Постанова № 52318573, 15.10.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2015 р.Справа № 916/2270/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Петрова М.С., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представника від позивача ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 22.06.15р.,

/відповідач не використав законного права на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлений належним чином (див. повідомлення про вручення поштових відправлень від 17.09.15р./,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_2 та кредит" в особі ОСОБА_3 "Одеське регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_2 та кредит", м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 14.08.2015 року

по справі № 916/2270/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСКЛО", м. Одеса

до скаржника

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення

встановив:

В червні 2015 р. Товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту ТОВ) "УКРСКЛО" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) "Банк "ОСОБА_2 та кредит" в особі відділення №2 ОСОБА_3 "Одеське регіональне управління" ПАТ "Банк "ОСОБА_2 та кредит" з вимогою про зобов'язання відповідача перерахувати 888370,54грн. за невиконаними платіжними дорученнями від 4.03- 14.04 2015р.. Також позивач просив стягнути з відповідача 50681,49грн. пені, 125826,30грн. інфляційних втрат, 4227,82грн. річних відсотків та покласти на нього витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані приписами ст. 32 ЗУ Про платіжні системи та переказ грошей в Україні, ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 610, 612, 624, 1068, 1073 ЦК України та тим, що відповідач порушив умови договору від 19.03.2014р. на розрахунково-касове обслуговування №3477 щодо здійснення перерахування грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 3.08.2015р. замінено відділення №2 ОСОБА_3 "Одеське регіональне управління" ПАТ "Банк "ОСОБА_2 та кредит" на належного відповідача ОСОБА_3 "Одеське регіональне управління" ПАТ "Банк "ОСОБА_2 та кредит".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.08.2015 року (суддя Рога Н.В.) позов задоволено частково. Зобов'язано ПАТ "Банк "ОСОБА_2 та кредит" в особі ОСОБА_3 "Одеське регіональне управління" ПАТ "Банк "ОСОБА_2 та кредит" перерахувати на користь ТОВ "УКРСКЛО" 888370грн. 54коп. з п/р26009026137201 у відділенні №2 ОСОБА_3 "Одеське регіональне управління" ПАТ "Банк "ОСОБА_2 та кредит" на р/р№260020000613656 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023. Крім того, стягнуто на користь ТОВ "УКРСКЛО" 50681грн. 49коп. пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3045 грн.. В решті позову відмовлено, оскільки зобов'язання банку не є грошовим.

Не погоджуючись з вказаним вище рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Банк "ОСОБА_2 та кредит" в особі ОСОБА_3 Одеське регіональне управління ПАТ "Банк "ОСОБА_2 та кредит" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області, винесене 14.08.2015р., скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "УКРСКЛО" до ПАТ "Банк "ОСОБА_2 та кредит" в особі ОСОБА_3 Одеське регіональне управління ПАТ "Банк "ОСОБА_2 та кредит" про зобовязання виконати дії та стягнення суми відмовити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 14.08.2015р. є незаконним та необґрунтованим, оскільки винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, територіальної підсудності господарських справ, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Скаржник наголошує на тому, що справа повинна розглядатися за місцезнаходженням відповідача юридичної особи, а саме ПАТ "Банк "ОСОБА_2 та кредит", яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема 60б.

На думку скаржника, позовні вимоги, які полягають у зобовязанні ПАТ "Банк "ОСОБА_2 та кредит" перерахувати грошові кошти за платіжними дорученнями позивача, строк виконання яких закінчився, суперечить Постанові Правління Національного банку України від 21.01.2004р. за №22., де зазначено, що банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки.

Крім того, скаржник посилається на ігнорування судом норми п.п. 2, 6, 7 постанови Правління НБУ Про деякі питання діяльності банків від 24.02.2015р. за №129, де вказано про не застосування до банків заходів впливу за порушення економічних нормативів мінімального розміру .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, але в судовому засіданні представник позивача спростовував доводи апеляційної скарги та просив залишити без змін оскаржене рішення, як законне та обгрунтоване.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого рішення, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 19.03.2014р. між АТ „Банк „ОСОБА_2 та Кредит в особі відділення №2 філії „Одеське Регіональне управління АТ „Банк „ОСОБА_2 та Кредит за довіреністю (ОСОБА_2) та ТОВ "УКРСКЛО" було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування №3477, у відповідності до п. 1.1 якого ОСОБА_2 відкриває Клієнту поточний рахунок №26009026137201 в національній валюті та зобовязується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобовязується оплачувати послуги Банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах визначених договором.

Згідно до п. 2.1 договору ОСОБА_2 здійснює розрахунково касове обслуговування рахунку в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

П.п. 2.2. визначено, що списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням Клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до умов п.п. 5.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Сторони узгодили між собою, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками і діє протягом невизначеного строку (ч. 1 п. 8).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526,525 ЦК України).

04.03.2015р. позивач відповідно до умов п.п. 2.2. договору № 3477 від 19.03.2014р. направив через систему Клієнт-Банк для опрацювання до ОСОБА_3 Одеського РУ ПАТ Банк ОСОБА_2 та Кредит платіжне доручення №220 на суму 15000грн. з призначенням платежу за авто послуги згідно з договором №3 від 18.02.2008р., 19.03.2015р. - платіжні доручення №222-229 на суму 100000грн. кожен на перерахування коштів на власний рахунок в іншому банку та № 230 на суму 67570грн., 26.03.15р. платіжне доручення №231 на суму 3000грн., 14.04.2015р. платіжне доручення №232 на суму 17800,54грн. з таким же призначенням платежу.

Дані платіжні доручення були отримані банком в той же день, про що свідчить наявність банківського штампу на зазначених документах /а.с.19-30/.

Оскільки отримані платіжні доручення банком виконані не були позивач звернувся до суду з позовом.

Згідно із ч. 1 ст. 1091 ЦК України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 1092 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону. У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк.

У відповідності до п.п. 32.1, 32.2 ст. 32 ЗУ „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

З огляду на умови договору та означені норми законодавства, місцевий господарський суд підставно задовольнив позов частково, визнавши їх обґрунтованими в частині зобовязання ПАТ "ОСОБА_2 та Кредит" перерахувати 888 370,54грн. на рахунок позивача в ПАТ "Укрсоцбанк" та стягнувши з відповідача 50 681,49грн. пені та 3 045 грн. витрат по сплаті судового збору у розмірі

У своїй апеляційній скарзі відповідач не зазначив будь-яких обґрунтованих причин, які йому б заважали здійснити перерахунок коштів у відповідності до наданих позивачем платіжних доручень та вимог чинного договору від 28.01.2013р. на розрахунково-касове обслуговування за №3360. Однак він послався на п. 3.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління НБУ від 21.01.2004р. за №22 де зазначено, що банк приймає до виконання платіжне доручення протягом 30 днів. Такі посилання на дану інструкцію на думку колегії є хибними, з огляду на те, що в означеному контексті йдеться про термін, протягом якого є чинним платіжне доручення з дати його оформлення, а не про термін його виконання з моменту прийняття платіжного доручення до виконання, який встановлено сторонами у п.п. 3.3 договору, де зазначено, що банк зобовязується здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку з 9:00 до 16:00, крім суботи, неділі, святкових і неробочих днів, а також ст.8 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", відповідно до якої банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Щодо посилань скаржника на п.п. 2, 6, 7 постанови Правління НБУ Про деякі питання діяльності банків від 24.02.2015р. за №129, то такі посилання колегією суддів не приймаються, з огляду на те, що норми постанови не стосуються і не регулюють правовідносин сторін, які визначаються умовами договору на розрахунково-касове обслуговування, нормами ЦК України та ЗУ „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні.

У апеляційній скарзі скаржник вказує, що судом порушено приписи ст.ст. 15,17 ГПК України щодо територіальної підсудності справи, яка на думку скаржника повинна розглядатись за місцезнаходженням відповідача юридичної особи , тобто у м. Київ.

Такі твердження судова колегія відхиляє з огляду на їх хибність та необґрунтованість, оскільки відповідно до абзацу пятого підпункту 1.1 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі коли позов подано за місцем знаходження відокремленого підрозділу юридичної особи і судом зясовано відсутність у такого підрозділу повноважень щодо представництва юридичної особи, справа згідно з частиною першою статті 17 ГПК підлягає передачі за відповідною територіальною підсудністю за місцезнаходженням юридичної особи. А якщо в межах територіальної підсудності даного господарського суду знаходиться інший відокремлений підрозділ юридичної особи, уповноважений представляти останнього в господарському суді, то суд залучає такий підрозділ до участі у справі на підставі та в порядку ст.24 ГПК України.

З представлених відповідачем ОСОБА_4 про філію Одеське регіональне управління ПАТ "Банк "ОСОБА_2 та кредит", в редакції що діяла під час розгляду спору /п.4.1.7./; та довіреностей, що видавались головним банком керуючим філією в період 2012-2015р.р., вбачається, що цей відокремлений підрозділ відповідача уповноважений представляти ПАТ "Банк "ОСОБА_2 та кредит", у зв'язку з чим при розгляді спору в господарському суді першої інстанції був підставно ухвалою залучений до участі в справі у якості відповідача замість Відділення №2 ОСОБА_3 „Одеське РУ ПАТ "Банк "ОСОБА_2 та кредит".

Той факт, що під час розгляду апеляційної скарги Правлінням Національного банку України постановою від 17.09.15р. № 612 ПАТ "Банк "ОСОБА_2 та кредит" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.15р. №171 щодо нього запроваджено тимчасову адміністрацію не впливає на законність та обґрунтованість рішення господарського суду, прийнятого раніше означених подій.

Таким чином, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_2 та кредит" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 14.08.2015 року по справі без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст.49, 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 14.08.2015 року, по справі №916/2270/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_2 та кредит" в особі філії Одеське регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_2 та кредит" без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її проголошення.

Відповідно до ст. 110 ГПК України постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 16.10.15 р.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Суддя С.І. Колоколов