Рішення № 52318216, 05.10.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2015 р.Справа № 922/4234/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "ОСОБА_1 ворота" м. Харків в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ОСОБА_1 ворота", м. Харків до ТОВ "Інвестор-3", м. Київ про звернення стягнення на предмет іпотеки за участю :

позивача - ОСОБА_2, довіреність №37 від 08.12.2014 року,

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне АТ "ОСОБА_1 ворота" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить надати право позивачу продажу від свого імені будь-якій особі покупцю на умовах та в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на час продажу, встановленої на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, нежитлових приміщень підвалу № 60-а-7, 1-го поверху №№ 60а-1, 60а-2, 60а-3, 60а-4, 60а-5, 60а-6 загальною площею 207,6 кв.м. в літ. "А-5", що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Леніна, буд. № 54. Крім того, просить суд зобов'язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТОР-3" передати у володіння та управління ПАТ "ОСОБА_1 ВОРОТА" нежитлові приміщення підвалу № 60-а-7, першого поверху №№ 60а-1, 60а-2, 60а-3, 60а-4, 60а-5, 60а-6, загальною площею 207,6 кв.м. в літ."А-5", що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Леніна, буд. № 54 до моменту їх продажу в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку". Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 22.07.15р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 21.009.15р. строк вирішення спору продовжено по 06.10.15р.

05.10.15р. представник позивача надав заяву з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 05.10.15р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 05.10.15р. не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання. Слід звернути увагу, що у процесі розгляду справи була виявлена інша адреса місцезнаходження відповідача (м. Київ, вул.Володимирська, 71) та саме на цю адресу було надіслано ухвалу суду від 21.09.15р., яка була отримана відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення 28 вересня 2015 року, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи та відзив а позовну заяву не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 21.09.15р. сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд виходить з наступного.

Між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ОСОБА_1 ВОРОТА" та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТОР-3" 25.04.2013р. укладено договір № 82 про надання кредиту, з усіма змінами до нього, далі за текстом - Кредитний договір, за умовами якого Банк: зобов'язується 25 квітня 2013 року надати Позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі 140 000,00 дол. США (кредит 1), а Позичальник зобов'язується повернути кредит у строк не пізніше 22.04.2015р. та сплатити проценти за користування ним на визначених Договором умовах.

Зобов'язується 28 квітня 2014 року надати Позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі 13 568,49 дол. США (кредит 2), а Позичальник зобов'язується повернути кредит у строк не пізніше 22.04.2015р. та сплатити проценти за користування ним на визначених Договором умовах.

В результаті неналежного виконання Позичальником умов Кредитного договору утворилася заборгованість за кредитом, відсотками та неустойкою.

Станом на дату подачі позову заборгованість Позичальника перед ОСОБА_1 за Кредитним договором не погашена, зобов'язання не виконані.

Згідно п. 5.2.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредиту та сплату процентів в повному обсязі в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 5.2.5. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти та неустойку незалежно від настання строку виконання зобов'язання, зокрема, у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань зі сплати кредиту або процентів.

Відповідно до п. 6.1.1 Кредитного договору у випадку порушення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.1. Договору, та/або строків сплати процентів, комісій, Позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки.

В забезпечення виконання всіх вимог ОСОБА_1 до Позичальника за Кредитним договором, між ОСОБА_1 та Іпотекодавцем укладено іпотечний договір від 25 квітня 2013 року, № 13-065 посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за № 602, предметом якого є нерухоме майно, разом з усіма його при належностями, а саме:

- нежитлові приміщення підвалу № 60-а-7, 1-го поверху №№ 60а-1, 60а-2, 60а-3, 60а-4, 60а-5, 60а-6 загальною площею 207,6 кв.м. в літ. "А-5", що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Леніна, буд. № 54.

Відповідно до положень п. 2.1.2 вказаного іпотечного договору, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Майно у випадку невиконання Боржником у встановлений строк зобов'язань за Кредитним договором. Іпотекодержатель може реалізувати Майно третім особам на підставі договору купівлі-продажу для погашення заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 4 ст. 147 Господарського кодексу України право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до ч. 2 ст.15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших 7підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що встановлено ст.629 ЦК України.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Приписами ч.1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст.16 ЦК України передбачає, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 509 ЦК України вказує, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь іншої сторони (кредитора) визначені дії. Зобов'язання виникають відповідно до підстав, зазначених у статті 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Свої зобов'язання за Кредитним договором Банк виконав вчасно та в повному об'ємі.

Натомість, Позичальником порушені умови Кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати процентів в строки, передбачені Кредитним договором.

В підтвердження викладеного до господарського суду було надано розрахунок заборгованості.

Відповідно до договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки та його продаж для погашення заборгованості за Кредитним договором здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання, відповідно до статей 36-38 Закону України "Про іпотеку", або іншими способами, які не суперечать чинному законодавству України.

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012р. (з урахуванням змін, внесеними згідно з Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №7 від 07.02.2014р.) право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві з дотриманням передбаченої цією статтею процедури.

Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012 (з урахуванням змін, внесеними згідно з Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 7 від 07.02.2014р.) невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина трегя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Відтак надсилання передбаченої ст. 35 Закону України "Про іпотеку" письмової вимоги про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання при обраному способі захисту є необов'язковим.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012р. резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам статті 39 Закону України "Про іпотеку". Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Отже, невиконанням Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, порушені законні права Позивача, як кредитора у вказаних зобов'язаннях, на отримання належних останньому за Кредитним договором коштів.

У зв'язку з чим, банк звернувся до суду з позовом про надання права продажу від свого імені будь-якій особі-покупцю на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, а саме: шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцю в порядку, передбаченому ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Слід зазначити, предмет іпотеки не підпадає під критерії заборони на примусове стягнення (відчуження без згоди власника), встановлені Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, №28, ст.940).

На підставі Постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014р. № 781 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОСОБА_1 ВОРОТА", розпочато процедуру ліквідації АТ "ОСОБА_1 ВОРОТА".

Згідно п.17 ч. 1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

За п. 5 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 46, п. 1 ч. 3 ст. 47, п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення виконує повноваження органів управління банку; діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку, у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Отже, оскільки позов був поданий уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в інтересах АТ "ОСОБА_1 ВОРОТА" у справі, яка безпосередньо пов'язана із здійсненням ліквідації банку, тому на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" уповноважена особа звільняється від сплати судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, а також у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту та невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки вони є обгрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи та такими, що не спростовані відповідачем, тому такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,8,19,124,129 Конституції України; ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 611, 625, 629, 1054 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197 Господарського кодексу України; ст.ст.1,4,12,33,43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Надати право ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "ОСОБА_1 ВОРОТА" (код ЄДРПО 20015529) продажу від свого імені будь-якій особі-покупцю на умовах та в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на час продажу, встановленої на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, нежитлових приміщень підвалу № 60-а-7, 1-го поверху № № 60а-1, 60а-2, 60а-3, 60а-4, 60а-5, 60а-6 загальною площею 207,6 кв.м. в літ. "А-5", що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Леніна, буд. № 54.

Зобов'язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТОР-3" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 71, код ЄДРПОУ 37681992) передати у володіння та управління ПАТ "ОСОБА_1 ВОРОТА" (код ЄДРПОУ 20015529) нежитлові приміщення підвалу № 60-а-7, першого поверху №№ 60а-1, 60а-2, 60а-3, 60а-4, 60а-5, 60а-6, загальною площею 207,6 кв.м. в літ. "А-5", що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Леніна, буд. № 54 до моменту їх продажу в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Стягнути з ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТОР-3" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 71, код ЄДРПОУ 37681992) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) витрат по сплаті судового збору в розмірі 24750,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_4