Постанова № 52318806, 17.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2015 року

справа № П/811/710/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року у справі № П/811/710/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ювента-Оіл” до Кіровоградської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ювента-Оіл” (далі за текстом – ТОВ „Ювента-Оіл”) звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі за текстом – Кіровоградська ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2014 року №0000792204 та №0000802204.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000792204 від 16 жовтня 2014 року, яким ТОВ „Ювента-Оіл” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 2207243,00 грн. (із них за основним платежем – 1471495,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 735748,00 грн.). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000802204 від 16 жовтня 2014 року, яким ТОВ „Ювента-Оіл” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1972944,00 грн. (за основним платежем – 1315296,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 657648,00 грн.).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ „Ювента-Оіл” зареєстроване як юридична особа Кіровоградським міським управлінням юстиції 03 червня 2010 року та з того часу перебуває на обліку у податковому органі як платник податків.

Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланова виїзна перевірка ТОВ „Ювента-Оіл” з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ „Ріаліз-Оіл” за листопад 2012 року, ПП „Карбон-С” за грудень 2013 року та ТОВ „Антарес” за липень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 30 вересня 2014 року №53/11-23-22-04/37096772, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1315296,00 грн. за 4 квартал 2012 року; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 1471495,00 грн., у тому числі за листопад 2012 року на суму 1226267,00 грн.; за грудень 2012 року на суму 26396,00 грн., липень 2014 року на суму 218832,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000792204 від 16 жовтня 2014 року, яким ТОВ „Ювента-Оіл” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 2207243,00 грн. (із них за основним платежем – 1471495,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 735748,00 грн.);

- №0000802204 від 16 жовтня 2014 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1972944, 00 грн. (за основним платежем – 1315296,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 657648,00 грн.).

Зазначені податкові повідомлення-рішення грунтуються на висновках відповідача, викладених в акті перевіркі, про завищення позивачем витрат та податкового кредиту в результаті безпідставного формування таких витрат та кредиту за господарськими операціями з контрагентами ТОВ „Ріаліз-Оіл”, ТОВ „Антарес” та, які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із протиправності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та необхідності їх скасування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ТОВ „Ювента-Оіл” за КВЕД є, зокрема, роздрібна торгівля паливом (50.50.0), оптова торгівля паливом (51.51.0).

Судом встановлено, що 01 липня 2014 року між ТОВ „Антарес” (постачальник) та ТОВ „Ювента-Оіл” (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №ДГ-0107-68 та додаткову угоду до нього.

На виконання умов вказаного договору у липні 2014 року позивач придбав у ТОВ„Антарес” дизельне паливо підвищеної якості (Євро) марки в виду ІІ та бензин підвищеної якості марки А-95 Євро, вид ІІ, клас D на загальну суму 1312992,42 грн. (із них ПДВ – 218832,07 грн).

Факт поставки позивачем пального підтверджується наявними у матеріалах справи податковою накладною від 31 липня 2014 року №146 та відповідним актом приймання-передачі нафтопродуктів.

Оплата за даним договором була здійснена безготівковим шляхом.

30 листопада 2012 року та 01 червня 2011 року між ТОВ „Ріаліз-Оіл” (продавець) та ТОВ „Ювента-Оіл” (покупець) було укладено договори купівлі-продажу нафтопродуктів №357-2012 НП та №66 та відповідні додаткові угоди до них.

На виконання умов вказаного договору у листопаді 2012 року позивач придбав у ТОВ „Ріаліз-Оіл” дизельне паливо підвищеної якості (Євро) марки В,F виду ІІ та бензин підвищеної якості марки А-92, марки А-80, марки А-95 та марки А-95 Євро, вид І, класу А,В, паливо моторне альтернативне Еліт-95 супер зимове на загальну суму 34102841,25 грн. (із них ПДВ – 5683806,88 грн).

Факт поставки позивачем пального підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 30 листопада 2012 року №666,668,111, видатковими накладними.

Оплата за даним договором була здійснена безготівковим шляхом.

Придбані позивачем у ТОВ „Ріаліз-Оіл” та ТОВ „Антарес”, нафтопродукти поставлялись на зберігання до ПАТ „Дніпронафтопродукт” на підставі укладеного між ПАТ „Дніпронафтопродукти” (зберігач) та ТОВ „Ювента-Оіл” (поклажодавець) договору зберігання №0208/10-3.

Подальше транспортування нафтопродуктів до місця їх подальшої роздрібної реалізації (автозаправних станцій) здійснювалось автомобільним транспортом на підставі укладеного ТОВ „Ювента-Оіл“ та ТОВ „Кременчукнафтопродуктсервіс” (перевізник) договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом, що підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів.

У відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, позивачем визначено особу відповідальну за прийом, зливання та зберігання ПММ, а надходження нафтопродуктів від вказаних контрагентів відображено у Книзі руху нафтопродуктів.

Як вбачається з матеріалів справи, придбані паливно-мастильні матеріали були реалізовані позивачем через автозаправні станції ТОВ „Ювента-Оіл”, зокрема, №11 та 22.

Придбана продукція обліковувалась позивачем по журналу обліку надходження нафтопродуктів та змінним звітом АЗС TOB „Ювента Оіл”.

Згідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ за такими накладними.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

Судом першої інстанції на підставі досліджених первинних документів зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні”, статтею 44 Податкового кодексу України та пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит, формування валових витрат та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку та правильно вирішив справу по суті. Проте, суд помилково вказав у резолютивній частині рішення назву податвокого органу, яким прийнято податкове повідомлення-рішення. У зв’язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції з викладанням резолютивної частини постанови наступного змісту: Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області №0000792204 від 16 жовтня 2014 року, яким ТОВ „Ювента-Оіл” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 2207243,00 грн. (із них за основним платежем – 1471495,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 735748,00 грн.). Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області №0000802204 від 16 жовтня 2014 року, яким ТОВ „Ювента-Оіл” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1972944,00 грн. (за основним платежем – 1315296,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 657648,00 грн.).

Керуючись п.2 ч.1 ст.198, ст.201, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року по справі №П/811/710/15 - змінити.

Резолютивну частину постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року по справі №П/811/710/15 викласти у наступній редакції: «Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області №0000792204 від 16 жовтня 2014 року, яким ТОВ „Ювента-Оіл” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 2207243,00 грн. (із них за основним платежем – 1471495,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 735748,00 грн.). Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області №0000802204 від 16 жовтня 2014 року, яким ТОВ „Ювента-Оіл” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1972944,00 грн. (за основним платежем – 1315296,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 657648,00 грн.)».

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров