Постанова № 52318605, 12.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р. Справа № 920/523/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя

ОСОБА_1, суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача не з'явився,

відповідача директор ОСОБА_2, (контракт від 19.05.2015р.), ОСОБА_3 за довіреністю №04/15 від 21.05.2015р.,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м. Київ, (вх. №3965С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 10.06.2015р. у справі № 920/523/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м. Київ,

до відповідача ОСОБА_4 підприємства Глухівський тепловий район, м. Глухів, Сумської області;

про стягнення 539337,44 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.06.2015р. у справі № 920/523/15 (суддя Джепа Ю.А.) позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_4 підприємства Глухівський тепловий район на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 17137,87 грн. пені; 3418,56 грн. 3% річних, 411,13грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобовязання за укладеним договором за січень 2013 року та частини лютого 2013 року, тому підлягає стягненню лише частина заявленої суми позивачем.

ПАТ НАК Нафтогаз України з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 10.06.2015р. у справі №920/523/15 в частині відмови у стягненні 215388,57 грн. пені, 71499,78грн. 3% річних та 231892,66 грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з КП Глухівський тепловий район на користь ПАТ НАК Нафтогаз України 215388,57 грн. пені, 71499,78 грн. 3% річних та 231892,66 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те що, договір про організацію взаєморозрахунків не звільняє відповідача від зобовязання щодо сплати пені, інфляційних втрат та річних за невиконання умов договору купівлі-продажу газу, оскільки субвенції з державного бюджету є лише способом компенсації відповідачу недоотриманих коштів внаслідок різниці у тарифах та не дають йому права не виконувати зобовязання за укладеним господарським договором та уникати відповідальності за порушення їх умов.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 12237 від 25.08.2015р.), в якому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, відмовити позивачу в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідачем надано заяву про залучення доказів до матеріалів справи (вх. 12555 від 02.09.2015р.).

У судовому засіданні 12.10.2015р. представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

28.12.2012р. між НАК «Нафтогаз України» та КП «Глухівський тепловий район» укладено договір № 13/2707-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач (продавець) зобов'язується передати у власність відповідачу (покупцю) у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти і оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що газ що продається за цим договором, використовується виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками.

Відповідно до п. 2.1. продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 4387 тис. куб.м.

Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахуванням податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 1091 грн., крім того ПДВ 20% - 1309,20 грн.

Відповідно до п. 5.5. договору загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 4786217 грн., разом з ПДВ 5743460 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також цим договором.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач свої зобовязання за укладеним договором виконав, а саме передав імпортований газ, а покупець прийняв зазначений предмет договору, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Однак, відповідач свої зобовязання щодо оплати за поставлений газ своєчасно не виконав.

У звязку з наведеним позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовною заявою про стягнення з відповідача: за зобов'язаннями в період з січня 2013 року по грудень 2013 року пені на загальну суму 232526 грн. 44 коп., 231892 грн. 66 коп. інфляційних втрат та 74918 грн. 34 коп. 3% річних.

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.06.2015р. у справі № 920/523/15 позов задоволено частково.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2014р. між сторонами у справі, територіальним органом Казначейства у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Глухівської міської ради, Управлінням житлово-комунальним господарством та містобудування Глухівської міської ради укладено договір № 486/30 про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що виробляється та постачається населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно п. 24 ст. 14 та п.2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014.

Відповідно до п. 8 даного договору відповідач перераховує на рахунок позивача кошти у сумі 1115038,00грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28.12.2012р. №13/2707-ТЕ-29

За змістом підпунктів 2, 3 пункту 11 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про застосування до відповідача наслідків за порушення грошового зобовязання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та неустойки у вигляді сплати пені за порушення строків оплати за укладеним договором.

Колегія суддів вважає, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, отриманий за періоди, на які були нараховані суми 3% річних, інфляційних та пені, що є предметом розгляду у даній справі відповідно до укладеного договору.

Таким чином, для стягнення неустойки у вигляді пені та застосування судом наслідків, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата за поставлену електричну енергію була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, а також як вбачається з матеріалів справи, за січень, лютий 2013 року відповідач сплачував за рахунок власних коштів, проте більшість зобов'язань за лютий сплачено на умовах, встановлених спільними протокольними рішеннями за рахунок отримання гарантованих державою субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, передбачених Постановою КМУ № 20 від 11.01.2005р. «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», а також за рахунок укладеного 30.09.2014р. договору № 486/30 про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що виробляється та постачається населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Сторони, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за спожитий природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/2707-ТЕ-29, а тому нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем умов зазначеного договору поставки природного газу є неправомірним та безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок за поставлений природний газ відбувся шляхом перерахування грошових коштів в сумі 1115038,00грн. платіжним дорученням від 27.10.2014 №2, тобто у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків, з посиланням на нього у призначенні платежу.

Таким чином, відповідач виконував свої зобовязання за укладеним договором щодо своєчасної оплати за спожитий природний газ неналежним чином за січень 2013 року та частину лютого 2013 року. У звязку з цим колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог а саме: в частині стягнення 17137,87 грн. пені та 3418,56грн. 3 % річних, нарахованих за зобов'язаннями січня та лютого 2013 року за період з 14.02.2013 р. по 05.04.2013 р.

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу за спожитий природний газ, що увійшли до предмету та сплачені згідно з договору про організацію взаєморозрахунків не підлягають задоволенню, оскільки кошти були сплачені у межах порядку та строків, встановлених наведеним договором взаєморозрахунків.

Таким чином, для стягнення неустойки у вигляді пені та застосування судом наслідків, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата за спожитий природний газ була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, прострочення оплати на умовах укладеного договору про організацію взаєморозрахунків відповідачем не допущено, а розрахунки за спожитий природний газ відбулися у порядку та строки, передбачені вказаним договором.

До того ж, п. 16 договору про організацію взаєморозрахунків № 486/130 від 30.09.2014р. встановлено, що після виконання договору сторони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, у звязку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України на рішення господарського суду Сумської області від 10.06.2015р. у справі № 920/523/15 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м. Київ, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 10.06.2015р. у справі № 920/523/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 16.10.2015р.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя І.А. Шутенко