Ухвала суду № 52318889, 01.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2015 рокусправа № 808/1890/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: Аскаріна Романа Миколайовича

представника відповідача: Перельман Ілони Віталіївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, правонаступником якого є Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року

у справі за позовом державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті 05.03.2014 спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів форми "В4" № 0000184710 про зменшення суми від'ємного значення з ПДВ за вересень 2013 року у розмірі 759 (сімсот п'ятдесят дев'яти) гривень та форми "В1" №0000194710 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 539128 (п'ятсот тридцять дев'ять тисяч сто двадцять вісім) гривень.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення між позивачем та його контрагентами зазначених господарських операцій.

Не погодившись з постановою суду податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наполягає на тому, що з сукупності викладених обставин, а також враховуючи відсутність документів, які б підтверджували фактичне здійснення операцій, податковий орган дійшов висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій.

Позивачем надано до апеляційного суду заперечення, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що правовідносини мали реальний характер, що підтверджено відповідними первинними документами, іншого податковим органом не доведено.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку ДП "ЗТМК" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 30.09.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 30.09.2013, результати якої викладені в акті №70/28-04-47-10/00194731 від 18.02.2014 (т.1 а.с.9). Пунктом 4 висновків вказаного акту встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст.200 ПК - завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за вересень 2013 року на 759 гривень. Пунктом 5 висновків встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4а ст.200 ПК - з 01.01.2012 по 31.09.2013 завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на 539128 гривень.

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0000194710 від 05.03.2014, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 539128 гривень, визначено податкове зобов'язання з ПДВ й зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 335283 гривень та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 269564 гривень (а.с.7), й №0000184710 від 05.03.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 759 гривень (а.с.8).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 200.1, 200.3, 200.4а ст. 200 ПК, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Згідно матеріалів справи, перевіркою встановлено, що ДП "ЗТМК" включено до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді суми ПДВ по операціям з придбання товарів (азбокартон, набивка, пароніт, азботканина, гума сира, техпластик, трубка вакумна, клей та інше) у постачальника - ТОВ "ТД Стратег" на загальну суму ПДВ 993107,74 грн.

Взаємовідносини позивача та ТОВ "ТД Стратег" здійснювалися на підставі договорів №56/2 від 31.01.2012, №73/4 від 02.02.2012 та №74/6 від 02.02.2012 (т.1 а.с. 115-129).

.

Реальність здійснення господарських операцій по вищевказаним договорам між позивачем та ТОВ "ТД Стратег" встановлена судовими рішеннями, що набрали законної сили, у справах №808/3518/13-а (постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2013, що набрала законної сили 19.06.2014) та №808/5500/13-а (постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 05.09.2013, що набрала законної сили 24.06.2014).

Факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "ТД Стратег" підтверджується дослідженими в судовому засіданні та наявними у матеріалах справи документами первинного бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, картками складського обліку та корінцями разового пропуску. Жодних питань до їх оформлення ані у відповідача, ані у суду не виникло.

Таким чином, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з придбання товарів у ТОВ "ТД Стратег".

При цьому, акті перевірки зазначено, що ДП "ЗТМК" включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з придбання товарів (емалі КО-168) від постачальника ТОВ "МОНОЛІТ-ФОРТ" у липні 2012 року у сумі 290 гривень. Взаємовідносини між ДП "ЗТМК" та ТОВ "МОНОЛІТ-ФОРТ" здійснювалися на бездоговірній основі. До перевірки ДП "ЗТМК" не надано товарно-транспортні накладні та сертифікати якості товару, що призвело до висновку, що обумовлений товар не поставлявся.

В акті перевірки відповідач посилається на отриманий від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва акт №1116/26-58-22-01-17/31245841 від 08.11.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "МОНОЛІТ-ФОРТ" щодо документального підтвердження господарських відносин та їх реальності й повноти відображення в обліку за період з 01.06.2012 по 31.12.2012". В матеріалам перевірки наявний акт №1969/26-58-22-01 від 07.11.2013, відповідно до якого ТОВ "МОНОЛІТ-ФОРТ" відсутнє за податковою адресою. Також в акті перевірки зазначено, що у ТОВ "МОНОЛІТ-ФОРТ" відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників та покупців й по операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям за період з 01.06.2012 по 31.12.2012. Фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ "МОНОЛІТ-ФОРТ" з контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків (т.1 а.с.13).

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, зазначений висновок спростовується наявними у матеріалах справи документами первинного бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, картками складського обліку та корінцями разового пропуску (т.1 а.с.137-144).

Слід також зазначити, що між позивачем та ТОВ "Компані "Плазма" укладено договір №237 від 13.03.2013 (т.1 а.с.130), на виконання якого позивачем було придбано у ТОВ "Компані "Плазма" товар (азбошнур, азботканину, текстолит, суміш гумову, рукав напірний та інше) на загальну суму ПДВ 11239,25 гривень. В акті перевірки зазначено, що ДП "ЗТМК" не надано до перевірки товарно-транспортні накладні та сертифікати якості товару, що призвело до висновку СДПІ про те, що обумовлений товар не поставлявся. Відповідач в акті перевірки посилається на отриманий від ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області акт №186/20-31-22-01-07/36226451 від 29.10.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Компані "Плазма" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01.06.2013 по 31.07.2013". Відповідно до матеріалів перевірки, ТОВ "Компані "Плазма" не знаходиться за податковою адресою, відносно його посадових осіб в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження №3201320000000108 від 28.02.2013 за ч. 3 ст. 212 КК України. ТОВ "Компані "Плазма" здійснювало діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам (т.1 а.с.14).

Натомість, зазначений висновок податкового органу спростовується наявними у матеріалах справи документами первинного бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, картками складського обліку та корінцями разового пропуску (т.2 а.с.59-91).

Також в акті перевірки зазначено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з придбання товарів (табличок) від ТОВ "Альфа ЛТД" у сумі 110,02 гривень. Взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Альфа ЛТД" здійснювалися на бездоговірній основі. До перевірки позивачем не надано товарно-транспортні накладні, що призвело до висновку податкового органу про те, що обумовлений товар не поставлявся.

При цьому, акті перевірки податковий орган посилається на отриманий від ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС лист №1050/7/08-26-22-22-01 від 09.09.2013, відповідно до якого ТОВ "Альфа ЛТД" не знаходиться за юридичною адресою й не надає первинні та бухгалтерські документи, що підтверджують проведення фінансово-господарської діяльності. У ТОВ "Альфа ЛТД" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій: основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а 20.02.2013 засновниками прийнято рішення про припинення ТОВ "Альфа ЛТД" (т.1 а.с.14).

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, зазначений висновок податкового органу спростовується наявними у матеріалах справи документами первинного бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, картками складського обліку та корінцями разового пропуску (т.1 а.с.174-199).

Слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладанням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В матеріалах справи з цього приводу відсутні будь-які вироки суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що податковим органом не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "ТД Стратег", ТОВ "МОНОЛІТ-ФОРТ", ТОВ "Компані "Плазма" та ТОВ "Альфа ЛТД" правочинів.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності судового рішення, яке б спростовувало факт реальності виконання договорів між позивачем та ТОВ "МОНОЛІТ-ФОРТ", ТОВ "Компані "Плазма" та ТОВ "Альфа ЛТД". Проте, є судові рішення, що підтверджують факт реальності виконання договорів між позивачем та ТОВ "ТД Стратег".

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 №996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно матеріалів справи у позивача, як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду, були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт виконання умов договорів.

Пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту та валових витрат відповідних сум по операціям з ТОВ "ТД Стратег", ТОВ "МОНОЛІТ-ФОРТ", ТОВ "Компані "Плазма" та ТОВ "Альфа ЛТД".

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року у справі за позовом державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко