Ухвала суду № 52318131, 12.10.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

УХВАЛА

"12" жовтня 2015 р.Справа № 916/3194/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 612366,89 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Банк „Київська Русь" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9145-99 від 24.01.2013 р. в загальній сумі 612366,89 грн., у т.ч. 560000,0 грн. - основної заборгованості по кредиту, 46511,11 грн. - нарахованих відсотків, 3903,86 грн. - пені за несвоєчасність сплати процентів за період з 01.04.2015 р. по 05.07.2015 р.; 1951,92 грн. - 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.04.2015 р. по 05.07.2015 р., посилаючись на наступне.

24.01.2013 р. між ПАТ „Банк „Київська Русь" та ФОП ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 9145-99 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (кредитний договір), до якого сторонами у подальшому було внесено зміни на підставі додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 1 від 24.01.2013 р.

Відповідно до умов кредитного договору, із подальшими змінами та доповненнями, Банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію та зобов'язується надати кредитні кошти в сумі 750 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі. Кінцевий термін повернення кредиту - 23.09.2016 р. Процентна ставка за користування кредитом - 23% річних (п. 1.1.5), мета використання кредиту - поповнення обігових коштів, будівництво бази відпочинку (п. 1.1.3).

Згідно з п. 2.1 кредитного договору сторонами погоджено, що для обліку строкової заборгованості позичальника за кредитом банк відкриває позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 в Одеському центральному відділенні ПАТ „Банк „Київська Русь".

Розділом 3 кредитного договору визначено, що зобов'язання за кредитним договором (повернення Кредиту, сплата процентів за користування ним, винагород, штрафних санкцій, інших платежів) забезпечується: іпотекою нежитлового приміщення першого поверху № 501, загальною площею 87,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2; порукою фізичної особи-чоловіка ОСОБА_2, неустойкою, згідно з умовами договору; всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення.

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником - не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту.

Як вказує позивач, у випадку порушення позичальником встановлених договором строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом (п. 4.2).

Зважаючи на п. 4.4 кредитного договору, нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця включно у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтеграл розрахунку процентів не включається.

Згідно з п. 8.1. кредитного договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

У випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту та/або процентів позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими відсотками та іншими платежами, згідно з договором, з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення (п. 8.2 кредитного договору).

За змістом п. 8.6 кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити нараховані штрафні санкції за весь час прострочення ним виконання своїх зобов'язань за договором, починаючи з дня. наступного за днем, коли зобов'язання мало бути виконано до дня його фактичного виконання.

Як вказує позивач, свої зобов'язання за кредитним договором він виконав у повному обсязі, перерахувавши на рахунок відповідача кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовому рахунку позичальника. Однак, відповідач свій обов'язок з повернення грошових коштів не виконав, кредитні кошти та відсотки за користування кредитом своєчасно не сплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість (основний борг), яка станом на 08.07.2015 р. складає 612 366,89 грн.

Наразі позивач зазначає, що постановою правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 ПАТ „Банк „Київська Русь" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 березня 2015 року № 61 розпочато процедуру виведення ПАТ „Банк „Київська Русь" із ринку та запроваджено тимчасову адміністрацію з 19 березня до 19 червня 2015 року. В подальшому рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 116 від 15.06.2015 р. продовжено здійснення тимчасової адміністрації в банку по 19.07.2015 р. включно. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 138 від 17.07.2015 р. припинено здійснення Тимчасової адміністрації в банку з 17 липня 2015 р. та розпочато процедуру ліквідації ПАТ „Банк „Київська Русь".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2015 р. позовну заяву ПАТ „Банк „Київська Русь" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3194/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будь-яке майно, що належить відповідачу, та належні останньому грошові кошти на рахунках в будь-яких установах судом залишено без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Так, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зазначене знайшло своє відображення у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" N 16 від 26.12.2011 року.

При цьому заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Разом з тим в заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача позивач вказує на значний розмір заборгованості та значний проміжок часу невиконання відповідачем своїх зобов'язань, а також відсутність у відповідача коштів, які б надавали можливість банку задовольнити свої вимоги за рахунок цих коштів. Однак, позивач не навів та не надав жодних доказів в обґрунтування своєї заяви щодо існування необхідності вжиття відповідних заходів, зокрема доказів щодо можливості вчинення відповідачем певних дій, спрямованих на ухилення від сплати боргу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення заявленого позову.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 46-47). Зокрема, відповідач вказує, що згідно кредитного договору № 9145-99 від 24.01.2013 року між банком та ФОП ОСОБА_1 була відкрита кредитна лінія з лімітом 750000,00 грн. і договором № 1 про внесення і доповнення до договору № 9145-99 кінцевий строк повернення кредиту 23.09.2016 року. Відповідач вказує, що згідно графіку без прострочки та запізнень щомісячно в період з 24.01.2013 року по 27.02.2015 року сплачував тіло кредиту за графіком і нараховані по кредиту відсотки. Також відповідач зазначив, що ним було внесено на депозит в банк відповідно до договору № 72352-47.3 від 16.08.2013 року кошти в сумі 110000,00 грн. Банк з 16.08.2013 року проводив взаємозалікові платежі по відсоткам відповідно до нарахування по кредитному договору № 9145-99. В період з червня по серпень 2014 року з попереджуванням графіку ОСОБА_1 був погашений кредит в сумі 200000,00 грн. Також відповідачем 07.08.2014 року знов внесено на депозит в банк згідно договору № 72352-47.3 кошти в сумі 77000,00 грн., який не повертався, оскільки відсотки по кредиту сплачували власними коштами. Відповідно договору про внесення змін до договору „Гнучкий" № 87168-47.3 на 27.02.2015 року відповідачем внесено 30000,00 грн. на депозит Банку „Київська Русь", оскільки відповідач знав, що вказаної суми коштів вистачить на погашення відсотків по кредиту на 3 місяця. Так, за ствердженнями відповідача систематично впродовж 2 років банк проводив взаємозалік за кредитним договором по сплаті відсотків. В березні 2015 року після повідомлення про тимчасову адміністрацію банку відповідач звернувся до позивача з проханням здійснити перерахунок коштів відповідача з депозиту і розрахункового рахунку відповідача на кредитний рахунок. Однак, відповіді відповідач не отримав. Після закриття каси та ліквідації відділення в м. Одеса відповідач здійснив біля 10 дзвінків у відділення банку м. Києва та на гарячу лінію з проханням надати розрахункові рахунки, на які відповідач зміг би сплати кредит та відсотки, але була надана відповідь, що в банку діє тимчасова адміністрація та старий рахунок закритий, а нові рахунки відсутні. Поряд з цим відповідач наголосив, що 25.08.2015 року надіслав в Банк „Київська Русь" лист з проханням надіслати офіційну відповідь з розрахунковими рахунками для погашення кредитних коштів та відсотків згідно договору, але відповіді так і не було отримано. При цьому Банком „Київська Русь" було направлено заяву до Київського районного суду м. Одеси за місцем проживання чоловіка відповідача ОСОБА_3 як поручителя згідно кредитного договору про дострокове повернення кредиту. Також відповідач наголошує про суперечність наведеної Банком в позові суми боргу, вказуючи, що в листі від 08.07.2015 року на першій сторінці вказано про наявність боргу по кредитному договору № 9145-99 станом на 06.07.2015 року в сумі 560000,00 грн. та по відсоткам 42933,33 грн., але на другій сторінці листа банк вказує вже іншу суму по відсоткам 46511,11 грн. станом на 05.07.2015 року.

В ході розгляду справи відповідач надав до суду копії платіжних доручень від 21.09.2015 р. № 82958347 і № 82955133 щодо сплати суми основного боргу по кредиту в розмірі 560000,00 грн. та нарахованих відсотків в сумі 42933,33 грн.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд доходить до висновку про те, що предмет спору по справі в частині основного боргу по кредиту в розмірі 560000,00 грн. та нарахованих відсотків в сумі 42933,33 грн. припинив існування в процесі розгляду справи.

Як зазначено в п. 4.4. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відповідно до п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги відсутність предмета спору в частині основного боргу по кредиту в розмірі 560000,00 грн. та нарахованих відсотків в сумі 42933,33 грн., суд вважає за необхідне припинити провадження у даній справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення основної заборгованості за кредитним договором в сумі 560000,00 грн. та нарахованих відсотків в сумі 42933,33 грн.

Щодо решти частини вимог Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення нарахованих відсотків в сумі 3577,78 грн., пені в сумі 3903,86 грн. та річних в розмірі 1951,92 грн. суд зазначає наступне.

Під час прийняття судом до розгляду позовної заяви ПАТ „Банк „Київська Русь" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було з'ясовано, що матеріали позовної заяви не містять обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми боргу. Хоча відповідно до ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. З огляду на вказане, ухвалою суду про порушення провадження у справі позивача було зобов'язано надати детальний обґрунтований розрахунок стягуваної суми боргу.

У судовому засіданні 17.08.2015 р. судом було з'ясовано відсутність у представника позивача детального розрахунку заборгованості відповідача із зазначенням періоду, коли та в яких розмірах погашалась заборгованість. При цьому з огляду на зазначене представник позивача просив суд надати час для підготування таких доказів. Так, в засіданні суду 17.08.2015 р. було оголошено перерву до 21.09.2015 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України з огляду на заявлене представником позивача клопотання про надання часу для підготування витребуваного судом детального розрахунку заборгованості.

В засідання суду 21.09.2015 р. представник позивача не з'явився, витребуваних судом документів не надав. У зв'язку з цим ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.2015 р. розгляд справи № 916/3194/15 було відкладено на 12.10.2015 р.

Між тим в засідання суду 12.10.2015 р. представник позивача знову не з'явився з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи останній був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Наразі позивач не надав доказів поважності причин нез'явлення представника, будь-яких клопотань з цього приводу позивачем не заявлялось, хоча з урахуванням обставин справи явку представників сторін судом було визнано обов'язковою. Так, нез'явлення представника позивача перешкоджає встановленню дійсних правовідносин між сторонами.

При цьому позивачем на вимогу суду не було надано детального розрахунку стягуваної суми боргу, що унеможливлює з'ясування судом періоду заборгованості та прострочення платежу, на який нараховувались пеня та річні відсотки. Так, в позовній заяві вказано, що пеню нараховано за несвоєчасність сплати процентів за період з 01.04.2015 р. по 05.07.2015 р., а 30% річних - за несвоєчасність повернення кредиту за період з 01.04.2015 р. по 05.07.2015 р. Однак, з матеріалів справи не уявляється можливим з'ясувати ані періоду нарахування відсотків і на яку суму, ані періоду прострочення платежу. Більш того, в листі Банку від 08.07.2015 року на першій сторінці вказано про наявність боргу по кредитному договору № 9145-99 станом на 06.07.2015 року в сумі 560000,00 грн. та по відсоткам 42933,33 грн., але на другій сторінці листа вказано іншу суму заборгованості по нарахованим відсоткам в розмірі 46511,11 грн. вже станом на 05.07.2015 року, що було заявлено до стягнення у позові. З огляду на сплату відповідачем суми відсотків саме в розмірі 42933,33 грн., суд має вирішити спір в частині залишку несплаченої суми нарахованих відсотків 3577,78 грн., пені та річних. Однак, за відсутності відповідного обґрунтованого розрахунку суд позбавлений можливості вирішити по суті спір в частині вимог про стягнення нарахованих відсотків в сумі 3577,78 грн., пені в сумі 3903,86 грн. та річних в розмірі 1951,92 грн.

Як вказано в п. 4.9. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Поважних причин ненадання витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору по суті у вказаній частині, позивачем не наведено та судом не встановлено.

Відповідно до п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, якщо заявник без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд залишає позовну заяву без розгляду.

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що позивачем не надано витребуваного судом розрахунку стягуваної суми боргу та нез'явлення позивача перешкоджає вирішенню спору в частині вимог, що не визнані відповідачем, господарський суд вважає за необхідне залишити без розгляду позов Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" в частині вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення нарахованих відсотків в сумі 3577,78 грн., пені в сумі 3903,86 грн. та річних в розмірі 1951,92 грн.

Щодо судових витрат по сплаті судового збору слід зазначити наступне.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Як зазначено в п. 4.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповн.), у застосуванні вказаних положень ст. 49 ГПК суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

У зв'язку з тим, що позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору згідно п.п. 22 п. 1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір" у зв'язку зі здійсненням уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повноважень під час тимчасової адміністрації та ліквідації банку, а спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, що було врегульовано останнім після звернення позивача до суду із заявленим позовом, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору до держбюджету слід покласти на відповідача, виходячи із розміру задоволених відповідачем вимог позивача (сплачено суму кредиту в розмірі 560000,00 грн. та нараховані відсотки в сумі 42933,33 грн.), що складало б на момент подачі позову 12058,67 грн. (602933,33 грн. х 2%). При цьому судом не приймаються до уваги ті обставини, що відповідач намагався погасити заборгованість до подачі позову, про що надав відповідні листи. По-перше, з матеріалів справи вбачається, що відповідач мав заборгованість по спірному кредитному договору, яка виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов вказаного договору та неповернення суми кредиту. По-друге, у разі неможливості відповідача виконати свої зобов'язання за кредитним договором внаслідок ухилення позивача від прийняття виконання (ненадання рахунку для сплати боргу) відповідач мав право відповідно до положень ст. 537 ЦК України виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього позивачу грошей у депозит нотаріуса або нотаріальної контори.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 81, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення основної заборгованості за кредитним договором в сумі 560000,00 грн. та нарахованих відсотків в сумі 42933,33 грн.

2. Позов в частині вимог Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення нарахованих відсотків в сумі 3577,78 грн., пені в сумі 3903,86 грн. та річних в розмірі 1951,92 грн. залишити без розгляду.

3. СТЯГНУТИ з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65015, АДРЕСА_1; ідент.номер НОМЕР_2) на користь державного бюджету (рахунок № 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 12058/дванадцять тисяч п'ятдесят вісім/грн. 67 коп.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний термін з дня її прийняття.

Суддя В.С. Петров