Ухвала суду № 52318879, 13.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2015 рокусправа № 808/2252/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №112030000/2014/000233/1 від 23.10.2014. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2014/00289 від 23.10.2014, прийняту Запорізькою митницею Міндоходів.

Не погодившись із судовим рішенням, Запорізька митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

В апеляційній скарзі відповідач просить замінити відповідача у справі на Запорізьку митницю ДФС та надає на підтвердження виписку з ЄДРЮОФОП. Колегія суддів з огляду на процесуальне правонаступництво, керуючись ст. 55 КАС України, приходить висновку про заміну відповідача з Запорізької митниці Міндоходів на Запорізьку митницю ДФС.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2012 між позивачем та Intercommodities, Парадизо-Лугано, Швейцарія був укладений контракт №13120156 на поставку феросплавів (товару), кількість, якість, ціна, строки та умови поставки якого визначаються у специфікаціях до контракту. Поставка товару здійснювалась на умовах DAP, згідно Інкотермс 2010.

Згідно специфікації до контракту позивачу було поставлено Ферровольфрам, W-75% мин., за ціною 43904,71 доларів США за 1 МТ W в сплаві, на загальну суму 329285,33 доларів США.

Для розмитнення зазначеного товару до відповідача була надіслана електронна декларація ІМ40ДЕ №112030000/2014/018849 від 22.10.2014 та декларація митної вартості за формою ДМВ-1, згідно яких позивачем було заявлено митну вартість товару за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються у розмірі 337715,03 грн.

Разом з декларацією були подані копії документів, а саме: накладна СМR №141436-2 від 17.10.2014, Сертифікат якості №2014-21 від 28.03.2014, інвойс ТU-14-031 від 16.10.2014, зовнішньоекономічний контракт №13120156 від 09.02.2012, специфікація №399 від 15.10.2014, додаткова угода до контракту від 20.11.2012, додаткова угода до контракту від 14.12.2012, додаткова угода до контракту від 03.08.2012, додаткова угода до контракту від 04.12.2013, додаткова угода до контракту 17.09.2014 та інші документи, зазначені в графі 44 ДМ-2.

Після обробки електронного документа та аналізу поданих документів 22.10.2014 відповідачем було надіслано електронним повідомленням письмову вимогу про необхідність надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, а саме: виписку із бухгалтерської документації; каталоги, специфікацій, прейскурантів виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; інші документи для підтвердження заявленої у декларанта митної вартості товарів за власним бажанням декларанта.

23.10.2014 позивачем на адресу відповідача було направлено електронне повідомлення, відповідно до якого позивач повідомив, що в специфікації зазначено, що відправник - Продавець, або агент продавця. Митна декларація оформлена належним чином, згідно вимог ЄС зазначення митної вартості не є обов'язковим. Більш того, митна декларація є додатковим документом і в контракті немає жодних вимог до форми та вмісту цього документу. Щодо надання додаткових документів повідомив, що у розумінні ч. 3 ст. 53 МКУ виписка з бухгалтерської документації має підтверджувати митну вартість та повинна бути в наявності. На момент декларування така документація відсутня, оскільки немає правових стосунків з виробником товару, будь-яка інша бухгалтерська документація є обліковою та використовується виключно для здійснення обліку ТМЦ та не відноситься до документів, на підставі яких провадяться розрахунки та обчислюється митна вартість. Натомість на момент декларування надавались документи з розрахунку ціни продажу, а також розрахунок транспортних витрат. Каталоги, специфікації, прейскуранти та прайс-листи надати не маємо можливості, оскільки динаміка цін дуже динамічна, і ціна формується в результаті торгів. Висновки про вартісні характеристики товару надаються додатково у вигляді висновків Запорізькою Торгово-Промислової Палати. Додаток №1, Специфікація №218 від 09.10.2014 надається додатково. Зазначив, що декларантом надані всі наявні в нього документи, ніякі інші документи на момент декларування не надаватимуться.

23.10.2014 відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №112030000/2014/000233/1, за яким корегування митної вартості здійснено за резервним методом, згідно наявної у відповідача інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей з розрахунку 44,93 доларів США за 1 кг товару (митні декларації: від 08.09.2014 №112030000/2014/015886, від 18.09.2014 №112030000/2014/016629, від 29.08.2014 №112030000/2014/015296).

Відповідачем була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00516, відповідно до якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено, у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару. Роз'яснено, що для забезпечення можливості митного оформлення товарів необхідно подати нову митну декларацію, враховуючи рішення про коригування заявленої митної вартості товарів 23.10.2014 №112030000/2014/000233/1, скоригувати митну вартість відповідно до рішення про коригування митної вартості від 23.10.2014 №112030000/2014/000233/1 перераховану за офіційним курсом НБУ на день оформлення митної декларації та дотриманням ст. 263 МК України, враховуючи положення ст. 257 МК України.

23.10.2014 позивач здійснив митне оформлення товару за митною декларацією №112030000/2014/018926 шляхом сплати суми податку на додану вартість та ввізного мита, розрахованих виходячи із митної вартості, що визначена рішенням про коригування митної вартості 23.10.2014 №112030000/2014/000233/1.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості та з оформленою відповідачем карткою відмови, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на наступне.

Відповідно до ст. 258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.

Згідно ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Згідно ст. 264 МК України митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Як встановлено, 22.10.2014 позивачем була надіслана електронна декларація ІМ40ДЕ, яка була зареєстрована за №112030000/2014/018849 та інші документи для митного оформлення товару.

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно даних декларації ІМ40ДЕ №112030000/2014/018849 від 22.10.2014 та декларація митної вартості за формою ДМВ-1 митну вартість товару було заявлено у розмірі 337715,03 грн., яку було визначено декларантом за резервним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Згідно специфікації до контракту позивачу було поставлено Ферровольфрам, W-75% мин., за ціною 43904,71 доларів США за 1 МТ W в сплаві, на загальну суму 329285,33 доларів США.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів було встановлено, що документи, подані до митного оформлення, не містять всіх даних або містять розбіжності відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме:

1. У відсканованій копії дод. 1, сп. 399 від 15.10.2014 до контракту № 13120156 від 09.02.2012 під п.6 не зазначено вантажовідправника товару;

2. Відсканована копія митної декларації країни відправлення від 17.10.2014 № MRN 14NL00051115ЕЕ5252 не містить цінової інформації стосовно заявленого товару;

3. Сканованою копією договору із 3-ми особами від 04.10.2010 № ІС/МВR-01-2010 зокрема п.1, п.2 передбачено, що предмет контракту його кількість та якість зазначаються у додатку №1 до контракту. На час митного оформлення додаток № 1 до договору із 3-ми особами від 04.10.2010 № ІС/МВК-01-2010 до митного оформлення не наданий.

У зв'язку з тим, що документи подані до митного оформлення не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відповідачем у декларанта були затребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, визначені ст. 53 МК України.

23.10.2014 позивачем були подані додаткові документи, а саме: висновки Запорізької Торгово-Промислової Палати, Додаток №1, Специфікація №218 від 09.10.2014. Позивач пояснив, що каталоги, специфікації, прейскуранти та прайс-листи надати не має можливості, оскільки динаміка цін дуже динамічна, і ціна формується в результаті торгів. Зазначив, що декларантом надані всі наявні в нього документи, ніякі інші документи на момент декларування не надаватимуться.

У зв'язку із не наданням позивачем додаткових документів, які необхідні для підтвердження митної вартості, заявленням неповних відомостей про митну вартість та з урахуванням наявності інформації про вартісні показники за товар вище ніж заявлені позивачем, відповідач дійшов висновку про не підтвердження заявленої митної вартості, визначеної декларантом за основним методом.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем з Intercommodities, Парадизо-Лугано, Швейцарія був укладений контракт №13120156.

Згідно специфікації №399 від 15.10.2014 до зазначеного контракту вантажовідправником є продавець або агент а дорученням продавця.

Як видно, в додатку ДМВ-1 зазначено, що Intercommodities, Парадизо-Лугано, Швейцарія є продавцем товару.

Отже, продавець Intercommodities, Парадизо-Лугано, Швейцарія, відповідно до зазначеної специфікації є вантажовідправником товару.

Відповідно до вимог ст. 53 МК України, витребування додаткових документів можливе у разі виявлення розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені ст. 53 МК України.

Митна декларація країни відправлення, договір із 3-ми особами не є основними документами, що підтверджують митну вартість, а отже розбіжності виявлені в них не можуть слугувати підставою для витребування відповідачем додаткових документів.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження митної вартості товару позивачем було надано всі документи передбачені ст. 53 МК України: зовнішньоекономічний контракт №13120156 від 09.02.2012, специфікація №399 від 15.10.2014, згідно яких митну вартість товару було визначено у розмірі 43904,71 доларів США за 1 МТ W в сплаві, на загальну суму 329285,33 доларів США; інвойс ТU-14-031 від 16.10.2014 відповідно до якого вартість товару була визначена у розмірі 43904,71 доларів США за 1 МТ W в сплаві. Також, позивачем було надано платіжні доручення у іноземній валюті від 24.12.2014 №1864, від 29.12.2014 №1878, згідно яких позивачем було сплачено вартість придбаного товару.

Крім того, позивачем додатково було надано Висновок Запорізької Торгово-Промислової Палати від 21.10.2014 №ОИ-608, відповідно до якого експертом було встановлено, що ціна на феровольфрам (W-75% min content) у розмірі 43904,71 доларів США за 1 МТ W в сплаві, заявлена за контрактом №13120156 від 09.02.2012, на умовах поставки DAP - Запоріжжя, України, перевищує середній рівень цін основних постачальників феровольфраму (W-75% min content).

Щодо ненадання позивачем виписки з бухгалтерської документації, суд першої інстанції вірно зазначає наступне.

Виробником товару є Vietnam Youngsun Tungsten Industry Co/LTD.VN, а позивачем контракт укладався не з виробником товару а з продавцем товару Intercommodities.

З пояснень позивача вбачається, що на момент декларування виписка з бухгалтерської документації відсутня, оскільки позивач не мав правових стосунків з виробником товару.

З укладеного контракту вбачається, що поставка товару здійснювалась на умовах DAP, згідно Інкотермс 2010.

Відповідно до Інкотермс 2010 умови поставки DAP (поставка до пункту призначення) передбачають, що поставка здійснюється будь яким видом транспорту, товар надається покупцю готовим для розвантаження. Продавець здійснює поставку коли товар наданий в розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовому для розвантаження у узгодженому місці призначення. Продавець несе всі ризики пов'язані з доставкою товару до моменту його поставки до місця призначення. DAP вимагає від продавця виконання митних формальностей для вивезення.

Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як встановлено судом першої інстанції, поставка товару здійснювалася продавцем до місця призначення - Запоріжжя, Україна. До складу вартості продукції продавцем були включені витрати на транспортування від MBR Metals OU до Steinweg Standard Release Form, Ротердам, згідно умов визначених в інвойсі FCA Ротердам, та з Ротердаму до позивача.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем митна вартість товарів була визначена за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Стаття 58 МК України встановлює основні засади застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

В рішенні про коригування митної вартості відповідачем було зазначено про послідовність застосування методів визначення митної вартості товарів та процедуру проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості. В рішенні було зазначено, що неможливо застосувати при визначенні митної вартості товару основний метод в зв'язку із тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість.

Керуючись ст. 57 МК України 23.10.2014 було проведено процедуру консультацій між позивачем та відповідачем з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості товару. Консультація була проведена шляхом направлення декларанту електронного повідомлення, у якому декларанта було повідомлено про причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів, методу визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості та про підстави застосування митницею Міндоходів резервного методу визначення митної вартості.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 МК України, митна вартість товару, що імпортується, визначена із застосуванням резервного методу, згідно наявної у органі доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідачем була використана наявна в органі доходів і зборів інформація щодо раніше визначених митних вартостей за основним та другорядними методами, зокрема відомості вантажної митної декларації від 08.09.2014 №112030000/2014/015886, від 18.09.2014 №112030000/2014/016629, від 29.08.2014 №112030000/2014/015296 (з розрахунку 44,93 доларів США за 1 кг товару).

Згідно ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Як видно, відповідачем була складена картка відмови №112030000/2014/00289 від 23.10.2014, відповідно до якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено. У картці відмови, відповідно до вимог ст. 256 МК України, було зазначено причину такої відмови, а саме прийняттям рішення про коригування митної вартості товару.

Крім того, було роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, а саме, що для забезпечення можливості митного оформлення товарів необхідно подати нову митну декларацію заповнену відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Мінфіна України від 30.05.2012 №651, враховуючи Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від №112030000/2014/000233/1 від 23.10.2014. Скоригувати митну вартість перераховану за офіційним курсом НБУ на день оформлення митної декларації та подати нову митну декларацію в строки встановлені ст. 263 МК України.

За приписами ч. 7, 8 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.10.2014 позивач здійснив митне оформлення товару за митною декларацією №112030000/2014/018926 та випустив у вільний обіг товар під гарантійні зобов'язання.

Як видно, позивач надав усі документи, які дозволяють визначити митну вартість за основним (першим) методом без суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції.

Відповідачем не було належним чином обґрунтовано, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позов підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 транвя 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко