої інстанції, приймаючи до уваги висновок суду про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 14.11.2013р. № 0002502202, (що прийняте на підставі акта №453/222/35782781 від 18.10.2013р.), дійшов правильного висновку, що не є таким, що ґрунтується на нормах закону податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014р. №0009641501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 768079,00 грн.

Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума податкового зобов'язання визначена податковим повідомленням-рішенням від 14.11.2013р. № 0002502202, з огляду на зроблені за результатами перевірки в акті №453/222/35782781 від 18.10.2013р. висновки, є неузгодженим до набрання законної сили рішенням суду, зважаючи на положення п.56.18 ст.58 Податкового кодексу України.

Таким чином, у позивача у період вересень 2014 року був відсутній обов'язок відображати зі зменшенням визначену у податковому повідомленні - рішенні від 14.11.2013р. № 0002502202 суму від'ємного значення до дня набрання судовим рішенням законної сили за результатами їх оскарження у справі № 804/6871/14 від 16.06.2014 року.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ліфтмаркетсервіс" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко