Постанова № 52318488, 07.10.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р. Справа № 909/580/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддяБойко С. М.

суддівБонк Т.Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Фіна Н.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (довіреність від 06.01.2015 року)

від відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 08.06.2015 року)

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 підприємця ОСОБА_5

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2015 року

у справі № 909/580/15

за позовом Івано-Франківської міської ради

до відповідача ОСОБА_4 підприємця ОСОБА_5

про звільнення та повернення земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2015 року в справі №909/580/15 позов задоволено повністю.

Зобовязано приватного підприємця ОСОБА_5 звільнити шляхом демонтажу залізних воріт в арковому проїзді до будинку № 47 по вул. Довгій в м. Івано-Франківську і огорожі земельної ділянки та повернути Івано-Франківській міській раді земельну ділянку, загальною площею 0, 0137 га № 47 по вул. Довгій в м. Івано-Франківську.

Підставою для задоволення позову, суд першої інстанції, вказав те, що відповідачем не надано суду жодних доказів щодо наявності правових підстав у відповідача для використання ним спірної земельної ділянки, а за таких обставин володіння земельною ділянкою є незаконним. Даний висновок випливає із ст.397 Цивільного кодексу, пункт 3 якої передбачає, що фактичне володіння майном визнається правомірним в тому випадку, коли інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. В даному випадку спірне фактичне користування земельною ділянкою суперечить земельному законодавству. Крім того, суду не надано належного проекту встановлення залізних воріт в арковому проїзді до будинку та встановленої огорожі земельної ділянки.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2015 року в справі №909/580/15 скасувати, в позові відмовити.

Підставою скасування рішення суду першої інстанції, апелянт зазначає неповне дослідження всіх обставин по справі. При цьому апелянт зазначає, що судом було безпідставно зроблено висновок про те, що не продовження дії договору оренди земельної ділянки від 22.10.2007 року є правомірним. Як вказує відповідач, обєкт нерухомого майна який належить ОСОБА_5 збудовано на підставі відповідних дозвільних документів, та введений в експлуатацію в порядку визначеному законодавством. Таким чином, відповідач є добросовісним орендарем земельної ділянки.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення, просив рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2015 року в справі №909/580/15 залишити без змін. При цьому позивач вказав, що договір оренди укладений між сторонами, на сьогоднішній день припинив свою дію, у звязку з закінченням строку на який він укладався.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги, відповідач також зазначив, що повернення земельної ділянки неможливе, оскільки земельна ділянка яка передавалась в оренду в даний час забудована на підставі рішень Івано-Франківської міської ради. Тобто, надаючи дозвіл на будівництво обєктів нерухомості на вказаній земельній ділянці та передаючи її в оренду на період будівництва позивач чітко передбачив неможливість її повернення в майбутньому.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу при цьому навів доводи аналогічні викладеним в своєму обґрунтуванні, просив рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги при цьому навів доводи аналогічні викладеним в своєму відзиві, просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області слід скасувати, а апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_5 - задоволити з наступних підстав.

Відповідно до договору оренди від 22 жовтня 2007 р., укладеного між Івано-Франківською міською радою та підприємцем ОСОБА_5- підприємцю ОСОБА_5 передано в орендне користування земельну ділянку за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Тичини, поруч будинку №47 на вул. Довгій для будівництва майстерні сервісного обслуговування "Електронсервіс". Вказаний договір укладено терміном на 3 роки/ п.6 договору/.

20 грудня 2007 р. договір зареєстровано у Івано-Франківському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії центру ДЗК при Держкомземі, а відтак відповідач по справі набув законне право на використання відповідної земельної ділянки на протязі трьох років.

Судом встановлено, що на спірній земельній ділянці відповідачем споруджено обєкт нерухомого майна, право власності на який зареєстровано в передбаченому законодавством порядку.

При цьому, задовольняючи позов суд, першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду жодних доказів щодо наявності правових підстав у відповідача для використання ним спірної земельної ділянки, а за таких обставин володіння земельною ділянкою є незаконним. Даний висновок випливає із ст.397 Цивільного кодексу, пункт 3 якої передбачає, що фактичне володіння майном визнається правомірним в тому випадку, коли інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність у відповідача належних доказів на встановлення залізних воріт в арковому проїзді до будинку та встановленої огорожі земельної ділянки.

Проте, даний висновок місцевого суду не відповідає встановленим обставинам по справі..

Порядок укладення договору оренди землі встановлюється ст. 16 Закону України «Про оренду землі», у відповідності до якої, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України або за результатами аукціону.

Статтею 33 «Про оренду землі», ст.ст. 764, 777 ЦК України, законодавець передбачив випадки у яких, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору має право на його поновлення.

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Суд першої інстанції помилково не застосував положення, викладені у статті 764 ЦК України, яке передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Листом від 18.11.2014 року за №782/01-17/08-в управління земельних ресурсів міської ради зверталося до відповідача з пропозицією про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, що свідчить про волевиявлення на продовження орендних відносин.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій пятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обовязки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на повий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомній про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист - повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист - повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права па поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно із частинами першою - пятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря па укладення договору оренди землі припиняється.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, девятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. Судом встановлено, що між сторонами спору в судовому порядку не було щодо поновлення договору оренди.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів:орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно викопує свої обовязки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди. Такий правовий висновок зробив Верховний Суд України у цивільній справі № 6-219нс 14 від 25 лютого 2015 року.

Судом встановлено, що волевиявлення сторін на продовження договору оренди було висловлено в листах, проте не дотримана вся необхідна процедура на поновлення спірного договору оренди землі. Проте, відповідач не втратив права на оформлення поновлення договору оренди, що встановлено апеляційним судом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався з клопотанням про продовження оренди земельної ділянки, окрім того, останнім ОСОБА_5 протягом 2012-2013 років здійснювалась сплата орендної плати за землю, що підтверджується відповідними платіжними документами наявними в матеріалах справи.

Так, апеляційним судом встановлено, на підставі додаткових доказів по справі, які судом долучені в звязку з тим, що ці докази виготовлялися на час розгляду справи: витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.08.2015 року ОСОБА_5 є власником приміщення центру сервісного обслуговування «Електронсервіс», складовими частинами якого є : приміщення центру сервісного обслуговування «Електронсервіс», ворота, огорожа, ворота з хвірткою, ворота, що розміщуються на спірній земельній ділянці. З цих підстав вимога позивача про демонтаж цих залізних воріт та огорожі є безпідставними.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що ці обєкти нерухомого майна споруджені відповідачем у встановленому законом порядку на відведеній для цих цілей земельній ділянці та у відповідності до містобудівної документації та належать відповідачу на праві власності, а отже, не можуть бути демонтовані на вимогу позивача, власника земельної ділянки.

Отже, судом першої інстанції не враховано, що на спірній земельній ділянці знаходиться обєкт нерухомого майна, що належить на праві приватної власності відповідачу, що споруджений та зареєстрований у встановленому законом порядку.

Звідси відповідач не втратив права на оформлення права власності чи користування земельної ділянки, що знаходиться під обєктом нерухомості і необхідної для її обслуговування у встановленому законом порядку.

Судом апеляційної інстанції не встановлено обставин звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу нерухомості, яка споруджена у встановленом законом порядку та належить відповідачу на праві приватної власності. А тому, відсутні правові підстави повернення спірної земельної ділянки у відповідності до вимог ч.1 ст.34 Закону України «Про оренду землі» в звязку із закінченням договору оренди землі, як підстава позову з позиції позивача.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_5 задоволити.

2.Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2015 року в справі №909/580/15 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові Івано-Франківської міської ради до приватного підприємця ОСОБА_5 про звільнення та повернення земельної ділянки - відмовити.

3.Стягнути з Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 04054346) на користь ОСОБА_4 підприємця ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1218 грн. в повернення судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського

суду.

Повний текст постанови виготовлений 12.10.2015 р.

Головуючий суддяБойко С. М.

СуддяБонк Т. Б.

СуддяЯкімець Г. Г.